UA
RU

На лінії культурного фронту: українські театральні режисери про війну, творчість, силу духу

Редагувати переклад

Роль українських митців у формуванні сучасної культури є ключовою. Бо культура формує національну ідентичність. Cучасні українські режисери та режисери Тамара Трунова, Богдан Струтинський, Влада Бєлозоренко розповіли що змінилося в їхній житті протягом останніх 53-х днів, які точаться війна України з росією арт-журналістці Дарії Кибець .

«Я так би мовити – евакуювала свій театр у внутрішній бункер»

Тамара Трунова 2

Тамара Трунова, головна режисерка Київського національного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра

Чи були Ви готові до новини про початок війни?

З одного боку, до таких новин не можна бути готовою. З іншого, було б зовсім наївно думати, що війна, яку розпочала Росія у 2014-му році не набуде ескалації. Нас вистачає на короткострокові ривки боротьби, протистояння. Така фрагментарна доля у власній житті, зрештою, “оподатковується” війною... Тому, моя інфантильна частина не хотіла бути готовою і навіть не зібрала тривожного валізу. У той час, як моя зріла частина репертирувала виставу та обговорювала з колегами-акторами та акторками найближчі події – до нас іде війна.

20 лютого ми випустили прем'єрну виставу “Тест” за п'єсою Лукаса Берфуса у театрі Золоті Ворота. Вистава про тих, у кого дія і наслідок не створюють взаємозалежну пару.

Нас вистачає на короткострокові ривки боротьби, протистояння. Така фрагментарна доля у власній житті, зрештою, “оподатковується” війною.

Як змінилася ваша сфера діяльності?

Звісно, ​​все змінилося. Як і у всіх. Намагаюся підтримувати і допомагати добрим людям. А щодо театру… Я зосередилася на внутрішніх процесах, на своїх реакціях. Так би мовити – евакуювала свій театр у внутрішній бункер. Наглядаю і намагаюся фіксувати світ, що змінюється. Світ переживає катастрофу. “Переживає” – тобто знову живе катастрофу. Я вже пройшла два етапи: спочатку, заклякла, потім побігла… Тепер, намагаюся бачити і чути те, що відбувається та вивчати причини. Читаю “Мистецтво війни” – це спроба інтелектуальної компенсації на фоні російської війни – війни нічої, нерозумної, несистемної, брехливої. Війни з обличчям Росії.

погані дороги

"Погані дороги" (фото: Анастасія Телікова, facebook.com/toma.trunova)

театр

«Саша, винеси мусор» (фото: Rusya Aseyeva, facebook.com/toma.trunova)

Софія

Проект «Говорити Софія» (фото: Bouquet Kyiv Stage)

Софія

Над чим ви працюєте зараз?

Сьогодні я здебільшого працюю над собою. Намагаюся бути уважною до власних реакцій. Наглядаю за іншими. Не дозволяю послаблення важливих зв'язків. Думаю про “Гамлета” (прем'єра мала відбутися наприкінці квітня). Думаю, хто він і як його трансформує війна. З акторами театру на Лівому березі плануємо серію онлайн зустрічей з нашими глядачами або просто з тими, кому це зараз потрібно. “12-й гравець” – це зустрічі у вузькому колі, можливість говорити та бути почутими. А для мене – це початок діалогу про те, яким буде новий театр. Також працюю зі студентами у zoom. Великий друг нашого театру італійський режиссер Маттео Спьяцці зініціював і допоміг студентам поїхати до Італії, дехто з них уже почав там навчання. Я відчуваю вдячність за те, що люди у безпеці. А ще, роздратування і біль, бо розумію, що не всі повернуться до України. І такі втрати нам ще доведеться переживати… Останній тиждень квітня проведу на театральному фестивалі “Контрапункт” у місті Щецин (Польща), мене запрошено бути у складі жюрі. Потім, поки що, невідомість. Знаю, що Україна переможе. А коли це станеться, думаю, ми побачимо змін світ, який потребуватиме нових знань, нової уваги і нової ніжності. І вічної пам'яті про дявольську агонію рф. І вічної пам'яті про Героїв України.

 

«Наш вибір був – жити і працювати, а не завмерти в очікуванні» 

Богдан Струтинський

Богдан Струтинський, театральний режиссер, генеральний директор, художній керівник Національної оперети України

Чи були ви готові до новини про початок війни?

Думаю, до такого мало хто був готовий. Так, ми всі усвідомлювали, що вже 8 років наша країна живе у стані війни, ми всі спостерігали за тривожними новинами лютого, у тому числі – за евакуацією посольств. Так, було багато маркерів того, що цього разу стягнення російських військ – це не просто брязкання зброєю. Але людина залишається людиною і інстинктивно обирає вірити у позитивне вирішення. Тому ми в театрі готувалися 24 лютого зробити генеральну репетицію, а 25 лютого показати прем'єру вистави The Ball італійського режисера Маттео Сп'яцці, планували фестивалі. Наш вибір був – жити і працювати, а не завмерти в очікуванні. Тож, як і у багатьох, раптово всі мої плани розсипалися, а життя кардинально змінилося. Так, спочатку був шок, але на рефлексування багато годин не було. Довелося швидко приймати багато рішень – щодо театру, НСТДУ, батьківщини. Було багато телефонних дзвінків, повідомлень, питань. Треба було реагувати та відповідати. Навіть дивно, як людина може швидко переключитися з однієї реальності на іншу. Але у більшості з нас просто не було іншого виходу.

Було багато маркерів того, що цього разу стягнення російських військ – це не просто брязкання зброєю. Але людина залишається людиною і інстинктивно обирає вірити у позитивне вирішення.

Як змінилася ваша сфера діяльності?

Скажу так – сфера діяльності не змінилася, а розширилася. Особливо для мене це і фізична робота з волонтерами, і організаторська та координаторська робота – збираємо та відправляємо гуманітарну допомогу з ліками, продуктами харчування та військовим одягом. Разом із партнером театру Олександром Порядченком організували евакуацію людей з Києва та області, у найгарячіший період вдалося вивезти понад тисячу людей. А ще були і десятки годин спілкування з керівниками театрів, актерами, партнерами в Україні та за кордоном. Десятки метрів листування у всіх месенджерах і купа листів. Все це – моніторинг стану по театрах та областях, пошук джерел допомоги, донесення об'єктивної ситуації, спілкування про підтримку культурних санкцій щодо росії.

Баядера

"Бядера" (фото: Національній опереті України)

Доріан Грей

"Доріан Грей" (фото: Національній опереті України)

Доріан Грей

Над чим ви працюєте зараз?

Разом із іноземними партнерами нам вдалося організувати кілька резиденцій для українських акторів та співаків. Було запрошення від Паризької Філармонії, група акторів їде до Португалії. Також є домовленість з кількома країнами про організацію благодійних концертів за участю артистів Національної оперети – збиратимемо гроші для України. Наші вокалісти брали участь у таких концертах у Польщі. Вивчаємо питання і всі умови щодо відновлення роботи Національної оперетти. Важливим особисто для мене є питання реалізації Вечора Пам'яті у літньому театрі Бучанського міського парку, де 8 разів ми проводили Міжнародний музичний фестиваль «O-Fest», в якому взяло участь понад сорок країн учасниць та понад 150 артистів зі всіх куточків світу. Цього року 3, 4 та 5 червня мала відбутися дев'ятий фестиваль. Ми працюємо над тим, щоб вокалісти, які були учасниками фестивалю, знову повернулись до Бучі. Це буде благодійний концерт для вшанування пам'яті загиблих, але водночас – акт ствердження того, що Буча, як всі наші зруйновані міста, обов'язково відродиться. Також від імені Національної спілки театральних діячів України ми звернулися до багатьох театрів та театральних асоціацій закордоном з пропозицією показати благодійні вистави, аби можна було підтримати тих акторів, які залишилися в Україні. Розробляємо проекти, які можемо реалізувати в умовах воєнного стану, адже зрозуміли, що наша робота зараз потрібна.

Ми працюємо над тим, щоб вокалісти, які були учасниками бучанського Міжнародного музичного фестивалю «O-Fest», знову повернулися до Бучі. Це буде благодійний концерт для вшанування пам'яті загиблих, але водночас – акт ствердження того, що Буча, як всі наші зруйновані міста, обов'язково відродиться.

 

«Я не маю ресурсу на творчу діяльність, проте маю волю зробити щось корисне у цей складний час»

Влада Білозоренко

Влада Білозоренко, засновниця та художній керівник Театру-студії «11»

Чи були ви готові до новини про початок війни?

Я не була готова, але мала передчуття. Із цим пов'язана цікава історія. За 5 днів до війни я поїхала відвідати батьків до Херсонської області, бо мала непереборне бажання побачити рідних. Під час поїздок до них я зазвичай мало беру до рук телефон, але цього разу я знімала багато відео з батьківщиною. На запитання, що вони будуть робити, якщо почнеться війна, і на пропозицію виїхати, батьки категорично заявили, що залишатимуться у рідному місті. Поверталася від них я з тяжким серцем. А 24-го лютого прокинулася від повідомлення мами у рідному чаті з текстом: «На нас напала росія». Спросоння я зрозуміла це так, що безпосередньо на мою батьківщину напали, і жахнулася. Лише згодом я зрозуміла, що насправді сталося. Загалом я вважаю себе стриманим людиною, але перші два дні війни абсолютно вибили мене з колії.

Ми маємо чат на двісті чоловік, де зародилася ідея створити «документальний театр», що буде відео-інтерв'ю з потерпілими та героями війни.

Як змінилася ваша сфера діяльності?

У мене три сфери діяльності. "Центр творчості "Печерськ" сьогодні працює онлайн на скільки це можливо". Театральна студія для дорослих людей, звісно, ​​також. Проте ми маємо чат на двісті чоловік, де зародилася ідея створити «документальний театр», що буде відео-інтерв'ю з пострадавшими та героями війни. Щиро кажучи, я не маю ресурсу на творчу діяльність, не маю натхнення, проте маю волю зробити щось корисне у цей складний час.

А ще я – викладач. У 2021 році набрала свій перший курс у Київській муніципальній академії естрадно-циркового мистецтва. Продовжую проводити лекції онлайн, оскільки маю відповідальність перед студентами. Проте зустрічі з ними так сильно допомагають мені морально, що іноді мені здається, що це потрібно мені навіть більше, ніж їм.

Москалиця

"Москалиця" (фото: Національній опереті України)

Данте

«Божественна комедія/Ад» (фото: facebook.com/Vlada Belozorenko)

Данте

Над чим працюєте зараз?

Зараз ми ведемо переговори з київським метрополітеном про те, щоб розпочати курси акторської майстерності для дорослих на станціях, де й досі живуть люди. Я знаю чимало ініціатив для дітей, а від для дорослих їх мало. А також разом студією-театром «11» боремося на інформаційному фронті.

Автор: Дарина Кибець

Читайте також: УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ СТВОРИЛИ СЕМИГОДИНУ П'ЄСУ «МАРІУПОЛЬ»

Статті на тему