Владислава Шевченка, засновниця тату-студії «22» і тату-артист, поділилася історією про те, як відкрила свою студію і набрала команду, як Pinterest може допомогти або, навпаки, завадити у виборі усвідомленого татуювання, що чекає на індустрію, якщо ми будемо розвиватися так, як у Європі.
Я закохалася у татуювання у 16 років, коли вперше потрапила на сеанс до тату-майстра. Мені дуже сподобалося, тому я іноді забігала після уроків до студії та ставила тисячі запитань про процес, спостерігала за роботою.
Це був час, коли треба було вступати до вузу, і, звичайно, батькам не подобалася моя ідея стати татуювальницею. Адже це не професія, говорили вони, а тимчасове захоплення. Тому я вступила на програмну інженерію, але постійно думала, як наб’ю перше татуювання клієнту.
Трохи пізніше вимушено переїхала з Луганська до Києва і вирішила, чим точно займатимуся.
Коли я зробила своє перше татуювання, відчула, що перебуваю там, де маю бути.
Для мене татуювання – це прикраса. Завжди враховую локацію та розмір, вигини та повороти тіла, малюючи ескіз. Для людини татуювання є якимось приємним спогадом про дитинство, подорож або про кохану людину.
Читайте також: ЗНАКИ ВІДМІННОСТІ: ДЕ У КИЄВІ ЗРОБИТИ ТАТУЮВАННЯ І НЕ ПОЖАЛЕТИ ПРО ЦЕ
Зараз якраз той час, коли можна сповільнитися, замислитися над своїм життям і про те, що в ньому справді важливо, – це близькі люди, приємні моменти.
Ми зачинилися на карантин. А щодо дезінфекції у студії, то ми завжди дезінфікували та стерилізували приміщення так, що жоден вірус не пройде: кварцуємо приміщення, працюємо в масках та рукавичках, запитуємо про самопочуття клієнта. Так було до пандемії та паніки.
Думки про відкриття студії були у мене протягом останніх п’яти років, але постійно виникали сумніви.
Два роки тому я зрозуміла, що мені ніде працювати у Києві: не подобалися студії візуально (після роботи в європейських), умови роботи було некомфортно у колективі.
Тоді я й вирішила, що настав час створити свій простір. У мене не було плану чи стратегії, я слідувала інтуїції, і, здається, це виявилося найвірнішим шляхом. Трохи сміливості, фінансова готовність та підтримка близьких людей – головні складові успішного старту бізнесу.
Декілька днів і ми відкриємося — зараз уже закінчую ремонт у новій студії 22. Це буде не просто тату студія, а арт-простір, в якому плануємо влаштовувати виставки.
Моя команда складається з майстрів різного віку, вони працюють у різних стилях, не схожі один на одного, але схожі у цінностях.
Для мене пріоритетом у виборі команди є цінності та характер, а не досвід та кількість сеансів на тиждень.
Читайте також: ТАТУ-АРТИСТ САША SASHATATTOOING РОЗПОВІДАЛА ПРО АДАМ ЛЕВІНА, ПЕРШУ ТАТУЇРОВКУ І ПЕРЕЇЗД У США
Людина робить татуювання у певний момент життя. Хтось залишає на собі яскравий спогад, хтось переживає емоційний біль. Всі мають різні причини, і я ніколи не питаю у клієнтів, чому саме зараз вони прийшли до мене, адже це дуже особисте.
Усвідомлений вибір татуювання – це вибір, зроблений у діалозі із собою. Це вибір, на який не вплинула мода чи суспільство. Якщо часто дивитися роботи в Instagram або Pinterest, можна випадково перестати чути себе і піддатися модним тенденціям в татуюванні. Дуже важливо знайти ідею всередині, а потім просто знайти майстра, чий стиль почерк подобається і кому можна довірити свою ідею. А приклади перетворюються на погані копії, якщо йдеться про «хочу таке ж чи дуже схоже». Таким клієнтам відмовляю.
Щоб знайти свій ескіз, потрібно зрозуміти яка тема вам близька, що вам подобається або чого не вистачає. Pinterest може лише надихнути пошук ідеї, головне, не почати шукати готовий ескіз (зупинитися лише з етапі ідеї). Потім важливо визначитися зі стилем, адже їх у татуюванні безліч.
Читайте також: ЗІРКИ, ЯКІ ПОЖАЛИЛИ ПРО СВОЇ ТАТУЮВАННЯ
У нас у студії встановлені бокси для роздільного збору вторинної сировини. Ми завжди одразу розділяємо пластик, папір, скло. Окремо збираємо картриджі, як небезпечний вид відходів, здаємо їх у Екологічні інвестиції. Зараз чекаємо, коли закінчиться карантин, щоб підписати договір, і організація зі збору вторинної сировини приїжджатиме раз на місяць і забирала картриджі. Весь пластик ми здаємо в Україна без сміття», скло та папір – на переробку в найближчий пункт прийому вторинної сировини.
Так, ми намагаємось максимально не використовувати пластик у роботі. Наприклад, замість 10 літрових пляшечок «Бацилола», ми раз на півроку замовляємо п’ятилітрову каністру, в яку потім збираємо картриджі. Виходить такий reuse, який ми вигадали, щоб використовувати менше пластику.
Справа якраз у тому, щоб використовувати його якнайменше. Перед карантином ми встигли замовити екологічні витратні матеріали – альтернатива харчової плівки, альтернатива всьому, що ми використовуємо з пластику в роботі (починаючи від пакетиків захисних на дроти – все це зроблено з матеріалу, що розкладається біо).
Зараз все це тестуємо і має на меті з червня перейти повністю на екологічні витратні матеріали. Також використовуємо серветки із переробленого паперу. Ми не можемо ними протирати шкіру, мити татуювання – це неприємно, але використовуємо у всіх інших випадках. Так, серветки з вторинної сировини у нас є на кухні та в побутовому застосуванні.
Також ми взагалі мінімізували використання паперу у роботі майстра. Ми використовуємо планшети для створення ескізів, використовуємо їх під час сеансу. Для збирання ми не використовуємо хімію.
Коли я вперше приїхала працювати до Європи, була приємно вражена ступенем довіри до мене. Клієнти не просили ескізи заздалегідь, не робили виправлення, довіряли мені вибір розміру та деталей.
Люди приїжджали із сусідніх країн, у той час як у Києві були відмови через те, що я працюю на іншому кінці міста. У Європі я наповнювалася повагою до себе, свого часу та творчості. Люди записувалися в чергу до мене, а в Києві багато хто шукав де подешевше.
На даний момент я насолоджуюся роботою у Києві так само, як у Європі. Але не у всіх майстрів така ситуація. До багатьох, як і раніше, ставляться як до сфери послуг, тоді як у Європі тату-майстер насамперед художник.
Читайте також: ЗІРКИ, У ЯКИХ Є ПАРНІ ТАТУЮВАННЯ
Я думаю, скоро і в Києві люди перестануть робити собі копії чужих татуювань і цінуватимуть майстрів, які розробляють індивідуальні ескізи, у своєму стилі. А майстри, які роблять копії, почнуть розвиватися та малювати.
Іноді українські майстри копіюють роботи інших українських татуювальників, а це повна неповага до колег та навіть знецінення їхньої праці.
Я рада, що кожен майстер у моїй команді розвивається у своєму стилі та працює виключно за індивідуальними ескізами. До того ж, вони дуже хороші та добрі хлопці.
Тому в червні ми полетимо всією командою до Німеччини на кілька днів, щоб поділитися не лише своїм досвідом, а й нашою дружньою атмосферою.
Якщо до мене звернеться дівчина, яка хоче зробити тату на животі чи стегнах, щоб приховати сильні розтяжки чи шрам, то я уточню багато моментів. Важливо, щоб шраму було щонайменше трьох років і лікар-дерматолог був проти. Якщо немає протипоказань, то беруся до роботи.
Мені подобається бачити щасливі особи людей, які трансформували ту частину себе, яку вважали комплексом, і тепер почуваються гармонійно. Особи людей, які прямо цієї хвилини стали трохи більше любити себе і своє тіло.
У такі моменти я розумію, що справді роблю щось хороше. Всі ці історії підштовхнули мене до створення соціального фотопроекту про тілесність, про прийняття себе та про те, як татуювання допомогли подолати комплекси.
Це дуже тривалий процес. Необхідно багато і постійно малювати, вивчити ази малюнка. Немає жодного алгоритму, який допоміг би тобі виробити свій стиль. Особисто я навчалася самостійно, роки не виходила з дому та постійно малювала. Але це все індивідуально, і вам, можливо, простіше піти в художню школу. Щоб виробити свій стиль, необхідно знати ази, багато практикуватися і бути стильною людиною.