Sustainability Talk: український свідомий бренд AtelierVntg

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з AtelierVntg, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Вікторією Оплаканець.

Як народилася ідея створення бренду?

Я завжди мріяла про власне ательє чи якусь швейну справу, тому колись навіть працювала дизайнером в одній такій студії і це мене ще більше надихнуло. Люди приносили свої речі, які вони хотіли перешити чи якось змінити, а мені дуже добре вдавалось їм допомогти в цьому. До мене прислухалися і ми разом придумували нові цікаві рішення. Якось мені попались колекції відомих брендів, в яких були перешиті речі з вінтажних матеріалів, вперше тоді почула слово апсайклінг і почала це досліджувати. Дуже сподобалась ідея і так почалась історія Ateliervntg. 

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

В більшості все купуємо на барахолках. В мене тут великий досвід, бо я з дитинства одягаюся в секонд хенді, знаю, де що шукати і на що звернути увагу. Але, наприклад, такі речі як сорочки, шукаємо на стоках, бо на барахолках їх важко знайти в ідеальному стані, особливо в білих кольорах. Буває, що клієнти віддають чи пропонують за не велику ціну продати нам свої речі.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Саме слово sustainable означає сталий, стійкий, такий, що не змінюється певний час. Тому для мене головне, щоб наші вироби мали певну цінність для клієнта, щоб їх берегли і хотіли носити не один сезон. Не хочеться бути схожим на масмаркет і продукувати те, що є актуальним один сезон і що шиє більшість брендів. Але в той же час, апсайклінг студії якраз ідеальні для таких рішень і експериментів. Тому на запити ми завжди готові щось переробити, перешити в індивідуальному порядку, обов’язково використовуючи вже готові матеріали. Це можуть бути як наші, так і клієнтів. 

Як війна вплинула на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Ми підняли ціни на вироби, впринипі, як в будь-якій сфері зараз. Зростає оренда і комунальні послуги, на жаль. Але ми намагаємось бути доступними по ціні і в той же час тримати ідеальну якість пошиття. З початку війни з України вийшло багато масмаркет брендів і, як на мене, це великий плюс для українських виробників. 

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Мені подобається, що людям це цікаво і що вони приходять за вінтажем, а не йдуть в масмаркет. Буває, що запитують «в якому стані річ» «чи є якісь дефекти», але я завжди наголошую, що ми відбираємо все лише в ідеальному стані, обов’язково здаємо в чистку та будь-які дефекти реставруємо, бо ми не продаємо просто вінтажний одяг, а саме змінюємо його, перешиваємо, реставруємо, відновлюємо і це досить великий процес.

Здається, інколи, що простіше пошити новий костюм, аніж перешивати його. Наші клієнти — це жінки та чоловіки різного віку. Це дуже цінно для мене. Також завжди шукаю матеріали з натуральних тканин. Як на мене, класний брючний костюм чи піджак можна знайти якраз серед таких вінтажних знахідок.  

Читайте також: Sustainability Talk: український slow fashion бренд одягу selera

Чим ви надихаєтеся при створенні колекцій?

Дуже часто все залежить від того, який матеріал в нас є, оскільки це все вінтаж, різні кольори, розміри, моделі і не завжди виходить спланувати колекцію цілісно. Якщо це вироби пошиті в техніці печворк, тоді легше щось підібрати по фактурі і кольорах. Загалом це завжди експерименти, шиємо, дивимось за реакцією людей, якщо якась модель не заходить — перешиваємо на нову. Тут в нас велике поле ідей і, практично, безвідходне виробництво.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Причина в заманливому масмаркеті, який є в більшості доступний всім і всюди. Дуже просто піти і купити щось дешеве, а потім викинути і купити на заміну нове. Бо річ, яка вартує копійки переважно немає ніякої цінності для людини. І я не про те, що потрібно купувати все тільки дороге — ні, тут потрібно просто трохи заморочитись. Відповідальніше підходити до свого гардеробу, де буде невелика кількість речей але таких, за якими захочеться доглядати і носити довго. Розуміти, що якісне виробництво досить затратне і відповідно ціна за виріб буде більша. Продавати свої речі, дарувати, віддавати на переробку але не викидати. Зараз дуже добре, що багато хто працює зі стилістами, які дуже допомагають в цьому. 

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелений бік»?

Гарно звучить «зелена сторона»! Я не купую зараз так бездумно одяг, як раніше, бо дешевий чи є велика знижка. Мені зовсім не цікавий одяг в масмаркеті, там все однакове. Більшість купую на барахолках та шукаю на ресейл платформах. Зрозуміла нарешті свій стиль і комфорт. Люблю і дуже ціную те, що довго хотіла, шукала і таки десь вдалось виловити. Шукаю дизайнерів чи невеликі бренди, які мають свій особливий стиль і не копіюють тренди. 

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, щоб це було?

Розуму людям- це найбільша глобальна проблема! А якщо серйозно, то глобальні проблеми, всім нам відомі — економічні, екологічні, соціальні, політичні і, думаю, якщо вирішити останню, то й решту вирішаться. Земля велика і ми всі тут помістимося, для всіх знайдеться їжа, вода і свій куточок на ній.