«Кожне плісе – це як відбиток пальців»: Юлія Ярмолюк, дизайнерка J’AMEMME
Комунікабельна й говірка, тендітна й неймовірно легка в спілкуванні, як прекрасні плісовані сукні J'amemme, – засновниця бренду Юлія Ярмолюк розповіла в інтерв'ю про творчі експерименти та незвичні виходи натхнення.
Юля, ми бачимося з тобою між двох крутезних фешн-подій – Тижнями моди в Копенгагені та Лондоні. У твоїй добі точно лише 24 години?
Мене зараз трохи ненавидить моя команда – кравчині та конструктори, бо мені все треба «на вчора». (Сміється.) Але для того, щоб запобігти такій ситуації, ми створюємо колекції наперед. Минулого року ми зробили наперед п’ять колекцій за пів року. Чому так вийшло? Ми працювали у виняткових умовах: постійні обстріли, блек-аути. Власне, через перебої зі світлом у нас на виробництві стався жахливий потоп. Робота бренду зупинилася, бо рулони тканин просто потонули, їх неможливо було вичистити. Уяви, йдуть замовлення, розробка колекції – просто катастрофа… Але ми оговтались, нагнали й перегнали (усміхається) – у цьому році в моїх планах лише весна-2025. Ми наперед розробили колекції весна- літо, осінь-зима, круїзну, а також окремо весільний одяг. Неможливо робити колекцію за два-три тижні. Ми пробували так працювати, але це дуже-дуже важко.
Що мотивує працювати?
Я люблю багато працювати. Я багато вимагаю від себе й так само багато чекаю від людей, які працюють зі мною. Неможливо досягти успіху, сидячи на дивані. А коли ти вже досяг успіху, то треба ще більше трудитися, щоб його втримати. Тому ми працюємо нон-стоп.
ДНК бренду – це плісе, і ти продовжуєш із ним експериментувати.
Так, у кожній колекції нам потрібно зберігати свою фактуру, кольорову гамму. Але я намагаюся знайти та додати в кожну колекцію щось нове. Я почула цікаву думку: жінка класно робить те, чого їй не вистачає. І в мене все так і почалося: я створила сукні, яких мені не вистачало, не було взагалі на ринку і які складно повторити. Бо кожне плісе – це як відбиток пальців. Кожна сукня унікальна, бо вона збирається руками. Неможливо зробити одне лекало на всіх, бо кожна сукня залежить від того, як лягла складка. Мені дуже важливо, щоб фактура була в тканині – і для моїх очей, і для моїх рук. Взагалі, я дуже тактильна людина.
Тобто в рівнянні «сприймати життя на дотик чи на запах» ти вибереш?..
Не зможу це зробити, бо запахи для мене також важливі! Я запах ґрунту дуже люблю – чорнозему. Коли була вагітна, я дома всі вазони перекопала, нюхала цей ґрунт. Люблю в метро дуже їздити, мені подобається запах землі на Дорогожичах. Взагалі, люблю ліс, природу, аромат листя, запах грибів. Вважаю їх візуально довершеними. У них такий красивий комірець під шапочкою! Він трохи нагадує плісе, як і палітурки старих книжок. (Сміється.) До речі, колекція, яку я представила на Тижні моди в Копенгагені, була натхнена книгою українського художника-ілюстратора Охріма Судомори «Війна грибів із жуками». У 1949 році Судомору засудили на 25 років за малюнок Йосипа Сталіна із закривавленими руками.
Ти завжди знала, що будеш дизайнеркою?
Не знала, за освітою я економіст. Працювала з віп-клієнтами в банку, де під забороною були кольорові речі, червоні нігті тощо. І те, що я так довго працювала на такій нудній «сірій» роботі, позначилося на кольоровій гамі J’amemme. Спочатку чорного кольору в мене в колекціях взагалі не було – лише яскравий жовтий, червоний, неймовірний блакитний.
За ким тобі цікаво спостерігати?
За Даніелом Розбері для Schiaparelli. Я була на виставці позаминулого року, і в мене є можливість потрапляти на resee колекцій після кутюрних показів. І це просто витвори мистецтва, до яких можна доторкнутися, поки ніхто не бачить! (Сміється.) Навіть приміряти можна! Schiaparelli дуже вирізняється серед усіх інших. Але дивись, такі дивні й сюрреалістичні речі, та їх купують! І мені саме це подобається, що вони тримаються свого формату, не йдуть на поводі в трендів. За це їх цінують. Ця філософія близька J’amemme. Ще дуже подобається Dior часів new look, у нього також дуже багато плісе в колекціях.
Плісе – це геометрія та архітектура. З твого досвіду мандрівниці, яка споруда тебе настільки вразила, що ти її зафіксувала в плісе?
Транспортний вузол Oculus у Нью-Йорку. Це найгарніша сучасна споруда.
НЕМОЖЛИВО ДОСЯГТИ УСПІХУ, СИДЯЧИ НА ДИВАНІ. А КОЛИ ТИ ВЖЕ ДОСЯГ УСПІХУ, ТО ТРЕБА ЩЕ БІЛЬШЕ ТРУДИТИСЯ, ЩОБ ЙОГО ВТРИМАТИ. ТОМУ МИ ПРАЦЮЄМО НОН-СТОП.
Загалом, які витвори мистецтва оберталися для тебе натхненням?
Прокайфувала від костюмів для серіалу The Boardwalk Empire про сухий закон в Америці у 20–30-х. І надихалася цим серіалом, навіть дещо брала для своїх колекцій. Мені подобається мода тієї епохи, вона була дуже цінна. Сьогодні шкіру, хутро не можна використовувати, бо це моветон – мода поступилася толерантності. А тоді були інші щасливі роки. Люди не підозрювали, що попереду важкі роки війни та злидні повоєнних часів. Вони жили та насолоджувалися життям.
Яку деталь гардероба сучасні люди недооцінюють, а дарма?
Озираючись на 20–30-ті роки, мені подобається поєднання білої сорочки із запонками. Хотілося б увести цей ансамбль у гардероби наших модниць. З війною на жінок звалилося забагато чоловічої роботи та обов’язків. Наші жінки стали ще більш емансиповані. Подорослішали й посильнішали за ці два роки. І мені хочеться, щоб саме ця суто чоловіча деталь гардероба перекочувала в жіночий.
А в тебе в гардеробі вони є?
У мого батька було багато запонок, не знаю, де вони зараз. Всі пропали. Чому сама не створю – не можу знайти того, хто їх зробить якісно.
Наскільки я зрозуміла, ціль кожного модного бренду – завоювати світ і бути представленим у кожному бутику кожної столиці. А от місії завжди різні. Яка місія J’amemme?
З французької J’amemme перекладається як «я люблю себе». Наша місія – щоб усі жінки себе любили. Щоб почувалися щасливими в одязі нашого бренду. У світі війни так не вистачає яскравих митей, свят, радості, любові.
Читайте також: СВОБОДА ДУМКИ. ІНТЕРВ’Ю З ГЕРОЇНЕЮ ОБКЛАДИНКИ MARIE CLAIRE ЛІТО ОЛЕКСАНДРОЮ МАТВІЙЧУК