Дали початок: дизайнери, які першими стали робити моду усвідомленою

Термін «стійкий розвиток», визначальний баланс різних сфер, який призводить до руйнації довкілля, виник ще 1987 року. Саме тоді це словосполучення було включено до звіту Комісії ООН.
Незважаючи на те, що відколи проблему озвучили, минуло понад 30 років, у сферу моди усвідомлення необхідності зменшити оберти поступово проникає лише зараз. Тим не менш, і в цій індустрії були люди, які почали шукати екологічні матеріали та перекроювати старі речі задовго до того, як це стало мейнстрімом. 
Мартін Марджела
Піонером у питаннях усвідомленої моди став бельгієць Мартін Марджела. Ця філософія була нерозривно пов'язана із ДНК його бренду, заснованого в 1988 році. 
Тоді дизайнер пішов проти роками вибудованої fashion-системи і слухав тільки своє «Я» (при цьому старанно приховуючи обличчя від публіки). Марджеле була зовсім не близька ідея логоманії, що панувала в 1980-х, кітчу і принцип «я одягну все краще відразу». Створювані ним речі були аскетичні і мінімалістичні, але при цьому говорили про особистість того, хто їх вибирав, куди промовистіше, ніж блискучі банти і драпірування.
Тоді модні Будинки витрачали на нові колекції кілометри дорогих тканин. А Марджела шив одяг з того, що знайде на складах або на маркетах. Саме він став родоначальником ресайклінгу – розпарював на шматки старий одяг і давав цим клаптям нове, несподіване життя. У хід йшли вінтажні хустки, спідниці для бальних суконь, старий нерозпроданий одяг, за безцінь викуплений на якихось складах. Наприклад, 1993 року Будинок Maison Martin Margiela показав весняно-літню колекцію, пошиту зі старих театральних костюмів.
Використовувалися у майстерні Марджели та інші незвичайні матеріали. Так, у колекції SS'90 речі були зроблені з паперових постерів, білизняного трикотажу, мішковини та навіть целофану. Як згадував потім про цей показ інший легендарний дизайнер Раф Сімонс, коли він бачив це на подіумі, в його очах були сльози - стільки в цій недосконалості було краси та поезії.
Читайте також: ЯКІ УКРАЇНСЬКІ ТА СВІТОВІ ЗНАМІНОСТІ ПІДТРИМУЮТЬ ЕКРУХ
Ідеї ​​ресайклінгу, закладені Мартіном Марджелою 30 років тому, знаходять прямий відгук і сьогодні. І йдеться не лише про fashion-гігантів, які останніми роками активно та в масовому пориві взялися за виробництво речей із перероблених тканин. Наприклад, маленький паризький бренд Hotel шиє жакети із старих готельних фіранок. На виході виходять абсолютно унікальні речі, які не мають у світі двійників.
Жан-Поль Готьє
Французький хуліган від світу моди Жан-Поль Готьє також захоплювався ресайклінгом на рубежі 1980-1990-х років. Дизайнер з дитинства майстрував вбрання для улюбленого плюшевого ведмедика з підручних матеріалів, а відкривши свій модний Дім переніс цю звичку і на подіум.
У своїх спогадах дизайнер розповідає, що через брак грошей, практично всі його перші колекції були пошиті з того, що він знаходив на французьких блошиних ринках. У хід йшли старі хустки, військова форма, робітничі комбінезони, краватки. На подіумі ж речі набували зовсім іншого вигляду і дізнатися про них будівельні штани родом з 1950-х було абсолютно неможливо.
Читайте також: вісім головних еко-термінів, які повинні знати всі
Цікаво, що з 1984 до 1987 року асистентом у Жан-Поля Готьє працював Мартін Марджела. І, хто знає, можливо, тоді дизайнери якраз обговорювали один з одним ідеї такої переробки речей.
До речі, Готьє і сьогодні, як і раніше, близька ця філософія. У фіналі свого прощального шоу, що пройшло 23 січня в Парижі, дизайнер з'явився у перешитому синьому робочому комбінезоні, знайденому все також на блошиному ринку. 
Крім того, Жан-Поль неодноразово визнавав, що сучасна мода загрузла у надлишку речей і з цим треба боротися. За словами дизайнера, цей факт, у тому числі, став причиною того, що він більше не випускатиме колекції для бренду Jean Paul Gaultier.  
Франка Москіно
Італійський дизайнер Франко Москіно змалку мріяв стати художником. І, мабуть, будучи дуже тонко відчуваючою натурою, протягом усієї своєї кар'єри він дбав не тільки про те, як виглядають його клієнтки, але ще й активно говорив про важливість збереження навколишнього середовища.
Пік його кар'єри припав на початок 1980-х з їхньою невгамовною тягою до показної розкоші. Москіно приймав виклик часу, жив за його правилами, але все одно примудрявся хоча б мінімально виявляти свою свідомість. 
Так, наприклад, він намагався використовувати максимально нешкідливі для навколишнього середовища тканини (що в ті часи було практично неможливо, адже навіть такого поняття не існувало). Саме Франко Москіно першим почав лобіювати ідею штучного хутра, створивши своє знамените пальто з коміром із плюшевих ведмедиків.
Читайте також: НОВА ЕРА: ЗУСТРІЙТЕ ПОКОЛІННЯ ТКАНИН З ПЕРЕРОБАНІХ МАТЕРІАЛІВ
Але в ті часи це було сприйнято швидше як черговий жарт італійського ексцентрика. Тим не менш, він говорив, що мріє винайти екологічну тканину і працював у цьому напрямку. 1994-го він навіть запустив марку Nature Friendly Garment, що відрізняється екологічним підходом. Але того ж року, у віці 44 років, Франко пішов із життя, так і не встигнувши закінчити розпочате.
Вів'єн Вествуд
Вів'єн Вествуд – справжній старожил боротьби за екологію у модній індустрії. У принципі, список протестних дій шаленої британки досить широкий – у політичні суперечки вона включається з такою самою запопадливістю, як і в екологічні.
Тим не менш, вона була і залишається одним з небагатьох дизайнерів, які намагаються максимально привернути увагу до проблем природи. Так, наприклад, вона випускає футболки із закликами звернути увагу на кліматичні проблеми, жертвує мільйон фунтів стерлінгів на підтримку еко-ініціатив, записує на цю тему реп-композиції та перетворює свої покази на пікети проти хімічної промисловості.
Проте свої виробництва Вествуд не скорочує. І на запитання недоброзичливців з цього приводу безапеляційно відповідає, що не може залишити без роботи людей. Натомість своєю боротьбою з глобалістами та фінансуванням «зелених» вона начебто врівноважує зло з добром.
Читайте також: ГРА ПРОТИ ПРАВИЛ: ВІВ'ЄН ВЕСТВУД — ГОЛОВНА БУНТАРКА У СВІТІ МОДИ
Стелла Маккартні
Стелла Маккартні була вірна своїм принципам від початку роботи незалежним дизайнером у 2001 році і з того часу не відступилася від них ні на крок.
Запускаючи 19 років тому свою однойменну лінію одягу та аксесуарів, вона одразу вирішила не використовувати у виробництві шкіру. Для того періоду це було більш ніж сміливо – коли звідусіль транслювалася популяризація розкоші «нульових», а сумки зі шкіри алігатора не сором'язливо ховали в надрах вбиралень, а гордо виставляли напоказ. 
Також свідома донька сера Пола Маккартні відмовилася у колекціях від хутра – ще одного атрибуту гламурної докризової доби. На особистому прикладі дизайнер із сезону в сезон доводить, що еко-хутро явно не програє справжньому ні у візуальній, ні у практичній якості. 
Спочатку це, звичайно, позначалося на продажах – багато людей відверто не розуміли, чому мають платити за еко-шкіру як за справжню. Але завзятість і працю Стелли зробили свою справу. Вона не тільки вистояла, а й дочекалася зоряної години – коли багато дизайнерів уже не дивляться на неї, як на блаженну, а хочуть бути як вона.
Читайте також: ЖІНКИ-ДИЗАЙНЕРИ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ МОДИ
Стелла Маккартні, у свою чергу, не зменшує обертів. Так, у 2017 році вона почала співпрацювати з організацією Parley for the Ocean та створювати одяг класу люкс із матеріалів, отриманих в результаті переробки пластику та рибальських мереж, виловлених у Світовому океані. 
Минулого року вона першою з усіх модних брендів випустила колекцію окулярів із безпечного для природи біорозкладного пластику. Також ще за рік до того, як з обкладинок усіх журналів та газет на нас почала з докором дивитися Грета Тунберг, Стелла зняла в рекламній кампанії свого бренду не моделей, а еко-активісток.