Переможницею IYDC 2020 online edition стала Тесс Ван Залінґе, Нідерланди (Tess Van Zalinge).
Організатор конкурсу – Ukrainian Fashion Council. Проведення конкурсу відбулося за підтримки Українського культурного фонду. Партнером конкурсу та співорганізатором Fashion Visual Art Residence став IED – Istituto Europeo di Design.
Тесс Ван Залінґе, дизайнерка з Амстердама, відчуває глибоку спорідненість із власним голландським корінням. Тесс переносить своє свідоме мислення як у творчі задуми, так і в цінності бренду. Кожна деталь її колекцій виконана вручну у прекрасному амстердамському ательє, де вона невпинно тестує потенціал відповідальності у моді шляхом надихаючих колаборацій, створюючи раз на рік демікутюр-колекцію.
Для IYDC 2020 дизайнерка створила демікутюр-колекцію з перероблених весільних суконь.
“Я дуже занепокоєна тим, як зараз працює весільна індустрія. І відчула потребу підвищити усвідомленість на ринку, де основна увага приділяється красі для “лише одного дня”. У мене є бажання “струсити” все, щоб повернути символіку та спадщину забутих традицій в сучасне життя. Ось чому відкритість та свідоме мислення є основою мого дизайну в колекції Fifteen.
Нова колекція відтворює свою ідентичність шляхом поєднання контрастів та спорідненості, сполучає емоції та раціоналізм, тепло і мінімалізм, традиції та футуристичність. Це сторітелінг у цифровому світі, де плекають автентичність, артизанальність і чистоту дизайну. Те, що я прагну створити, це позачасові, фантазійні колекції з сильним соціальним меседжем. Втілюючи у собі поняття минулого-сьогодення-майбутнього, образи колекції розповідають історію речей, які є і футуристичними, і водночас чуттєвими та справжніми.
Читай также: Доступная мода: Демократичные варианты самой популярной сумки 2020 года
У ранні десятиліття захопливі історії та весільні традиції вносили глибину в церемонію, але сьогодні вони забуті. Весільні букети були символічним захистом нового шлюбу і складались із зерна, часнику і трав; сукні використовували для покривання колиски першого нащадка; перлини, прикріплені до весільної сукні, були пов’язані з дуже зворушливим звичаєм: забирати сльози нареченої, щоб забезпечити щасливий шлюб без страждань. Весільні строї жили, переходячи від матері до дочки. У давнину весільна сукня була чорною, тому її можна було носити як повсякденне плаття, а не лише для одного виходу.
Традицію витіснено сучасним ринком весільного одягу, але я хочу внести зміни і надихнути людей приєднатися до шляху, який відкриє традиції, та зробити весільну індустрію циркулярною”.
Спеціальний лукбук у рамках фіналу International Young Designers Contest 2020 створив український фотограф Валерій Ведута*.
*Фотограф. 2017-го закінчив поглиблений курс фотографії школи Віктора Марущенка, у 2018-му авторський курс Саші Руденські (Єльський університет). Викладає в MYPH art. Роботи Валерія Ведути публікувалися у Vogue.it, Vogue.ua, Fashionweek.ua, Bird in flight, Harper’s Bazaar Ukraine, Officiel-online.