Small Talk: Gunia Project про відеопроект «Майстерність»

Нещодавно Наталя Каменська та Марія Гаврилюк, засновниці бренду Gunia Project
 презентувалі відеопроект «Майстерність». Він присвячений артизанам, що продовжують життя автентичних ремесел. Про роботу над проектом, колекції створені під час війни та пошуки натхнення в непрості для країни годинники дизайнерки розповіли арт-журналістці Дарії Кибець
.

Як виникла ідея проекту «Майстерність»? Наталя Каменська: Ідея, напевно, виникла логічно, оскільки саме існування Gunia Project почалося з пошуку майстрів. І всі категорії товарів у нас виробляються вручну у співпраці з майстрами. Створити відеопроект ми хотіли вже давно, а до зйомок руки дійшли лише минулої осені. Ми дуже хотіли розповісти про вітчизняних майстрів і про майстерність, загалом. Весь наш проект Gunia Project про ремесла, багато з яких, на жаль, зникають. І нашою місією є їхнє відродження та збереження.

Розкажіть про напрямок виробництва кераміки.

Марія Гаврилюк: Кераміка користується найбільшим попитом серед наших клієнтів. А почалося все з нашого захоплення самою ідеєю української культури. Ми поступово почали будувати працювати одразу в кількох напрямках, які нас самих захоплювали. Кераміка була одним із напрямків. Спершу ми співпрацювали з керамістами-підрядниками, яких щоразу шукали для роботи над новою колекцією. Але з часом виявлялися незручності, адже майстри мали свої власні замовлення. Ми не могли повноцінно розвивати справу та контролювати процес. І з цього розпочався шлях нашої власної керамічної майстерності. Спершу ми знайшли одного майстра, який був людиною-оркестром і абсолютно всі процеси вів сам: виготовляв усі з першочергових гіпсових форм, сам заливав вироби, сам зачищав, сам розписував. Ми дуже пишаємося, що цей майстер і досі з нами працює. Зараз він уже є керівником нашого керамічного напрямку. Ми зростаємо і набираємо дедалі більшу команду, але він стояв біля витоків.

Сфера кераміки є досить чутливою в Україні. Раніше було багато порцелянових, фарфорових заводів, але ніхто не зберігся. Тож бракує майстрів, які могли б передати свої вміння. На нашому виробництві ми самостійно навчаємо роботі з керамікою. І ми дуже цінуємо людей, які розпочинали з нами, навчали нас і продовжують бути частиною історії бренду Gunia Project.

Що вас найбільше надихає у цей складний час?

Марія Гаврилюк: Від початку війни ми були в максимально неробочому стані, і могли думати лише про безпеку – свою, своїх батьків, своїх співробітників Було складно думати про проекти. Але згодом прийшло усвідомлення, що творчість це те, що ми вміємо робити найкраще, це наш канал комунікації зі світом. Тож ми почали працювати, щоб розповідати про свою позицію і всередині країни, і за її межами. Вже з третьої тижня війни ми активно співпрацювали з медіа. У кожного зараз є свій фронт. На журналістському важливо показувати, як ми все це переживаємо, відчуваємо, чим живуть люди. Нині це частина боротьби.

І в травні вже представили колекцію прикрас «Атланти».

Наталя Каменська: Це незвичайна колекція Вона відрізняється від усього, що ми робили раніше. Гуляючи по Києву, ми натрапили на будинок полковника Козеровського і були вражені вишуканою красою статуй, які його прикрашають. Згодом виявилося, що з будинком пов'язані містичні історії. Але безпосередньо архітектура заворожувала. І ми вирішили вперше зробити колекцію, якою вдохновлена ​​не народним мистецтвом, а міською культурою, а саме архітектурою Києва. І це співпало з війною. Тож ця колекція також несе ідею про значимі міста, значимі будинки та пам'ятки України. Шкіра річ колекції «Атланти» була складною у виробництві, яке починалося із замовлення скульптур.

Якою б ви хотіли, щоб у світі бачили Україну?

Марія Гаврилюк: Сьогодні до України ставляться як до могутньої країни із сильними людьми, які не бояться складнощів та проблем. Є багато людей, які живучі в Україні, не задумувалися, що вони… українці. За кордоном про Україну на початок російського вторгнення знали мало. Але це природно – ми молода держава. Й історично ми тривалий час знаходилися під гнітом сусіда, нам просто не давали можливості розповісти про себе та свою культуру.

Після перемоги у війні з Росією ми станемо лише сильнішими. Ці болючі зміни, які несе війна, стануть для нас штовхом стати кращими і більш свідомими.

Наталя Каменська: Цей бренд формується нерівномірно, з різних сторін – мистецтво, культура, мода, і все з відбитком війни на сьогодні. Проте варто сказати, що зі сторони моди він почав формуватися раніше. Багато дизайнерів вже з 2014 року присутні на міжнародній арені, просувають українську моду в світі талановито та якісно, ​​показуючи, що наша фешн-індустрія є гідною частиною світової.

Як, на вашу думку, змінитись обличчя української моди після нашої победы?

Наталя Каменська: Україназація, яку ми сьогодні спостерігаємо, є абсолютно природною, як і підвищений інтерес до української культури. Це своєрідний бум, але, мені здається, після победи все трохи «заспокоїться». Бренді, які робили це заради хайпу — пойдуть у тінь. Ті, хто творять моду свідомо і розповідають про нашу культуру світові — процвітатимуть.

Марія Гаврилюк: Абсолютно згодна з Наталею. Тільки ті, для кого глибоке занурення у нашу культуру та традиції є природним — продовжувати успішне існування. Наразі проходить інтеграція України до європейського простору. Багато хто звернув увагу на Україну. Хочу вірити, що українські дизайнери розвиватимуться на міжнародному ринку. У нас вже є чудові приклади, як Ruslan Baginsky, Sleeper тощо. Сподіваюсь, подібних прикладів стане ще більше.

Автор: Дарія Кібець Читайте також: СІМ УКРАЇНСЬКИХ ДИЗАЙНЕРІВ ВІЗЬУМУТЬ УЧАСТЬ У BUDAPEST CENTRAL EUROPEAN FASHION WEEK