UA
    RU

    Чи можливо відновити виробництво васильківських півників, одного з яких подарували Борису Джонсону?

    Редагувати переклад

    Кухонний шафка з Бородянки, який “тримається” навіть після потужного бомбардування став музейним експонатом. Тепер її уважніше розглянути можна у Національному музеї Революції Гідності. А півник майолікової кераміки в мить став легендою та догідним презентом Борису Джонсону, прем'єр-міністру Великої Британії. Богдан Гдаль, художник, дизайнер та співавтор сайту «Рукотвори» зробив екскурс в історію майолікової кераміки та дізнався чи можливо відновити її виробництво.

    майолікова кераміка 897

    Фото: Єлизавети Серватинської та В'ячеслава Гладушкіна/rukotvory.com.ua

    майолікова кераміка 2

    Фото: Єлизавети Серватинської (Суспільне)/rukotvory.com.ua

    На початку квітня після звільнення містечка Бородянка фотограф “Суспільного” Єлизавета Серватинська сфотографувала кухонний куточок, який дивом позбувся висіти після обвалу приміщення кухні одного з будинків. Це зображення одразу розтягли на мемі, демонструючи цим шафкою стійкість людей під час війни. Лише потім на цій шафці пильні глядачі побачили півника, якого пізнали.      

    Виявилося, що це півник, створений на Васильківському майоліковому заводі. Йому одразу приписали авторство народного художника Прокопа Бідасюка, який у 40-х роках 20 століття також працював на цьому заводі. Як підтвердження цьому, дослідники подавали підпис під роботою на виставці “Добрі звірі”, яку у 2019 році у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві презентував галерист Павло Гудімов.

    майолікова кераміка 678

    Художниця Валерія Полянскова, яка подарувала найтишніших півників Зеленському і Джонсону у Києві.

    Однак пізніше завдяки одному з художників Васильківського майолікового заводу Сергієві Денисенку стало відомо, що це робота подружжя Валерія та Надії Протор'євих, а не Прокопа Бідасюка. Богдан Гдаль, художник, дизайнер та співавтор сайту «Рукотвори» розпитавши художника Сергія Денисенка, який все життя посвятив Васильківському майоліковому заводу, наскільки реально відновити виробництво.

    майолікова кераміка 3

    Сергій Денисенко, кераміст. Народився 1 червня 1954 року у Василькові на Київщині. Практично всю життя працював на Васильківському майоліковому заводі. Бувши головним художником. З батьківщини гончарів. Профіль майстра.

    Чиї роботи той півник, який став відомим завдяки тому, що зберігся на кухонній шафці зруйнованого будинку в Бородянці?

    На 99% це робота Валерія Протор'єва. Бо коли ми підписували роботи, давали їх на виставки, то ми її вказували як роботу Валерія Семеновича. Вказувати його як роботу Бідасюка – це була помилка на виставці Павла Гудімова. Звідси й плутанина. Цей півник із заводських зразків. На ці роботи обов'язково були паспорти, бо кожен зразок затверджувався на художній раді. 

    майолікова кераміка 56

    Фото з каталогу “Добрі звірі” Павла Гудімова

    У Бідасюка взагалі було дуже мало зразків у виробництві. Всі ті декоративні елементи цього півника, вони притаманні творчості Валерія Протор'єва. Прокіп Бідасюк був майстром гіпсомодельної дільниці. Він навіть не числився на заводі як художник. Декілька його куманців пішли у виробництво, і то ще у 50-х роках. А півник зроблень на початку 60-х. Його випускали аж до 80-х років. Усього їх було створено близько кількох тисяч.

    майолікова кераміка 45

    Звірі Валерія та Надії Протор'євих / Фото Богдана Гдаля, Рукотвори

    Розкажіть, будь ласка, трохи про долю Васильківського майолікового заводу. В якому він зараз стані і можливо оновити його роботу?

    Завод припинив свою роботу у 2004 році. До 2021 року діяла окрема дільниця декоративних розписів. Набори тарілки розписували. Наразі вже лишилося всього може 5 художників з цього заводу. І вони вже у поважному віку. Мені, наприклад, уже 67 років.

    майолікова кераміка 11

    Фото Богдана Гдаля, Рукотворі. Виставка Павла Гудімова “Добрі звірі”

    Тобто, можна щось відновити, що буде називатись Васильківським майоліковим заводом, але цього недостатньо?

    Щось може називатися заводом, але явище існує, коли існує певна традиція. Коли існує безперервна традиція. А коли традиція перервана, то вона може називатися тією назвою, але то буде щось інше. Справа навіть не в кількох людях-художниках. Бо керамічне виробництво – це великий комплекс. І тим паче, час не стоїть на місці, розвиваються технології, все йде вперед. А ті технології вже застаріли.

    Окремі зразки можна було б відтворити, якби зберігся фонд. У нас було гіпсомодельне виробництво. Якби збереглися ті форми і моделі, то ті зразки можна було б відтворювати. Але якщо їх немає, це практично неможливо. Гіпсові моделі, форми, вони повинні зберігатися в якомусь сухому поміщенні, бо гіпс піддається дії вологи, морозів.

    майолікова кераміка 100

    Робота батьківщини Протор'євих з виставки “Добрі звірі” / 2019 / Богдан Гдаль, Рукотвори

    У 2004 році завод остаточно припинив своє існування. Тоді збереглася лише одна дільниця мальованого посуду під керівництво пана Руденка, яка працювала ще до 2020 року і зберегла дух Василькова. Частина дівчат-малювальниць залишилася, вони володіли фляндрівкою, то майоліковий завод, один цех яким керував Фурманов, і він давав дівчатам волю, вони робили там фляндрівочки. Вони розписували стандартні майолікові набори, макітри, мисочки і можливо ще чашки. Потім розписували вазочки, маленьку сувенірку, кружечки, миски. Можливо по кольоровій гамі воно не так збереглося, бо технології помінялися, але дух лишився. Але вони закрилися.

    Всі приміщення заводу зараз здані в оренду. Кераміки там більше нема. 

    майолікова кераміка

    Фото з каталогу “Добрі звірі” Павла Гудімова

    Завод з'явився, бо зорі зійшлися в одному місці і в одну годину. Туди у 50-му році прийшли Валерій і Надія Протор'єві, туди у 49-му прийшов мій батько Михайло Денисенко. Технологічну основу заклав Бібік Михайло Никифорович теж із села Олешні, батьків земляк, пізніше ще Володимир Коваленко та Неллі Ісупова працювали. Васильківська майоліка і пластика виникла завдяки цим художникам.

    майолікова кераміка 34

    Бо були столби – мальований посуд та декоративна скульптура. Оце ж оці півники, баранчики, олені. В основному їх робив Валерій Семенович Протор'єв. І батько мій робив також Денисенко Михайло Іванович, і Володимир Миколайович Коваленко. Але в зооморфній пластиці, то основна скрипка була за Протор'євим. 

    Яка основна причина, що майоліковий завод почав занепадати?

    В Україні порцелянових заводів була маса. Якщо у нас працювало 450 працівників, то, наприклад, на Коростенському, на Баранівському заводах кілька тисяч працювало. У Полонному 2 заплави було. 5 чи 6 заводів тільки на Житомирщині. Майже у кожній області був порцеляновий завод. У Київській, Полтавській, Дрогобичі. Але вони всі лягли набагато раніше, ніж Васильківський. У 90-х був катастрофічний стрибок цін на газ і на все, і це загубило цепочку від виробника до споживача. Наш завод ще можна було врятувати. Але недовугість чиновників зіграла роль.

    майолікова кераміка 23

    Фото з виставки “Добрі звірі” / Богдан Гдаль

    Мені найбільше боліти, що при кожному заводі був музей. У нас була велика зразкова кімната. І не знайшлося жодної людини, яка б сказала, що всі ці музеї передаються державним музеям. А так всі ці колекції розійшлися по руках. Яку би багатющу колекцію українського фарфору при цьому мав Містецький арсенал, наприклад.

    Наскільки сильним був вплив радянської пропаганди у роботах?

    До декоративного мистецтва вплив був менш дотичний, ніж у зразковому мистецтві. Якщо в образотворчому це була пропаганда, то тут це торкалося лише робіт, які йшли на виставки. А побутові речі пропагада не чіпляла.

    майолікова кераміка 67

    Роботи Неллі Ісупової / Виставка “Добрі звірі” / Фото Богдана Гдаля

    А цензурі не було?

    Стилістична цензура була. Уникали віянь Заходу. Наприклад, форма. Якщо Європа пішла у напрямку простоти форми, геометричності, то у нас притримувалися більш-менш традиційних форм. І декори також були засновані на традиції. А російських впливів взагалі не було. Бо російського гончарства 19 століття не було. Було лише фабричне виробництво. 

    Хто зараз продовжує традицію Василькова?

    Традицію васильківської кераміки продовжую я, Леся Денисенко, але до заводу вона не має стосунку, бо вона там не працювала. Вона самобутня. Батько її відмовляв від роботи художника, бо вважав її непрестижною. Але вона все одно до того повернулася.

    Фото та текст: «Рукотвори»

    Читайте також: ІНТЕРВ'Ю З АВТОРКОЮ ПРОЄКТУ «60. ВТРАЧЕНІ СКАРБИ», ПРИСВЯЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИМ МІСТКИНЯМ-ШІСТДЕСЯТНИЦЯМ

    Статті на тему