Small Talk. Музикант Wellboy: “У цей важкий час дуже складно залишитися одному”

18 листопада о 18:00 у київському ресторані Boho на одну сцену вийдуть потужні та яскраві артисти заради великого збору на потреби ЗСУ. Серед учасників Wellboy про музику війни, почуття та власний спосіб не впадати у відчай.

Які композиції стали для вас «музикою війни»?

Ну, не знаю дуже багато пісень вийшло в цей час. Відразу згадуються Chico Qatoshi. Там де слова: “Орка тіло ляже в ґрунт. Допоможе ЗСУ”. Відразу згадується “Вечорниці” Skyler, також згадується Маша Кондратенко “Ванька-встанька”. Такий топ у мене.

Як швидко ви змогли повернутися до творчості?

До творчості я повернувся десь за місяць, як тільки вийшов зі сховища.

Дехто тільки через кілька місяців після повномасштабного вторгнення зміг почати слухати музику, читати книги, дивитися кіно. Як це відбувалося у вас?

Перше від чого я майже відмовився – це від усього російськомовного контенту. Я сказав “майже”, тому що деякі українські артисти, блогери, інфлюенсери продовжують створювати російськомовний контент. Я, якби проти нічого не маю, але є багато “але”. Зараз не дивлюся взагалі нічого. Не вистачає часу, але іноді заходжу в YouTube і там дивлюся каналу, на кшталт, “Ісландії”. Більше почав цікавитись політикою і тому подібною штукою.

Як ви ставитеся до “кенселення російської культури”? Як ви вчинили з книжками російських авторів?

Та в мене й не було російських книжок. Тільки в школі вони були. Вони, напевно, що так і лежать. Я думаю, в селі їм знайдуть логічне застосування: розпалювати піч, підставляти під ніжки столу.

Що ви робити під час блек-аутів?

Збираюся та спілкуюся з друзями. Граю на гітарі. Взагалі купа варіантів може бути під час такої ситуації, наприклад, писати пісні.

Що ви робите, щоб не впадати у відчай?

Намагаюся відволікатися якимось чином. Доначу, допомагаю армії і це мене тішить. Ділюся своїм теплом, почуттями, гарним настроєм з іншими. Від усвідомлення, що іще комусь стало легше, мені самому стає легше на душі. Я розслабляюсь, й на певний час забуваю про відчай.

Підтримка друзів, родини, команди, взагалі, підтримка українцями один одного – дуже важлива. У цей важкий час дуже складно залишитися одному. Саме в пісні «Стиль»: «Осінь, вітер і дощі ми були чужі. Та зігрілись дві душі випадково», коли гріються дві душі це набагато круче, ніж ти сам. Тому порада всім: шукайте з ким поспілкуватися. Не приховуйте свої почуття у такий складний час. І не загайнятеся, все мине.

Читайте також: ПЛЕЙЛИСТ РЕДАКЦІЇ: ЩО МИ СЛУХАЛИ У ЖОВТНІ