UA
RU

Юлія Пеліпас, засновниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»

Редагувати переклад
Засновниця апсайклінг-бренду bettter та колишня fashion-директорка Vogue UA
 Юлія Пеліпас, маючи понад 20-річний досвід у сфері моди, переконана, що людям непотрібно стільки одягу, скільки його наразі виробляє модна індустрія. Команда bettter створила нову обкладинку Marie Claire Ukraine. На обкладинці ми вирішили не ставити дату, оскільки в інтерв'ю Юліїї ми намагаємося порушити теми, які є позачасом.

Юлія Пеліпас, основниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»-Фото 1

Юліє, війна стала важким випробуванням для кожної сфери нашого життя, а тим паче для індустрії моди. Що ви робите зараз?

Розвиваю платформу bettter, а також продовжую роботу над нашою креативною ком’юніті.

У мене є обов’язки перед командою, яку я створила ще задовго до війни. Це приблизно 30 осіб, із них переважна більшість – жінки. Я відчуваю відповідальність перед кожним членом команди. Це непросто, але від першого місяця війни ми сплачуємо повну зарплату кожному. Хочу, щоб кожен мав відчуття впевненості в завтрашньому дні.  

Ми створили ком’юніті як діджитал-шоу-кейс, де викладена інформація про кожного члена для того, щоб потенціальний роботодавець міг зв’язатися з ним напряму, без посередників. Глобальне креативне ком’юніті – це дуже сталий організм, якому важко задавати нові напрями, щоб вони пропонували роботу українським митцям – дизайнерам, фотографам тощо. Талановитим, але невідомим. Це система, і вона працює переважно з одними й тими ж авторами. Тому процес триває, але це складно. В українській редакції Vogue у нас було золоте правило: «Ні» – це не вирок, це лише тимчасова відповідь. (Усміхається.) Ми в процесі. Ведемо переговори про колаборації для діджиталу та принта. Серед наших амбітних планів – видання книг. А ще я жінка та мама своїх дітей. І це найважливіший проєкт мого життя. Наразі я живу в Англії. Мені як і всім українцям довелося влаштовувати все з нуля – житло, школу для дітей. І це можна віднести вже до третього великого проєкту. ( Усміхається.)

Кому з українських митців вдалося зламати систему?

Наразі одяг українських брендів FROLOV, TTSWTRS, PASKAL, ANTON BELINSKIY, LITKOVSKA представлений у шоу-румі Tomorrow у Мілані. І не тому, що Україна зараз у тренді. А тому, що меседжі, які вони транслюють за допомогою одягу, – надзвичайно потужні. Я спілкувалася з президентом компанії Tomorrow, то якраз він вважає, що наші дизайнери зможуть зробити сезон, незважаючи на всі перепони, які сьогодні постали перед ними. Або фотографка Христина Подобєд. Вона – співзасновниця креативної групи Join The Cool.

Головна проблема українських митців у тому, що в Україні до останнього часу не було сильної локальної агенції, яка б гідно презентувала своїх митців за кордоном та захищала б їхні права. Але в наших силах виправити цю ситуацію. І ми вже над цим працюємо.  

Юлія Пеліпас, основниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»-Фото 2

Ви не назвали серед брендів bettter…

Так, бо наразі ми не входимо до Tomorrow. Наразі ми не співпрацюємо з шоу-румами. bettter – це не бренд, це платформа. Те, як ми виробляємо одяг та як ми його продаємо, неможливо робити в класичному форматі. У нас свій специфічний формат, тому ми маємо інакші виходи на покупців.

У некласичного бренду великі ризики бути незрозумілим?

Так. І ми потратили багато годин, щоб просвітити людей. Пояснили, що таке апсайклінг. Донести, що в нашому випадку не передбачено zero level у виробництві, оскільки ми працюємо тільки з одягом, що існує. Зараз бренд ще не заробляє, і, швидше за все, ще рік ми не зароблятимемо, бо плануємо постійно реінвестувати у технологію. Наше завдання – розробити технологічну базу, яка буде працювати з будь-яким дедстоком у будь-якій точці світу.

Навіщо ви це робите? Просвітницька місія – невдячна справа.

Мій чоловік жартує: якби Пеліпас вирішила зробити звичайний бренд, то вона б уже розбагатіла. (Усміхається.) Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи в сфері моди. (Я рано почала працювати в цій царині, ще на 1-му курсі інституту). Майже вісім років у Vogue залишили свій відбиток. Класична мода сама себе повільно знищує в глобальному масштабі. Усі дедстоки – це результат поганого менеджменту. Ви не знайдете жодної аналітики на цю тему в медіа, тому що це «сіра зона» кожного бренду. Бренди не хочуть про це говорити. Але ми знаємо, що глобальний об’єм дедстоку становить майже шість більйонів доларів… І коли ти як редактор модного журналу приходиш на чергове фешн-шоу або на презентацію до ще одного шоу-руму, то мимоволі питаєш себе: навіщо такі великі об’єми виробництва та чому така дрібна циклічність (чотири колекції на рік, і від сезону до сезону зростає кількість стилів)? Людству не потрібно стільки одягу. До того ж такого нефункціонального, одноразового, іміджевого для фото у соцмережах…

Юлія Пеліпас, основниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»-Фото 3

Чекайте, але чи не щосезону все більше брендів відмовляються від використання хутра та шкіри, залучаючи інноваційні технології для створення матеріалів із позначкою «еко».

Усі компанії модної індустрії орієнтовані на швидкий заробіток. Вони не можуть (а насправді не хочуть) виділити навіть 10% від своїх потужностей на розвиток поміркованого споживання на виробництва. Переважна більшість нових матеріалів – це лише ще більша проблема для природи. Ширма, відмивання карми для брендів. Наприклад, ресайклінг нейлону – це ще гірша історія, ніж просто нейлон. Це прямий шлях до мікропластику, з яким узагалі нічого не зробиш потім. У процесі виготовлення екошкіри не знищують тварин, але при цьому застосовується неймовірна кількість хімікатів. Тобто це не вихід. Їм віддають перевагу, бо виробництво з них менш затратне у порівнянні з біологічним – з конопель, апельсинової шкірки тощо. Скільки піде часу на усвідомлення того, що отримання прибутку не може бути самоціллю, – невідомо.

Скільки часу вам знадобилося на запуск бренду bettter?

До трьох останніх років моєї роботи в Vogue, це якщо говорити про bettter як про бізнес-проєкт, як виробничий метод. Але для мене було важливо загалом зважитися запустити такий проект. На той момент мені кортіло звернутися до дизайнерів, які започатковували нові бренди із закликом до здорового глузду: «Будь ласка, не робіть цього, зробіть щось корисне». Створити бренд – це ж не про пошити красиву сукню, це про відповідальність за якість перед споживачем, за добробут перед робітником. І я довго вагалася, питаючи себе, чи я готова присвятити десятки років свого життя цьому проєкту? Переживати його підйоми та провали? Віддавати йому свої час та енергію? Чи буде щасливою жінка в одязі мого бренду? Я довго вагалася, і чи не головним аргументом на користь створення платформи стало те, що під час дослідження апсайклінгу як методу я побачила, на якому низькому рівні він перебуває. Навіть не значиться серед навчальних курсів чи серед предметів вивчення головних університетів світу. І для мене це стало мотивом почати роботу в цьому напрямі. Згодом, ґрунтуючись на нашому досвіді – створити навчальну програму, присвячену апсайклінгу.

Юлія Пеліпас, основниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»-Фото 4

Розкажіть більше про принципи роботи bettter.

Ми оперуємо на засадах «not crowdfunding but found creatives». Тобто відходимо від ідеї, що у бренду має бути один дизайнер, який є його обличчям. Ми працюємо над тим, щоб фешн-лабораторії bettter були відкритими для студентів, дизайнерів, митців тощо. Ми надамо знання, інструменти та сировину, щоб людина могла створити свій власний «смарт-дизайн-алгоритм» виробу, який ми ставимо на виробництво й починаємо продавати. З кожного продажу автор алгоритму отримує роялті. Таким чином ми створимо прозору систему виробництва.

Чим більше я вивчаю та працюю в напрямі апсайклінгу, тим більше розумію, що це дуже крута та цікава штука: коли перед тобою лежить не рулон тканини, а вже готовий костюм чи светр, і ти створюєш із нього нову річ! Більш удосконалену, більш функціональну та практичну. Це може продовжити життя речі й вирішити глобальну проблему перевиробництва.

З якими речами гардеробу вам подобається працювати найбільше?

У центрі уваги bettter – костюм. Ми переробляємо чоловічі костюми на жіночі. А також усе, що їх супроводжує, – сорочки, футболки, светри тощо. Коли жінка вдягає костюм, вона несе дуже чіткий меседж цим костюмом. Те саме і з сукнею, але костюм більш промовистий. Він виконує політичну та соціальну функції. Ми переходимо в нову еру, в якій нарешті жінки обіймають високі посади, вирішують важливі питання та мають вплив. І серед своїх завдань я бачу створення правильного одягу. Такого empower suit, який за необхідності надасть своїй власниці впевненості. Погодьтеся, що ми продовжуємо жити в світі чоловіків. Жінка-дипломат – уже не рідкість, але й не буденність. На будь-якій офіційній події політичного, економічного штибу кількість жінок-спікерок не перевищить 10%. Перш ніж вона почне свій доклад, її будуть оцінювати за її зовнішнім виглядом. То ж моє завдання допомогти їй, щоб костюм підкреслив силу та рішучість її намірів. Деталі вирішують усе.

Юлія Пеліпас, основниця бренду bettter: «Мій вибір непростого шляху в індустрії моди – це не забаганка чи бажання здаватися оригінальною. Це результат моєї майже 20-річної щоденної роботи у сфері моди.»-Фото 5

Ви виступили стилісткою Першої леді України Олени Зеленської на фотосесії Енні Лейбовиць. Розкажіть, які меседжі ви вкладали, готуючи образ Олени? Та чи справді була референсом картина Тулуза-Лотрека?

Переді мною стояло завдання: як найправдивіше передати стан Олени Володимирівни на той момент, коли ми її знімали, як найточніше показати її в історичному контексті подій. Не було мотиву вигадувати додаткові сенси. В об’єктиві Енні Лейбовиць була стомлена жінка. Дружина чоловіка, якого не бачить тижнями, яка дуже переживає й плаче ночами. Дуже справжня та людяна, щира та тендітна. Тобто така, як вона є.

Для мене ця фотосесія особлива, бо в цих фото стільки правди. Ми спеціально не фотошопили світлини, на майданчику працювали з мінімальною кількістю освітлювальної техніки. Я була вражена, коли побачила, що в Енні лише один асистент, бо думала, що зараз приїде вагон техніки. ( Усміхається.)

Коли я розробляла образ для Олени Володимирівни, ми обговорювали його з Енні та з командою, і, звичайно, ми не тримали в голові оці всі інтерпретації фейсбук-армії. Закиди щодо пози дружини президента, яка нібито повторює позу героїні картини Лотрека… В мене це викликає лише посмішку. Я працюю на знімальному майданчику, керуюсь правилом: якнайменше додати від себе та якнайбільше залишити в кадрі від героя. ( Усміхається.)

Фото надала пресслужба bettter

Читайте також: ЦІНА ЕКОЛОГІЇ: РОСІЯ ЗАВДАЛА ЗБИТКІВ УКРАЇНСЬКОМУ ДОВКІЛЛЮ НА 37 МІЛЬЯРДІВ ЄВРО 

Статті на тему