Мода

Сексуальна залежність: міф чи реальність?

Marie Claire

18 Серпня, 2016

Хто такі сексоголіки та як вони борються зі своєю хворобою, дізнався Роман Щербаков.

Що може бути краще, ніж секс? Навіть найдурніший і невмілий мінет – це все одно краще, ніж, скажімо, понюхати прекрасну троянду … або побачити неймовірний захід сонця. Або почути радісний дитячий сміх. Я впевнений, що навіть найкращий, найпроникливіший вірш все одно не зрівняється з п’янким, гарячим, вибуховим оргазмом».

Так розмірковує Віктор – головний герой роману «Задуха» Чака Паланіка. У вільний від роботи час з метою навчитися контролювати свої бажання він відвідує анонімні групи, де збираються такі самі, як він, сексоголіки. Здавалося б, чим більше в житті людини хорошого сексу, тим здоровішим і щасливішим він повинен себе почувати. Проте люди – це роботи. Подібно до того, як ми спимо, щоб відновити сили після робочого дня, потрібно достатньо відпочивати і після занять сексом.

Читайте також: Секс-тренди: любов утрьох, помірність та зустрічі з порно-зірками

Медики кажуть, що від сексоголізму страждають 3-5% дорослого населення планети, причому 2/3 хворих – це гетеросексуальні чоловіки. Проте останнім часом спостерігається збільшення кількості та сексуально залежних жінок. Якщо раніше представниці слабкої статі вважали ганьбою навіть звернутися до лікаря з цією проблемою, то сьогодні багато хто з них охоче поділяється на подробиці особистого життя в ЗМІ. Наприклад, через свою сексуальну залежність британка Семі Уолтон у 29 років опинилася без роботи і без друзів, А свого улюбленого бойфренда Джеймса Кітса, який старший за неї на 10 років, вона доводить у ліжку до напівнепритомного стану. Семі змушує бідолаху займатися з нею сексом до 10 разів у звичайний день і більше 40 разів – у святкові вихідні. «Більшість чоловіків думають, що це класно мати партнера, який так сильно потребує секс, – Розповіла Семі в інтерв’ю газеті Sunday People. – Але жоден із моїх екс-бойфрендів цього не витримав…» Іноді не витримує і її нинішній хлопець – тоді Семі розважається за допомогою якоїсь секс-іграшки зі своєї колекції, яка вже тягне на £1,5 тисячі та регулярно поповнюється новими екземплярами.

Семі почала вести розбещене сексуальне життя, коли їй перевалило трохи за 20. Відсунувши кар’єру та друзів на задній план, вона стала подорожувати країною у пошуках сексу з новими людьми. – Як чоловіками, так і жінками. 2010 року, коли вона прокинулася вранці за сотні кілометрів від будинку в ліжку незнайомої людини, в її голові щось нарешті клацнуло. Семі звернулася до лікаря, але той лише виписав хтивій дівчині рецепт на заспокійливі пігулки. Підсумком небезпечних секс-пригод могла стати замітка у кримінальній хроніці чи тяжка венерична хвороба. Але, на щастя, кілька років тому в житті Семі з’явився Джеймс Кітс, який першим не посміявся з залежності дівчини, а ставився до цієї проблеми зі співчуттям.

Раніше лікарі, зіткнувшись із жінкою на зразок Семі Уолтон, яка виявляє підвищену сексуальну активність, ставили їй діагноз «сказ матки». Передбачалося, що дивна поведінка німфоманки викликана незрозумілим блуканням цього органу організмом. Сьогодні прийнято вважати, що сексуальна залежність обумовлюється соціально-психологічними чинниками. Тобто йдеться про компульсивний статевий розлад та справжню адикцію, на кшталт алкоголізму, наркоманії, ігроманії, шопоголізму. Залежна людина відчуває тривогу, страх, розпач, самотність і гніт повсякденного життя, а секс стає для нього інструментом, який пригнічує негативні почуття і дає змогу забути, уникнути похилої дійсності.

Звичайно, людина може бути просто дуже велелюбною і гіперсексуальною, що не дає приводу записувати його в сексоголіки. Але якщо він втрачає контроль над своєю статевою поведінкою, слід подумати про лікування. Безконтрольний секс з іншою людиною, перегляд порнографії по кілька годин на день, шалена мастурбація, ексгібіціонізм, вуайєризм, схильність до сексуального насильства та образ на сексуальному ґрунті – все це симптоми секс-залежності. Адикція поступово руйнує відносини з близькими людьми, людина втрачає роботу і випадає з суспільства, доводячи себе до психічного та фізичного виснаження.

Читайте також: Як поводитися в ліжку?

Для лікування секс-залежності найголовніше – змусити людину визнати, що вона хвора, тому що переважна більшість сексоголіків не вважають себе такими. І лише потужні життєві потрясіння, на кшталт розриву з близькими чи звільнення з роботи, призводять до визнання проблеми. Після цього найкраще знайти лікаря чи медичний центр, який спеціалізується на лікуванні компульсивної поведінки. Сексуальна залежність – це завжди спосіб втечі від гнітючої реальності, тому, крім препаратів, що знижують гормони, у важких випадках лікарі виписують пацієнтам антидепресанти. На Заході ще дуже популярні групові заняття, подібні до тих, що описані в романі Паланіка. Подібна терапія дає відмінні результати, особливо якщо в ній беруть участь близькі люди, які не засуджують її, а підтримують. У нас же, на жаль, замість ефективних клубів анонімних наркоманів, алкоголіків, сексоголіків тощо активно процвітає шарлатанський бізнес кодування.

Запідозривши в себе залежність від сексу, не варто впадати у відчай і опускати руки, адже це виліковна хвороба. А головне, на відміну від боротьби з іншими видами адикції, жоден лікар ніколи не вимагатиме від свого пацієнта зав’язати з сексом раз і назавжди. А це, безумовно, не може не тішити.

Фото: Gettyimages