UA
RU

Євген Клопотенко: «Якщо мова – це ДНК народу, то національна кухня – її душа»

Редагувати переклад
Євген Клопотенко – це не просто великий кулінар, а й людина з невгамовною енергією, яка всю її спрямовує на популяризацію української кухні. У межах тими місяцю, присвяченій кар'єрі, ми поговорили з Євгеном про ресторан української кухні "Сто років тому вперед", соціальні проекти та big dream. 

Євген Клопотенко: «Якщо мова – це ДНК народу, то національна кухня – її душа»-Фото 1

— У минулому у вас було багато проектів, але зараз, наскільки я розумію, ви сконцентрували свою енергію на ресторані української кухні «Сто років тому вперед». Чим цей проект відрізняється від інших?

— Насправді зараз у мене більше проектів, ніж будь-коли. Разом із командою ми розвиваємо ряд напрямків. Всі вони існують заради одного - покращити культуру харчування у країні. 

Наприклад, сайт klopotenko.com займає провідні позиції у сегменті сайтів кулінарної тематики. Зараз нас не дивують цифри у півтора мільйона унікальних користувачів на місяць, і це неймовірно тішити, адже це показник того, що українці все більше готують удома. Ми розвиваємо YouTube канал, соціальні мережі. Окреме напрямок – це моя медійна діяльність, мене часто можна побачити на центральних телеканалах. Я продаю свій мерч. Ми відкрили ресторан української сучасної кухні, і вибір цього формату не випадковий. Спробуйте вгадати, чому саме українська їжа? Правильно, для того щоб показати українцям, що у нас класна національна кухня, якою не тільки можна, але й потрібно пишатися. Нове шкільне харчування та Нова кулінарна освіта (проект, який ми тільки починаємо у співпраці з МОН) також спрямовані на покращення культури харчування. Скоро виходить моя друга книга, про це ви скоро дізнаєтеся. Водночас я вирішив більше говорити про українську національну ідентичність.

Читайте також: ЗДОЛАТИ КАРПАТІ: ЯК БІГУН-МАРАФОНЕЦЬ ПІДКОРЮВАВ УКРАЇНСЬКІ ГОРІ

— Розкажіть про це, і чому ви вирішили порушити цю тему?

— Це можна називати по-різному — моєю соціальною місією чи якось інакше. Але за фактом це просто ті, що є в мені, моя ключова ідея. І це все одно буде вириватися назовні, чим би я не займався. Просто не можу це описати інакше.

Внутрішньо я відчуваю, що це дуже важливий момент, адже це те, що об'єднує нас як націю. На перший погляд, може здатися дивним, чому я займаюся цим, адже я кулінар. Де кулінарія, а де національна ідентичність? Ці речі ближче, ніж здається. Не дивно, що одним із найважливіших аспектів для мене є їжа. Тому відвідуючи країни, особливу увагу я звертаю на національну кухню та ставлення до неї у локальних жителів. З впевненістю можу сказати, що якщо ви хочете побачити гордого італійця, розкажіть йому про те, наскільки смачну пасту роблять у його місті. Італійці, французи, іспанці, болгари, данці… Є щось, що об'єднує їх усіх - це щира любов, гордість і знання про власну, національну кухню. Рецепти, як звичаї, передається з покоління в покоління, несучи потужну енергетику з минулого до сьогодення.

Недарма в радянські часи влада намагалася знищити й переписати нашу історію, мову та національну кухню. Я не вірю у подібні збіги. Від скільки страв національної кухні ви знаєте? Скільки з них можете назвати зараз, без допомоги Google? Ці питання я ставлю майже у кожному місті, в якому виступаю. Як думаєте, скільки назва блюд зазвичай я чую у відповідь? 20? 15? 10? П'ять. Причому пара з них не є історично українськими. Проте, головне, навіть не це. Головне ті, з яким виразом обличчя українці говорять про національні страви. Складається таке враження, що люди трохи стесняються і цураються свого. Я розумію, чому так сталося, і хочу це змінити.

Упродовж віків поневолення, а потім радянських годин, у нас з'явився комплекс неповноцінності. Нам говорили, що ми гірші за інших, гірше в тому, гірше в цьому… Нам повторювали ці слова століттями, і коли так відбувається, можна повірити у що завгодно. Ми звикли до того, що будь-яка річ, привезена з-за кордону, краща за ту, яка зроблена в Україні. Не за фактом, а просто через те, що з-за кордону. Мовляв, там краще, а в нас гірше. А реальність така, що все мало не наоборот. Ми навіть не уявляємо, які ми круті, і яка крута у нас кухня. Це спадщина, яку дано нам нашими предками, потрібно лише відродити її.

Якщо мова - це ДНК народу, то національна кухня - її душа. Вона несе потужну енергетику і в буквальному сенсі наповнює вас почуттям гордості за Україну. Це я і хочу донести до українців тими способами, які мені доступні.

Євген Клопотенко: «Якщо мова – це ДНК народу, то національна кухня – її душа»-Фото 2

— Чи можете ви сказати, що перебуваєте на піку своєї кар'єри? Чи попереду чекають нові вершини?

— Не сказав би, що перебуваю на піку, можливо, вам так здається, спостерігаючи зі сторони. І мені дуже приємно це чути. Але я все ж таки вважаю, що це лише початок. Я молодий, у мене класна команда і цілий океан енергії. Зараз я готовлю нові проекти, деякі з яких для закордонних ринків. Це пов'язано із популяризацією української кухнею не лише в Україні, а й за кордоном. Я бачу в цьому великий потенціал, безліч гостей ресторану «100 років тому вперед» — іноземці, принаймні, так було до пандемії. Як тільки це закінчитись і всі зможуть приїжджати до нас без додаткових обмежувальних заходів, все буде як і раніше. Але мова не про це. Я часто виходжу до зали та бачу реакцію гостей. Їх непідробні, справжні емоції, які вони показують, для мене важливіше за слова. Я відчуваю інтерес до нашої національної кухні за кордоном, і вірю, настане час, коли Україну будуть асоціювати не тільки з революцією і відомими спортсменами, але і з однією з найбагатших національних кухонь. Так що, я б сказав, що перебуваю лише на порозі нових звершень.

Читайте також: ОСНОВНИК ПЕКАРНІ GOODBREAD: «Люди з особливими потребами НІЯК НЕ МОЖУТЬ СЕБЕ РЕАЛІЗОВАТИ І ЗАХИСТИТИ»

— Чи допоміг вам особистий бренд досягти успіху в бізнесі? Що довелося освоїти, щоб запустити масштабний проект «Сто років тому наперед»?

- Особистий бренд - це класна тема, найкраще про це може розповісти директор моїх проектів - Олександра Фідкевич. Але якщо коротко, то так, особистий бренд безумовно грає свою роль, проте не все будується на цьому. Ресторанний бізнес - це для божевільних. Поставте це питання будь-якому ресторатору, і він, швидше за все, відповідатиме вам те саме. Це дуже приємне, душевне, але все ж таки божевілля. Можна проходити курси, вчитись у кращих рестораторів, практикуватися, але ти ніколи не зрозумієш, що таке бути ресторатором, доки не відкриєш свій заклад. Я щодня вчуся чомусь новому, і не перестаю дивуватися. Хоча нашому ресторану вже понад рік, більшість бізнес-процесів налагоджені, але все одно, буквально щодня я впізнаю щось нове і вчуся розв'язувати нові питання. Це складно і приємно водночас. Не можу пояснити інакше, ресторатори мене зрозуміють.

Євген Клопотенко: «Якщо мова – це ДНК народу, то національна кухня – її душа»-Фото 3

— Ви вважаєте собі авантюристом? Що допомагає збалансувати тягу до експериментів і бажання мати стабільність (наприклад, у фінансовому плані)?

- Звичайно, авантюризм - це моє друге ім'я. Ну, може, третє. Суть у тому, що якщо ти хочеш чогось добитися у житті, потрібно ризикувати. Так чи інакше, але все ж таки життєво необхідно експериментувати, шукати щось нове, нові підходи… Без цього не обійтися, і це частина моєї життєвої філософії. Стабільність - це трясовина, яка затягує. Така ловушка, розумієте? Як тільки ви стаєте на шлях тієї ж фінансової стабільності, ви відразу починаєте втрачати в цьому плані. Не відразу, помалу, але через 10-15 років ви здивуєтеся своєму становищу. Світ дуже швидко змінюється, щоб стояти на місці.

— Вас однозначно можна назвати енергійним людиною: участь у телешоу, майстер-класи, книги, глобальна ініціатива зі зміною харчування у школах, і, власне, кулінарія вимагають багато сил. Як і звідки берете сили?

- Я - це те, що я роблю. Я не можу інакше, це те що в мені. Ось, наприклад, ви, якщо вам дуже хочеться мороженого, і ви не на дієті, ви ж встанете і, обганяючи всіх, підете купувати та насолоджуватися ним. Правда? Ось і у мене так само, тільки замість мороженого мої проекти. Енергія виходити з бажання, в цьому суть.

Євген Клопотенко: «Якщо мова – це ДНК народу, то національна кухня – її душа»-Фото 4

— Як виглядає ваше big dream?

— Уявімо: Я сижу на березі Дніпра, у гарному приватному будинку, дихаю свіжим повітрям після дощу… Дістаю телефон і читаю в новинах про те, що Україна увійшла до ТОП-5 фінансово швидкозростаючих країн. Бачу, що на новий рік всі їдять наші, українські страви: Шпундру, Верещаку, Тетерю… Коли я підхожу і запитую у дітей про «Олів'є», вони не знають, що це таке і дивно дивляться на мене. У школах українська їжа. Наша збірна стала победителем Чемпіонату світу з футболу. В цілому, як ви зрозуміли, моя велика dream пов'язана з Україною. Зрештою ми зможемо покращити культуру харчування та культуру України в цілому.

Фото: Влад Нагорній

Статті на тему