Коло традиції: Чи можна носити старий автентичний одяг?

Креативні індустрії, що працюють із артефактами та традиціями народної культури, - тема нашого спецпроекту «Коло традиції», який ми започаткували спільно з онлайн-курсом про традиційну культуру «Знай свою Україну».

Чи можна носити старий автентичний одяг, що залишився у спадок від бабці чи діда, чи краще замовити репліку старої бабиної сорочки у майстрів/інь? Якщо ви купили на базарі гарну столітню сорочку, керсетку, плахту, можна їх перешивати та інтегрувати в новий одяг чи купити для неї манекен і поставити як прикрасу? А може, зробити реконструкцію ансамблю, що понравився?

Своїми думками щодо цього поділилася Оленка Дідік, майстриня, дизайнерка та стилістка, засновниця @Творча майстерня Оленки Дідік.

Біла сорочка традиційного крою - наш етномастхев.

Якщо говорити про один предмет традиційного строю, то я вибираю білу сорочку традиційного крою без вишивки. Ми називаємо її етномастхів. Загалом біла сорочка — це базова річ у будь-якому гардеробі. Якщо ж людина любитиме етностиль, то така сорочка — це сучасна стилізована основа, до якої можна додавати інші елементи. Залежно від речей, з якими поєднувати цю сорочку (сучасними чи етнічними), образ набуватиме різних відтінків і варіантів. Наприклад, якщо її одягнути із джинсами чи широкими штанами, то образ буде більш сучасним. А якщо ж білу сорочку поєднати із рясною спідницею та бусами, то це наоборот додасть колоритності. З такою сорочкою можна не боятися перенасичення образу і з нею легше створювати образи.

Чому я це роблю

 Майстерня — це не право одного дня чи миттєвої ідеї. Все почалося з того, що я шила традиційне і стилізоване вбрання для себе. Репліки автентичного одягу потрібні були для виступів із фольклорним колективом, а стилізовані — для повсякденного та святкового вжитку. Фольклор та етнографія спочатку були моїми глибокими захопленнями, далі стали стилем життя і основною роботою. Спершу почали замовляти друзі та знайомі, а потім зверталися люди за порадою друзів. Лише за кілька років з'явилися окремі сторінки Майстерні. Зараз замовляють різні люди: фольклористи або причетні до цього кола, художники, які люблять яскраву індивідуальність і хочуть відразу весь запропонований одяг, це також і серйозні діячі з бізнес-сфери, яким імпонують окремі речі. Часом хтось замовляє одну річ, а згодом змінює під неї майже весь гардероб.

 Визначити цей бренд як нішевий чи артизанальний складно, наразі є два напрямки роботи: відшиття ексклюзивних реплік автентичних зразків та створення стилізованого сучасного етно. Майстерня розвивається зі шкірним новим замовленням і зі шкірним клієнтом, адже у нас індивідуальний підхід до шкірного. Звісно, ​​ми робимо повтори деяких промов, але все одно орієнтуємось на бажання клієнта щодо кольору, відтінку, фактури тканини, а також враховуємо особливості фігури, постави, роду зайнятості. Хтось одразу знає, що хоче, а з кимось треба певну годину поспілкуватися, розповісти особливості запропонованих тканин, догляду за ними. Хтось хоче відшити точну копію прабабусиної сорочки, а хтось хоче стилізовану запаску чи поясний карман. Нам цікаві обидва напрямки творчості, які ґрунтуються на дослідженнях давнини та адаптації традиційного до модних трендів.

Ми також постійно акцентуємо увагу на тому, що важливо не переробляти давні автентичні речі чи зношувати їх, а набагато краще і приємніше мати для себе нові речі, пошиті за вашими розмірами та вподобаннями. Нехай давні речі слугують нам поглядом і натхненням, а не новою торбиною, пошитою з рушника чи рукавів сорочки. Краще позбавте їх музеям, приватним колекціям чи зберігайте у батьківщині для майбутніх поколінь. Сучасні люди інші, ніж ті, які жили до нас і ми не можемо повторити їхню життя, але ми можемо пронести крізь годину і простір нашу національну идентичність.

Фото надані прес-службою «Коло традицій»

Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЙ: БОРЩ ЯК КУЛІНАРНИЙ КВЕСТ