UA
RU

Марічка Марчик, фронтвумен Balaklava Blues

Редагувати переклад
На сьогодні Balaklava Blues найактивніший канадський гурт, який підтримує Україну у глобальних масштабах. Нещодавно гурт презентував відео SWALLOW/ЛАСТІВКА, який посвятили українським жінкам, які через війну змушені адаптувати свою життя на чужині. Сьогодні солістка гурту Марічка Марчик - героїня рубрики "Про що жінка мовчить".

BALAKLAVA BLUES 24344

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?

Хмммм. Зазвичай я б сказала, що варто говорити вголос про все, що турбує, про все, що є важливим. Цьому вчати з дитинства тут, у Канаді — не мовчати про наболіле, не тримати в собі образи, а ділитися, обговорювати, висловлювати. Це шлях до психічного здоров'я суспільства. Але я думаю про своє. Ситуативно. Якщо, наприклад, у мене брат на передовій, коли він виходить на зв'язок раз на кілька днів — таки варто мовчати про те, як ми щодня боязко чекаємо на звістку, як я плачу на концертах, посвячуючи йому пісні, як накривають панічні атаки. Про ці свої переживання та страхи варто мовчати. 

Зворотньо — як гастролюючі світом артисти, як громадські люди, варто на весь світ невтомно та щоденно розказувати людям про нагальні потреби України, невтомно дякувати за підтримку та спрямовувати шляхи допомоги Україні та українцям. Чим ми активно займаємося з початку нашої зустрічі з моїм чоловіком на Майдані під час революції 2014 року до сьогодення.

Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Добре, коли близька тобі людина, є твоїм найближчим другом, який розуміє та відчуває моменти, коли слова зайві і просто приємно разом триматися за руку і мовчати. Дуже ціную цю особливу якість у людях. Зазвичай то вміють тварини. І дуже добре відчувають годину для мовчання. Я взагалі не дуже вербальна людина. Близький мені світ — споглядальний та тактильний. Востаннє ми з моїм чоловіком сиділи біля океану біля канадського портового міста Галіфакс, мовчали. Дивились на сході сонця в далечінь за океанські обрії, у сітку маяків, які передавали свій світ — і представляли як це світло мережкою ліхтариків долинає через Атлантику до мого брата, у його бліндаж під Ізюмом. І несе йому мою любов та світло.

Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

Мене навчила Канада собі хвалити. І визнавати свої особливості та таланти. Коли я приїхала сюди 7 років тому, я навіть не наважувалася називати собі співачкою. Бо я ж не маю професійної вокальної освіти. Але згодом зрозуміла, що можна бути співачкою і без професійного освіти. Якось, тогоріч, раптово прийшло дивне усвідомлення, що на всьому Північно-Американському континенті не існує іншої такої людини, яка може настільки повноцінно та достовірно репрезентувати традиційний український спів. І це не моя заслуга. Це просто збіг обставин, але й величезна відповідальність перед Україною. Тому я мушу бути найкращою. Мушу багато працювати. А взагалі варто просто хвалити собі навіть за дрібні победи та виконані щоденні маленькі справи. А ще є гарна практика щовечора перед тим, як заснути, хвалити собі за те, що зроблено протягом дня. Або навіть записувати, що зроблено. А зварила я собі за те, що інколи не можу стримувати емоції. За минуле, де я мало години приділяла своїм дітям. За те, що забуваю спитати всіх своїх близьких друзів, як вони. Але все це я можу змінити. Над тим і працюю. 

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Наш світ дуже гарний. Щодня дивуюсь ним. Немає нічого красивішого за небо та землю. Милуюсь та надихаюся цим увесь час. У найскладніші години лікуюсь спогляданням природи, особливо неба та води. Це мене надихає, відновлює, живить та наповнює. Саме тому найкрасивішою для мене є народна пісня. Бо вона є створінням землі. У ній є сила, живильна енергія та глибока мудрість. Коли я виходжу на будь-яку сцену в світі, завжди намагаюся відчути землю та зв'язок з моєю землею, з Україною. Тоді тіло та голос є чистим провідником цієї сили та краси. 

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Я б хотіла навчитися літати. У своєму тілі. Не уві снах. Хочу відчувати вітер біля крил. Напевно народжуся пташкою у наступній житті. А в цьому житті я вже навчилася всьому, чому б хотіла — співу, магії, та мистецтву бути жінкою та мамою. Тепер позбулося вдосконалювати вміння та зростати. Жаль, що життя не безкінечне. 

Balaklava Blues

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Не зовсім зрозуміла питання. Залишити по собі після відходу в інші світи? Чи який мій найголовніший спогад життя? Якщо по собі — я хотіла б аби мене запам'ятали людиною, яка створила унікальний цифровий архів народних пісень — folk-ukraine.comДуже хочу, аби всі наступні покоління активно ним користувалися. А ще як людину, яка посвятила життя Україні та її уласвленню в світі за народну пісню. І що ми це зробили разом із моїм чоловіком. Бо у нас є потужна сила, яка підвоює всі наші дії. А якщо питання про мій головний спогад життя? На момент сьогодення? Як ми з тоді ще майбутнім моїм чоловіком Марком та братом Максом взимку 2014 року стояли на крыші будинку на Михайлівській вулиці біля Києва, лунали дзвони Михайлівської дзвіниці, палав та димився Майдан і моя рідна консерваторія, і ми зверху глянули на своє місто. Було чітке, дзвінке відчуття, що це був момент, коли вирішилися наші частки цієї країни. 

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Мені здається розділяти суспільство на два гендери не варто. Тому і відповісти на питання складно. Я можу сказати, що личити всім людям на планеті — бути Людяними. Здатність співчувати, розділяти радощі та смуток може зрушити гори. А в часи війни є шанс проявити свою людяність якнайглибше і змінити хід історії та виростити на засадах людяності нове покоління. Так само нікого не прикрашає зневага, байдужість та невиправдана агресія. Але я свято вірю і знаю, що існує священна лють, яка не лише виправдана, але несе в собі не руйнівну, а рушійну силу. 

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Я є чистий шот віскі. Нерозведень. Ти його любиш, чи ні. Але якщо так — він і зігріє і розрадить і подарує розслаблення та сильні відчуття водночас. Його можна смакувати чи випити залпом. Він відкривається охапкою смаків та післясмаків. Це світ пізнання та мудрості.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Чи не “заводити” багато дітей. Маю четверо і дуже щаслива. Не жалю жодного разу. А від кількості шлюбів при цьому можна було б і зменшити разів так вчетверо. (Усміхається.) В ідеалі. Але, можливо, тоді не було б у світі четверо таких різних і таких прекрасних дітей. Тому, певно, на це була Божа воля.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Мені здається, що немає стандартної краси. Точніше, для мене не існує. Бо хто її створює? Голівуд? Мода на певний типаж зовнішньості? Бо краса зовнішня невід'ємна від краси внутрішнього світу. Плюс існує цілий світ флюїдів, які працюють і впливають зневажаючи будь-які стандарти. Також у кожного є свої внутрішні “параметри” зовнішньої краси. Мені у мого чоловіка, наприклад, понравився спершу ніс (тільки не смійтеся). А пізніше я вже звернула увагу і на все інше, не менш прекрасне. Але пам'ятаю, що чомусь саме ніс мені здавався тоді надзвичайно прекрасним. (Усміхається.) Ніколи не “вмирала” за красою загальновизнаних красавчиків. Але завжди обеззброююсь щирою широкою посмішкою. Якщо людина відверто посміхається — це найкрасивіше, що може бути у людини.

Чим пахне щастя?

На щастя пахне димом. Бо щастя просто так на приході. Його треба здобути. Це запах боротьби за свободу та справедливість. Це запах тепла та любові, запах живильної сили. Для мене це запах моєї любові. Бо саме на барикадах з шинами, що горять, почалися наші відносини. Так пахнув Майдан. Так пахне тепер війна за нашу свободу, яку ми неодмінно виборемо.

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ЄВГЕН ГОРДЄЄВ, ФРОНТМЕН KURS VALÜT

Статті на тему