Пакт про ненапад: сповідь дівчини, яка боїться спілкування

Термін "social anxiety" має кілька перекладів російською: 1) страх публічного засудження, 2) соціофобія, 3) страх спілкування, 4) соціально тривожний розлад, 5) страх суспільства і т.д. Усі вони повною мірою розкривають те, що відчуває Сара Стефенс – наша сьогоднішня героїня. 

І відразу хочу відповісти на запитання, яке з'явилося у вашій голові відразу ж, як ви прочитали заголовок: «Ні, я не якийсь інтроверт-самітник». І навіть навпаки. Соціальний тривожний розлад може виявлятися в багатьох формах. 

Роками я відчувала ніби живу у світі, який дивлюся через інший набір лінз, ніж люди навколо мене. Давайте покажу вам, як я його бачу. Наприклад, я йду на вечірку, бачу дівчат, які стоять гуртком і щось обговорюють. Я одразу ж припускаю, що вони говорять про мене. Більшість людей подумають: «Так, це відстій» або «Я не така важлива персона, щоб про мене говорити», і пройдуть далі. Я ж почну продумувати стратегічний план, щоб розвінчати всі ці уявні плітки. 

Читайте також: СЕРДЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ: ІСПОВЕДЬ ДІВЧАТА, ЯКА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЛАЙКІВ

Надмірна компенсація була моїм рішенням для всього світу. Я в соціальних ситуаціях я відразу ж підозрювала людей у ​​тому, що не подобаюся їм. Незважаючи на відсутність доказів, я продовжувала триматися за це твердження і йшла на крайності, щоб змінити їхню «думку». 

Людям подобається робити невизначене певним. Якщо хтось не привітається з вами на заході, ви робите висновок, що щось пішло не так. Чи то дискомфорт є причиною нервової балаканини про те, чи то спроби підвести ситуацію під свій контроль, щоб обзавестися деякою легкістю, результат цієї тривожності виглядає не дуже добре. Я відчувала себе безсило у своєму розумі — здавалося, що там є ще хтось, хто тисне на перемикачі і віддає мені накази. 

Читайте також: З КОХАННЯМ ДО СВООГО ТІЛА: СПОВІДЬ ДІВЧИНИ, ЩО ПОБОРОВ АНОРЕКСІЮ

Соціальна тривожність забирає вашу самоповагу. Коли ви вже так не впевнені, що хочете любити себе, уявіть, що витратили 21 рік свого життя, чіпляючись і покладаючись на схвалення з боку. Ви можете здогадатися, як справи з моїми пріоритетами — я почала контролювати стосунки і прив'язуватися до хлопчиків, щоб не довелося бачити себе в дзеркалі на самоті.

Наш розум любить автоматично заповнює прогалини. Велику частину часу ми знаходимося на негативному боці та створюємо наші власні істини.

Ми не можемо контролювати чужі дії, але ми можемо контролювати, як їх інтерпретувати. Ви можете персоналізувати речі і думати, що все про вас або вашу вину або відокремлювати себе від предмета. Щоб утихомирити занепокоєння, навчитеся усвідомлювати, що ви можете контролювати, а що ні. А також звикніть до думки про те, що щось має залишатися вам невідомим. 

Є підстави для наших думок, очевидні чи ні. Розглядайте думки як натяки. Наш мозок захищає нас. Але іноді він роблять помилку і опікується нас більше, ніж слід, що у свою чергу робить нас надмірно уважними та надмірно пильними до стимулів. Наприклад, ми починаємо ображатись на найменші речі, які сприймаємо як загрозу. Через цю «охорону» ви не можете підпускати до себе людей надто близько і постійно знаходитеся в пошуку. 

Люди розкидаються терміном «тривожність» так часто, що його сенс починає втрачати фарби та блякне. Кожен із нас хвилюється, кожен із нас відчуває тугу, але те, що відрізняє «хвилювання» від «тривоги» — це механізм боротьби зі стресом. 

Коли йдеться про ментальне здоров'я, особливо про самооцінку, ми пом'якшуємося, правда? Наш вік дозволяє закотити очі, коли ми чуємо всі ці заїжджені терміни… Ідеально якщо ти розслаблений. Прикидатися, ніби тобі ні до чого немає діла і діяти з натхнення. 

Читайте також: В АКТИВНОМУ ПОШУКУ: СПОВІДЬ ОДИНОЇ ДІВЧИНИ, ЩО ШУКАЄ КОХАННЯ

Люди вішають на інших ярлик «егоїст» надто необачно. Нам треба бути великими егоїстами — принаймні у тому, що стосується турботи та пошуку себе. Здорове ставлення до себе допомагає впоратися з тривожністю — чим дружніше ви зі своїм внутрішнім Я, тим легше вам боротиметься зі своїми хвилюваннями. 

Ми повинні ставитися до психічного здоров'я з тією ж часткою уваги, що й до фізичного. В одній з лекцій TED йдеться, що зусилля, що додаються до процесу загоєння зламаної ноги, мають бути рівнозначними зусиллям з охорони психічного здоров'я.

Не варто очікувати від людей, які не зазнали вашого болю на власній шкурі, розуміння як це боротися. Важливо культивувати розуміння важливості ментального здоров'я.

Автор матеріалу - Сара Стефенс, колумніст The Everygirl 

Переклад: Вікторія Ваків

Джерело фото: unsplash.com