Блокада російської killтури

росіяни бідкаються через кенселування російської культури у світі, навіть запустили серію відео роликів на цю тему. Фешн-журналістка та колумністка Marie Claire Ukraine Ксенія Ковальова
 Дослідила, чи дійсно Росія потрапила в культурну блокаду... і не може не погодитися, що приводів для хвилювання більш ніж достатньо, судячи з кількості скасованих анонсів майбутніх подій та відкликаних музейних екпонатів.

«Заспокоює лише ті, що санкції введені, але можна ще відмотати назад і відіграти все», — каже російському The Village одна з директорів московських музеїв, і я поспішаю її засмутити — ситуація у світі мистецтва для росії вже склалася надто сумною. Усередині «російського світу» панує цілковита розруха: 200 000 людей покинули країну (90% з них представники інтелігенції), приватні музеї та діячі мистецтва повністю зупиняють свою роботу, оголошуючи бойкот, художники, театрали та музыканты припиняють співпрацю з державними площами. Про звільнення, аргументуючи це тим, що «неможливо працювати на вбивцю і отримувати від нього зарплату». При тому, що усвідомлені російські люди (хто хоча б частично розуміє страх того, що відбувається) у країні-агресори роботу зупиняють, державні музеї продовжують працювати, намагаючись «переорієнтуватися на вітчизняних митців», — як кажуть про це куратори виставок у Будинку Культури та ГЕС-2. Але навіть російські художники не зможуть допомогти економічному краху, адже, як підкреслюють у МАММ та інших музеях, багато інсталяцій тепер пройдуть без декорацій, з голими стінами, адже всі кошти музеї росії витрачають на те, щоб спробувати повернути свої експонати з закордону.

А з цим окрема історія: тепер транспортування вантажів обійдеться російським митцям у пристойну копійчину — втричі дорожче стало перевозити будь-який вантаж. Причому вивезти морем можна тільки великогабаритні експонати, на літаку можна експортувати товари тільки через Казахстан та Турцію, а при виборі дорожнього сполучення комусь доведеться супроводжувати експонати протягом 5-7 днів як мінімум. При цьому, вперше за всю історію постало питання про експропріацію предметів мистецтва, чого росіяни бояться особливо сильно, враховуючи, що в Лондоні застрягло три яйця Фаберже, а у Франції під особистою відповідальністю Бернарда Арно, власника LVMH проходить виставка колекції братів Михайла та Івана Морозова. Вам, певно, ці імена мало про що скажуть, але факт у тому, що про проведення виставки особисто домовлялися Путін і Макарон, і погодилися її відкрити лише під особистим поруком LVMH. У складі колекції Пікассо, Матіс, Сезанн та багато інших безцінних екземплярів. Так від поки що, тільки на Арно все й тримається, який зберігає хиткий культурний діалог фразами на кшталт «путін – не росія».

Багато анонсованих інсталяцій тепер пройдуть без декорацій, з голими стінами, адже всі кошти музеї росії витрачають на те, щоб спробувати повернути свої експонати із закордону.

Ну воно то може і так, але як тоді коментувати слова російських представників музейної індустрії (на жаль, імена не розголошувалися), про те, що «Якби колишній директор Пушкінського Ірина Антонова дожила до цього, ще 24 лютого вона зателефонувала б панові Арно і зажадала упакувати роботи, сказавши, що вантажівки чекають біля входу. А якби він відмовився, то заявила б, що військовий літак уже вилітає за роботами». Чи не здається вам, що слова про військовий літак, який уже летить до Парижа за предметами мистецтва, кажуть самі за себе про те, чи росія це путін чи ні?

Ситуація загалом склалася наступна: росіяни в шоці намагаються судорожно гуртом закупити все необхідне, що ще може допомогти музеям залишитися на плаву та жалісливо закликають до того, що культурний діалог має зберігатися, адже «Мості культури мають вибухати останніми», — каже Михайло Піотровський, директор Ермітажу, але Піотровський може говорити все, що завгодно — адже Ермітаж теж не такий простий і вже запостивши на сторінку в Instagram фрагмент вишиванки (щоправда, від блоку в Instagram їхню сторінку це не спасло).

Чи не вірити росії ніхто. Адже причиною того, що майже всі художники достроково відгукували свої картини з Третьяківки, «ГАРАЖу», «ГЕС-2», Будинку Культури та інших виставкових залів є не тільки солідарність з Україною, а й страх співпраці: відсутність можливості довіряти дотриманню юридичних домовленостей фінансових обов'язків змушує іноземні колекції та фонди відмовлятися від роботи з росіянами. Tate Gallery відмовилися від роботи зі всіма російськими піклувальниками, Амстердамський Ермітаж розірвав домовленості з пітерським Ермітажем, а Sotheby's та Christie's відмовилися від проведення аукціонів предметів російського мистецтва. Більше того, «Група Бізо» — міжнародна група директорів музеїв, куди входять лише найпрестижніші музеї світу прокоментувала слова представників культурних державних установ України так: «Я намагався згладити, але, господи, академіків що теж перевертні покусали?» – сказавши директор «Бізо», звідки виключили росію.

На майбутньому Бієнале у Венеції росія виставлятися не буде — їй і не дозволили, та й художники відмовилися це робити самостійно — Кирило Савченко та Олександра Сухарєва, як і багато інших представників світу мистецтва заявили про те, що працювати в ці години вони не можуть, адже «мистецтву немає місця в той момент, коли мирне населення гине під обстрілами».

Звісно, ​​у Росії є люди, які не підтримують війну та їх багато: Олена Ковальська (директор Центру ім. Мейєрхольда), Міндаугас Карбаускіс (художник Театру Маяковського), Олексій Ротманський (хореограф-постановник Великого Театру), весь склад МХТ ім. Чехова, БДТ ім. Товтоногова, Гоголь-центру, РАМТу, Олександрівського театру, Наталія Аллахвердієва (арт-директор PERMM), ART4, Школа Радченка та навіть «Єльцин-центр». Незважаючи на масовий «витік мізків», про який окремо сказавши навіть Байден під час свого останнього візиту до Польщі, державні структури росії продовжують ігнорувати те, що відбувається, і звільняють усіх незгодних. Незважаючи на те, що 17 000 діячів культури та мистецтва Росії підписали колективну петицію про те, щоб усі інституції відкрито висловили свою політичну позицію, вплив на державні фонди та колекції виявився мінімальним. Так, Катерину Долініну (директори «Москіно Зірка» та «Москіно Політ») звільнили за її відкритий вираз антивоєнної позиції. Але Cinemaholics у відповідь швидко припинили всю роботу з «Москіно».

Метушня – так одним словом можна описати те, що відбувається всередині російського світу мистецтва та культури – хто швидко пакує валізи, хто вивозить колекції галереї Михайла Овчаренка), хто терміново вимагає зупинку виставки (як це зробив Антон Відоклі). І справи не стануть кращими, адже навіть державним музеям Росії, які планували продовжувати діяльність за рахунок локальних творців, прийшов кінець, адже в галереї і зали вже просто ніхто не прийде: дивитися нема на що — культури в цій країні просто немає, як виявилося. А якщо й прийде, чи довго зможе існувати культурний фонд за рахунок постійних експозицій, які є основним і єдиним джерелом доходу сьогодні?

Мало того, багато хто ризикує реально не отримати назад свої колекції, адже іноземні музеї більше не хочуть мати жодних справ із росією, а творці та меценати, як і представники світу мистецтва відмовляються підтримувати будь-який діалог з тими, хто «почавши таку спецоперацію» . В той же час роскомнагляд заблокував соціальні мережі арт-майданчиків і єдиним шляхом відходу для них став Telegram.

Ситуація патова – кажуть, що вони там переживають шок, якого не побачили з 40-х років – напевно, це єдине, що об'єднує росію з рештою світу сьогодні, адже той самий шок від їх дій переживають усі інші. Звичайно, жорстко заявляти, що «росія винна вся цілком і шкірна російська несе за це відповідальність», але, на жаль, це правда. Адже росіяни самі допустили те, що відбувається сьогодні. І це не сталося зненацька, адже на рахунку росії вже десята війна за останні тридцять років. Напевно, в російському світі війна досі залишається засобом вирішення проблем. Навіть у музейній справі одним із головних розчарувань російських стало те, що у кремлівських музеях не пройшла виставка, присвячена дуелям, адже експонати розгорнули на середині дороги та повернули до Британії та Франції. І зважаючи на те, що навіть сьогодні, коли майже дві сотні українських дітей загинуло під бомбами, коли вже місяць бомбардують мирні українські міста, росіяни сподіваються на культурний діалог та відігравання санкцій назад… Дуже хочеться сказати їм, що свого часу всі мирні жителі України сподівалися на просто політичний діалог. Але бомби почали падати з чистого неба о 5-ій ранку, у кращих традиціях воєн. І з того моменту весь світ залишається і залишиться на діалогу закритим, адже це – злочин проти людства, зокрема проти представників інтелігенції. Адже люди світу мистецтва в Росії не як коментували смерть п'ятьох журналістів під обстрілами в Україні та шантаж щодо десятків тих, хто «говорить правду». Хіба це не інтелігенція? Чи все, що не поза політикою у діалозі не бере участі? Як і завжди, російський світ живе за подвійними стандартами. Але як і завжди буває, вони занапастять його, як і має статися зі світом, культуру якого переважають політичні амбіції та кровожерливість її лідера.

Автор: Ксенія Ковальова

#ВсеБудеУкраїна!