Sustainability Talk: український свідомий бренд SAYHEY
Все буде свідома Україна!
В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з SAYHEY, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Ангеліною Власюк.
SAYHEY — український бренд одягу, відомий своїми функціональними речами з натуральних тканин. Приділяючи особливу увагу сталому розвитку та етичним практикам, бренд створює унікальні, лімітовані колекції, які органічно поєднують культурний символізм та сучасний дизайн.
Як народилася ідея створення бренду?
У жовтні 2021 року я дуже багато працювала в маркетингу і мені захотілось трошки змінити напрямок, а у своїй карʼєрі я мала співпраці з фешн брендами, як чоловічими, так і жіночими, тому це завжди був один з моїх інтересів. В той час у мене була класна ідея створити upcycling бренд, виходячи з матеріалів секонду або міських комісійних. Я хотіла почати з аксесуарів — комірці, балаклави, жилетки, вже навіть відшила семпли, але тут почалась війна.
З початком війни я переїхала у Нідерланди і тут взагалі, напевно в кожного українця був період переусвідомлення цінностей, так сталось і зі мною. А ще, будучи на відстані від дому (я ніколи взагалі не жила закордоном, тому цей досвід був дуже новий для мене) мені хотілось ще більше звʼязку та можливості показати іноземцям, яка ми прогресивна та креативна нація. Тому я вирішила сміливіше йти за цією ідеєю, так в серпні 2022 випустила перший дроп лляного одягу, який називався “Symbols of Ukraine” — де кожна одниця була названа як квітка або рослина, яка має символічне значення в українській культурі — її оспівують в піснях, використовують у вишивці чи малюнках.
Ще одна особливість колекції в тому, що деякі речі є трансформерами, їх можна одягати різними методами, або двохсторонніми — щоб мати більше варіацій для стилізації. Вся колекція відшивається в Україні нашими майстрами.
Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?
Я маю різних українських постачальників, але перед тим як обирати матеріали я, в першу чергу, думаю про якість. Якщо говорити про першу колекцію — то це натуральний льон, для мене важливо, щоб всі тканини були натуральними, але при цьому зносостійкими і довговічними. Також у літній колекції ми використовували всю деревʼяну фурнітуру, щоб наші вироби та концепція були цілісними.
Осінньо — зимова колекція у нас з 100% вовни, матеріали для неї ми отримуємо від українського постачальника, який викуповує залишки з італійських фабрик, тобто замість того щоб їх просто викинули, ми з них шиємо дуже якісні речі. Тут ще особливість в тому, що кожного разу кольори, відтінки та структури тканини різні, це забезпечує нашим клієнтам ще більшу унікальність речі, бо ймовірність що ви побачите людину в ідентичному одязі ну дуже мала.
Що найголовніше у роботі sustainable бренду?
Місія, цінності та майндсет — я роблю це в задоволення, а не для заробітку, тобто це не моя перша мотивація. Я думаю, це важливо зазначити, бо sustainable зараз набирає популярності, але не всі бренди відповідають критеріям сталості, скажімо для багатьох це просто модне слово.
Тканини — для мене це важливо, бо це така база, яка забезпечить зносостійкість та використання речей. Моделі поза часом — на мою думку, рідко коли sustainable бренд може повторювати дуже трендові речі, такі бренди зазвичай мають своє особливе ДНК, якого притримуються, тому зазвичай це речі, моделі яких поза часом, їх можна носити роками і вони не вийдуть з моди та мають свою унікальність та особливість.
Виробництво — звичайно, це про комфортні умови праці. Ми знаємо як масмаркет використовує дешеву робочу силу в Бангладеші, або ще гірше — навіть дитячу робочу силу, це далеко від сталого підходу. Наше виробництво це кілька швачок, які зазвичай працюють у собі вдома, виконуючи наші замовлення в комфортних умовах. Також ми використовуємо метод люксового пошиття — це коли всі шви у виробах закриті, майже немає ймовірності що десь щось розійдеться чи ви будете виривати нитки з ваших промов. Саме це дозволяє виробам носитися роками.
Упакування — я фанатка прикольних пакувань, тому звичайно тут ніякого поліетилену і пластику, у мене є бажання пакувати речі так, щоб люди могли використовувати цю упаковку повторно! Ми, наприклад, зараз переходимо на пакування у стильних брендованих шоперах, які потім можна носити і ще листівка, яку ми даємо при замовленні клієнту — це папір з насінням, який можна посадити і з нього виросте квітка — мак або петунія. Такий папір, до речі, виготовляє наше українське підприємство і коли я закордоном розповідаю про цю фішку, люди дуже дивуються, бо в 90% випадках такого ще не зустрічали.
Як війна вплинула на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?
Бренд був заснований під час війни і це власно було поштовхом до заснування, тому я думаю, в моєму випадку, війна пробудила цю приналежність до рідної землі та бажання показати світові, яка ми крута нація.
Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?
Це, напевно, найбільш провокативне питання, бо я помітила чітку тенденцію — молоді українці хочуть купувати популярне і трендове, як відчуття приналежності (коли ти носиш бренд улюбленого блогера, або трендові аксесуари). А це, на жаль, не завжди про sustainable. Моя аудиторія — це люди від 27 років, які цінують якість, це справді дорослий інтелектуальний сегмент, який розуміє що він купує.
Хоча, до порівняння, хочу зазначити що за кордоном, той молодий сегмент краще обере щось лімітоване та sustainable, аніж тренд або массмаркет. Але я вважаю, ми ще до цього прийдемо, бо багато українських брендів створюється зараз і ця культура розширюється.
Читайте також: Sustainability Talk: український свідомий бренд Karpova
Чим ви надихаєтеся при створенні колекцій?
Всім, що мене оточує, але напевно найбільше, сумом за Україною, як би це дивно не звучало. Оскільки, цей бренд був створений від великого бажання показати за кордоном, що українське — це круто, то в мене є цей порив, який дозволяє моєму творчому баченню зберігати своє ДНК бренду та місію, плюс,створювати речі, які вписуються в інтернаціональний контекст.
От наприклад наша осінньо-зимова колекція називається “Червона нитка” або “The read thread” — англійською. «Червона нитка» досліджує концепцію червоної вовняної нитки, яка, за традицією, приносить удачу, захист і здійснення бажань. Мета колекції — наділити кожну річ магічними властивостями, які приносять удачу, захищають власника та матеріалізують його бажання.
Незважаючи на досить класичні моделі у цій колекції, шви всередині з червоною обробкою, яка власне і символізує цей оберіг, який завжди з тобою. Ця ідея мені навіяна звичайно українськими “забобонами”, але і відчуттям віри у диво та мрії, це ніби як кожного дня бачити знак що наша мрія здійсниться.
Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?
Тут треба розуміти, що ми самі себе вбиваємо через надмірне споживання всього, тут я кажу про фізичне та ментальне. Бо насправді, людині для щастя багато не треба, а інколи менше — означає краще. Я думаю, що спершу треба усвідомити це, а потім робити кроки до свідомого споживання. Цей лайфстайл стосується не тільки одягу, а й всього іншого: продукти які накуповуємо, а потім викидаємо; інформацію, яку споживаємо, а потім ментально погано почуваємось.
Я рада, що тренд на психологічне здоровʼя, вінтаж, повторне споживання (мені подобається як закордоном це називають — pre loved fashion) повертається, бо це ніби повернення до коренів, коли не маючи нічого або зовсім мало, можна мати все і жити повноцінним щасливим життям, бо щастя не у речах.
Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелений бік»?
Я, чесно кажучи, теж в процесі повноцінного переходу, бо у мене бувають спонтанні покупки чи моменти, коли я розумію, що купую щось навіяне трендами або рекламою, але працюю з цим. Моя зміна — це легкість життя, розуміння що “менше” дає мені більше свободи, креативності та легкості.
Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, щоб це було?
Я б сказала — війну, але розумію що це питання в контексті сталості, хоча для великих інтернаціональних фанатів green economy війна — це не тільки велика трагедія для людей та нації, це ще й величезні екологічні катаклізми (Каховське водосховище, до прикладу). Цікаво, що відповідаючи на це питання, я ще більше усвідомила як все повʼязане у світі та що всі глобальні проблеми, насправді, витікають одна з одної і так по колу. Тому було б круто якби така ланцюгова реакція працювала ще й в зворотню сторону, не лише створення проблем, а й їх усунення.