Як я півроку не їла солодке і не збожеволіла

Солодке життя можливе і без цукру – доведено на власному досвіді!

Якоїсь миті, а було це у вересні, я подумала, що давно не відчувала своєї сили і навіть засумнівалася, чи є вона в мене взагалі, а ще просто пообіцяла стати кращою версією себе в новому році (а новий рік у мене починається як у школярів та Ганни Вінтур – у вересні). Довго налаштовуватись не довелося – все вийшло само собою. Спочатку я оголосила, що не буду їсти солодке. Мама скептично посміхнулася і похитала головою, мовляв, роби, що хочеш. Реакція решти була приблизно такою самою. Загалом мало хто вірив у мої сили, у тому числі і я сама. Але! В мені прокинулося якесь почуття суперечності, і я вирішила всім і все довести.

На самому початку я була непохитною – впевнено відмовлялася від будь-яких пропозицій «попити чай із чимось солоденьким», стоїчно витримувала дні народження друзів із іменинним тортом, холодно поглядала на шоколадки у вітринах магазинів. Потім настав період, коли моє бажання стати найкращим похитнулося. Навколо було стільки спокус, що хоч-не-хоч зірвешся на що-небудь. Що-небудь наймерзотніше, жирне, нудотно-солодке. Ця криза якось непомітно для мене пройшла. Після цього настала стадія “легкість буття”.

Читайте також: НА ЗАМІТКУ: НАЙКОРИСНІШІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я СОЛОДОСТІ

Люди, які не давали мені й тижня, раптом почали дивитись з повагою. Навіть мама, яка намагалася мене крадькома спокусити якоюсь смачною, підняла білий прапор. Напевно, в цей період я відчувала неймовірний душевний підйом – стала більше поважати і розуміти, що якщо змогла це, то зможу ще більше. Ця віра у свої сили дозволила мені залишатися на плаву ще довго.

Що вийшло із цього досвіду? За шість місяців моя шкіра стала чистішою, мені вдалося скинути пару зайвих кілограмів, я почала харчуватися більш правильно в цілому. Але є й мінус у забороні на солодке – я стала дратівливішою. Перш за все один шматочок шоколадки міг швидко повернути мені гарний настрій, а тепер ні-ні. Я просто не була готова зіткнутися лоб в лоб з тим, що від нестачі цукру кидатимуся на людей або відчувати протилежні почуття – слабкість.

Отже вирішуйте, чи готові ви заради очевидних плюсів дефіциту шоколаду, печива та мармеладу, зіткнутися з такою «побочкою».

Читайте також: ЖИТИ ЗДОРОВ’Я: НІЖ ЗАМЕНІТИ СОЛОДОСТІ

Але повернемося до моєї історії, в якій найцікавіше було не те, що я змогла, а те, як люди реагували на відмову від солодкого. Я часто чула репліки на кшталт: Ми так давно не бачилися! Ти просто не можеш мені відмовити і не з’їсти це тістечко, яке я спекла ось цими руками» або «Там дуже тоненький шар шоколаду – це ніяк не позначиться на твоїй обіцянці не їсти солодке». Скажу чесно, що в такі моменти боротьба з людьми була складнішою, ніж боротьба з собою. Але були й ті, хто мене підтримував і навіть намагався зменшити кількість солодкого у своєму меню. 

Напевно по ходу читання вам на думку закралося питання, чи я зірвалася на щось заборонене за ці півроку чи ні. Відповідь буде так. Я їла зефір на дні народження колеги та шоколад без цукру, який тато привіз зі Львова. Здається на цьому все.

Читайте також: 8 ОЗНАК ТОГО, ЩО ВАМ ПОРА ВІДМОВИТИСЯ ВІД СОЛОДКОГО

Як вийшло, що я знову повернулася до солодкого? Мене саму цікавить це питання. Чим довше ти не їж чогось із цукром, тим менше тобі хочеться. Це правда. Але якщо вже починаєш, то це схоже на наркоманію – зіскочити не так просто. Все сталося незадовго до дня народження. То тут щось куснула, то там. Після цього я розкріпачилася остаточно і в день Х з’їла навіть шматок торта. Тепер маю другу хвилю відмовитися від солодкого. Шлях цей місяць був «читміл», наступного у мене все обов’язково вдасться!

Що потрібно для того, щоб відмовитись від солодкого:

• серйозний настрій та впевненість у своїх силах

• позитивне уявлення про те, як ви проведете стільки днів без солодкого

• глухота до спокусливих пропозицій та сліпота в магазинах та кафе

• візуалізація світлого майбутнього, де немає місця цукру та іншим «шкідникам» для постаті та здоров’я

Особисто я у вас вірю, тож удачі!