Про що жінка мовчить: Соломія Кирилова, актриса фільму "Памфір"

Про що жінка мовчить: Соломія Кирилова, актриса фільму “Памфір”

Татаренко Ірина

22 Березня, 2023

З 23 березня у широкий український прокат виходить драма “Памфір” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука . Сьогодні відбудеться київський допрем'єрний показ української драми «Памфір» у кінотеатрі “Оскар”, подію можна буде відвідати, придбавши квиток. Виконавиця головної жіночої ролі актриса Соломія Кирилова відповіла на запитання Marie Claire Ukraine.

Фото: Катерина Скрагленко

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?

Як на мене теперішній час перейшов в абсолютну безкомпромісність, зараз неможливо говорити, діяти чи мислити «півтонами» – час абсолютної переміни, чітких, конкретних, а головне персональних рішень.

Не можна говорити – про «старі реалії». Не можна «грати в піддавки», до прикладу спілкуватись російською, коли Тебе «нє панімают». Дорікати комусь в тій чи іншій поведінці чи бездіяльності. Це час який висвітлює все – «як є».

Варто! Вивчати, переусвідомлювати та досліджувати історію свого роду та причинно-наслідкові події, задля розуміння наслідків рішень, вчинків чи бездіяльностей попередників.

Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?

На жаль, саме завдяки цим жахливим реаліям відкриваються найсокровенніші таємниці про себе та близьких. Це водночас як великий дарунок та абсолютне щастя, так і зустріч з тотальним жахом.

24 лютого заново та абсолютно дивовижно відкрилась мені Людина (з якою ми, досить неочікувано, опинились 24/7 саме в цей час випробування, зростань, страхів, ступорів, абсолютного щастя та безумовностей любовних. Людина, з якою я можу мовчати – глибоко – змістовно – вічність. Часом ми піджартовуючи, абсолютно серйозно усвідомлювали , якщо це «кінець», то, в принципі, саме завдяки цій людині поруч – це достойне та щасливе завершення. (Дякую Тобі, дорога Людино!)

Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

Хвалила за те, що нарешті вчу себе відпочивати, сварила – за те, що не вмію та не дозволяю собі цього. Зрозуміла, що це окрема наука, «праця» (бо наразі треба себе свідомо змушувати до цього), відпущеність та вміння.

Кадр з "Памфір". Фото: Антон Кулеба.

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Мої музичні інструменти – віола та фідель, бо вони живі, навіть важко віднести їх до категорії «речей», я відчуваю як змінюється їхнє звучання, часом, навіть якість деревини, в залежності від погоди чи навіть мого настрою.

Але з частими переміщеннями та переїздами впродовж всього життя, починаючи зі вступу в універ, я майже зовсім відтотожнила себе від речей.

Ось коли почалась повномасштабна війна 24-го вранці, я вкинула до наплічника грубжезну книгу Симоненка, біблію, піджак з секонду та парфуми… та фідель, на віолу вже не було місця. В екстремальний момент, саме ці речі здались мені найціннішими.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Талант – це перш за все дарунок та призначення, тому моє ставлення до цього абсолютно відповідальне, та далеко не «власницьке» чи споживче. Також я з власного досвіду переконувалась, що талант можна відкривати та розгортати, слідуючи дорозі Любові, і відповідно Твого шляху, зростають та розгортаються, або ж закриваються таланти. Знаю, що якщо людина щось по справжньому любить, то в неї це виходитиме талановито. Талант – це безумовно «щось», що точно Тобі не належить. У мене дуже багато талановитих друзів та близьких, я впевнена, що більшість погодиться, що поняття «таланту» дуже хитке, адже, як не дивно це звучить, але його можна згубити. Тут швидше йдеться про те, щоб таланту, який уже в Тобі відкрився, не зрадити – це і є велика праця та завдання всього життя.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

КРИМ. Крізь все життя в моїй пам‘яті живе історія, яка ще в дитинстві розгорнула мою любов до незбагненних горизонтів. Коли я зі старшим братом (Стасом) і нашими друзями (здебільшого хлопцями) втікали на пірс, стрибали у воду і гребли доти, доки люди на горизонті не ставали наче мурашки, далі довго відпочивали, лежачи пузом до гори, і вертались, залишаючи в серці та в пам‘яті нашу велику неосяжну таємницю.

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Сучасний чоловік – воїн. Чоловікам у всі часи личить відповідальність та відповідність собі, гідність, мудрість, рішучість, шляхетність, вміння приймати та відповідати за свої рішення, вчинки.

Щодо жіноцтва, то я геть зовсім не прихильниця фемінізму і перебирання жінкою чоловічих рис, тому гадаю це далеко не прикрашає і в перспективі зовсім не покращує співіснування з протилежною статтю. Люблю гармонію, життєвий лад і порядок, коли всі і все на своєму місці. Жіночність – наше все !

Тож безумовно всім нам, перш за все, личить – свідомість, незалежно від статі – це ознака людськості.

Фото: Артем Тіхонков

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Я часто жартую з друзями, що я не є «слабоалкоголік», тож якщо говорити про мене, то я алкоголь – «не для слабких». Міцний напій який зносить мізки. Якщо говорити в актуальному контексті – це міг би бути коктейль «смерть москаля». Хоча все ж люблю чисті смаки. І якщо ж говорити про мене, при всій моїй багатогранності, по суті я чистий МІЦНИЙ напій, може навіть концентрат, ба може навіть не алкоголь, а гранатовий фреш.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Бути «більш ніжнішою», а ще нарешті зробити маму – бабцьою, люблю дітей, але поки…

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Моє відношення до «краси» дуже умовне, а відповідно і реакція на всіх можливих «красеней», не маю жодних думок чи навіть рефлексій щодо цього.

Я люблю людей ДУЖЕ, і перше на що реагую – це певна відкритість, якість відношення та любов до життя. Це і є для мене найвища краса, за котрою рокривається і взрощується краса візуальна. Красива людина – це та котра вміє мислити.

Чим пахне щастя?

Собаками, обожнюю собацюр! Насправді часто згадую як в дитинстві, коли тужила за мамою часто впивалась носиком в її домашні речі, тож щастя пахне дитинством, а якщо ще точніше – грудним дитятком, а ще – молоком.