Інтерв'ю з автором, чиї мемі перепощують Арестович та КМДА

Автор найпопулярніших останніх 45-ти днів мемів, які перепощуємо ми, а також самі герої мемів Олексій Арестович та КМДА - блогер Дмитро Коваленко. В інтерв'ю Діма розповів про героїв мемів та що він відповідає на закиди "не на годині".

Яка з новин цих 45 днів тобі найбільше потішила та подарувала ідеї для мемів? 

А матюкатися можна? Якщо чесно – не новини вражали. Люди. ЛЮДИ. Отак і напишіть великими літерами. Безмежна вдячність ЗСУ, волонтерам, теробороні, усім-всім-всім. Усі жартівники, такі як я — вони зникнуть, а ці хлопці-дівчата залишатимуться назавжди. Пишіть-пишіть. На жаль, так сталося, що я недооцінював загрозу повномасштабного вторгнення, і мені дуже стыдно за таку легковажність. Тому у тих, хто з 14 року протистоїть росії просто хочу перепросити. Багато людей попиваючи лавандовий раф у затишних ганделіках (і я в тому числі) трохи підзабивали на реальний стан промов. Бо так, мабуть, було зручно. Болюча правда, але як є. 

Щодо підходу до жартів. У перші дні я гортав стрічку з думкою — божечки, яким непричетним ЗАРАЗ_БУДЕ_ПРОСТО_ВСЕ! Та одного разу якась жінка написала під моїм мімчиком: «Щойно я вперше засміялася з початку війни». І я такий: «Блін, це треба людям!». Щоб банально кукуха не відлітала від болю, розпачу, невизначеності. Буває пишуть: «Дімончик, останній мімчик — топ, ми тут іржемо на підвалі у Чернігові». У такі моменти просто хочеш кричати від суміші різних відчуттів — вдячності, надії, гордості за незламність наших людей. 

Хто тобі сьогодні надихає на мемі?

Перше місце, звичайно, у «другої армії світу». Німці під час Другої світової вчиняли страшні речі, але їх поважали, якщо це слово доречне. Від зрозумійте правильно. Їх так не висміювали. А про «ванку» з краденим ковром вже нагенерували стільки контенту! Просто розтоптали та знищили. Це ніщо тепер, пусте місце, а не військо. Мені здається, що перші слова дітей, які народилися за цей час у бомбосховищах, будуть не звичні «мама/тато», а щось про російський корабель.  

А надихає мене колективна Баба Галя з вайбер-чату ОСББ. Та, у якої знайомий її кума колись із Залужним в одній черзі стояв. Яка щовечора розповсюджує фейки про плани путіна, а люди вірять, бояться і пересилають далі. Щоб щоб якось забити ефір, відволікти від подібного я й роблю мімчики. Вони можуть бути не кумедними, але вони точно безпечні.    

Чому та як давно ти цим займаєшся?

Найкраще, що в мене виходило в житті, це кричати якісь дурниці з останньої парті, щоби однокласники іржали. Як це робити коли тобі за тридцять? (Як я собі пару років скинувши, ррг). Зареєструватися у соцмережах. Тут я роблю те саме з 2016 року. І чим гірші справи в країні — тим більше в мене контенту на сторінці. 

Про «ваньку» з краденим ковром вже нагенерували стільки контенту! Це ніщо тепер, пусте місце, а не військо. Мені здається, що перші слова дітей, які народилися за цей час у бомбосховищах, будуть не звичні «мама/тато», а щось про російський корабель.  

Який механізм створення мемів?

Коли робиш мімчик — треба не думати. Взагалі виключити голову. Якщо починаєш щось мудрувати, вибудовувати якісь аналогії, щось вимальовувати — аудиторії не зайде. Я й досі не знаю до кінця, як це працює. Якщо вже взагалі немає ідей — гавкаєш владу та президента. 

До речі, ті, хто мені писав, що я піарю «зелену шмарклю, яка нас дасть путіну за першої можливості» — ШО ВІ ТАМ?!

Чия реакція на твій мем була тобі найбільшим компліментом?

Та різне було. Якось у метро поряд зі мною дівчина гортала Інстаграм. І тут – хоп! — доскролює до моєї картинки якоїсь, вже не пам'ятаю, що це було конкретно. Якийсь паблік стирів і собі поставивши. Дівчина усміхається, читає коментарі. Я не витримую і говорю: «Не забудьте лайкнути, напевно ж, хороша людина фотошопила». 

О, ще згадавши, з останнього. Був мімчик, де повідомлення від КМДА про повітряну тривогу я замінив текстом, мовляв, путін помер, в Україні оголошено перемогу — терміново виходьте з укриттів святкувати. Ця картинка розійшлася, її побачила дівчина, яка веде офіційний телеграм-канал КМДА. Пообіцяла, коли війна скінчиться — запостити про це повідомлення саме у такому формулюванні. Скоріше б, правда ж?

Буває пишуть: «Димончик, останній мімчик — топ, ми тут іржемо на підвалі у Чернігові».

Мем – це прихована критика дій, способу життя, світогляду. Як ти реагуєш на критику?

Та якби ж лише критикували! Бувало й загрожували. Дивишся на аватарку — у діда і внуки вже підростають, і розсада на підвіконні, а він щось хоче мені заподіяти, якусь шкоду. Але хто знає, може зараз це Привид Києва?

А від нещодавно мені людина порадила у коментарях зупинитися з мімчиками, бо це, типу, не на годині. Жорстко так пройшлася. Заходжу у профіль, а хлопець із Ірпеня. У мене там родичі тиждень сиділи під бомбами та авіацією — прасували просто всім. І що я йому скажу? Він, напевно, переживши страшні просто речі. Я завжди хочу перед такими людьми вибачитись. Хай єдине, що їх поранити в житті — мій колгоспний гумор. Це щиро. Так і запишіть.

Я завжди хочу вибачитись перед людьми, які пережили страшні речі. Хай єдине, що їх поранити в житті — мій колгоспний гумор. Це щиро.

У тебе багато підписників, за ким слідкуєш ти?

Є такий ілюстратор - Сергій Майдуков. Це не про смішне, а про гарне. Неймовірно талантливо. Гарні листівки про кота Інжиру малює Олена Павлова. Як на мене дуже недооцінений Олександр Грехов. Свій стиль у людини, захоплююсь. 

Коли в Україні з'явиться свій Нетфлікс, хочу, щоб у Антона Тимошенка там був спешл на мільйони-мільйони переглядів. Підпишитися. Хороший розважальний контент у Андрія Грищука та Володимира Попова. Актуально. Злободенно.  Що там по щирості? Є такий хлопчина - Євген Спірін. Ви нещодавно читали його вірш про Київ. Від крутий вин, почитайте. 

Ну, і Іван Марунич, звичайно. Тільки росіянин, якого дванадцять разів уже вбили у Чорнобаївці може зрозуміти мій біль. Коли ти вигадав шутку, а він майже в такому ж формулюванні вже на сторінці у Вані…

Читайте також: ГУМОР, ЯК ПІГУЛКА ВІД СТРЕСУ ТА ДЕПРЕСІЇ: У ВОЄННІЙ ГОДИН І НЕ ТІЛЬКИ