Small Talk: співачка Христина Соловій вперше розповідає про стосунки з мамою

Особистою історією Христина Соловій поділилася в пісні-меседжі до Дня матері – “Подзвонити мамі”. Вперше відверто про стосунки з найріднішою людиною вона розповіла в інтерв’ю Marie Claire.

Одного разу Саша Кольцова зауважила, що супер левел це не побудувати стосунки з чоловіком, а побудувати їх з власною мамою. Ти згодна?

Так. Стосунки з мамою у дитинстві – це стосунки із собою в майбутньому. Мама була і є для мене подругою. Наш зв’язок настільки міцний, що дивувалися усі, навіть заздрили. Мама приймала мої найхимерніші витівки, впевнено тримаючи “покерфейс” на батьківських зборах. Дозволяла носити в гімназію короткі спідниці і не сварила за яскравий мейк як інші мами. Тобто, я мала водночас і свободу до експериментів із собою і відчуття підтримки  й любові. Коли я захопилась літературою і вступила на філфак – мама була щаслива, що я обрала серйозну професію, а внутрішня свобода у якій я зростала мені не завадила стати дипломованою літераторкою.

До якого поради мами ти не дослухалась свого часу і тепер шкодуєш? 

Мабуть, найбільший наш конфлікт пов‘язаний із вибором моєї кар‘єри, за яким послідував переїзд до столиці. Я тоді її не зрозуміла, не почула  і по бунтарськи відрізала, що не зможу завжди бути біля неї. Оплески вдячних слухачів, нові пісні і нове життя зазвучали гучніше ніж мамині застереження. Минуло багато років, я поступово віддалилася, приїжджаю рідше, але як завжди ділилюся з мамою усім. По телефону. Подзвонити мамі – не обов‘язок, а потреба. Де би я не була. Я розповідаю мамі про успішні концерти, напрочуд легкі переїзди і відсутність втоми без сну, про прекрасних людей яких зустрічаю і про тих кого люблю. Але маму не обдуриш і я знаю як вона чекає, коли я нарешті розкажу їй все-все.

Зараз мені трохи сумно, що ми іноді гостро сприймаємо зміни одна одної. Такі зміни не помічаєш, коли живеш із мамою в одному місті. Але я ні про що не шкодую.

У дитинстві яку казкову історію тоби читала мама наніч, а яку ти будеш читати своїй дитині? 

Моє дитинство, завдяки мамі, було встелене казками. Одна із найулюбленіших – казка про Дюймовочку. Для мене це досі історія про красу зовнішню і внутрішню, яку неможливо зламати жодними обставинами. Попри усі випробування, характер, зовнішність і чуйність Дюймовочки залишаються незмінними. Напевно, я би читала Дюймовочку і своїй дитині.

Який у тебе улюблений спогад про маму з дитинства?

Коли мені було 3 роки, я втекла з дитячого садка і почимчикувала до мами на роботу, в музичну школу. Але в той день у мами був вихідний. Мене привели додому мамині співробітниці, а на подвір‘ї «руки в боки» вже стояли злісні виховательки. Не дуже пам‘ятаю, що було далі, але ми з мамою потім ліпили вареники і грали на фортепіано. Такий був чудесний день.

Що тоби найбільше подобається робити разом, коли ви зустрічаєтесь? 

Залізти під ковдру перед телевізором і довго-довго говорити, ігноруючи ведучих новин, їсти на ніч фрукти з йогуртом і не спати до глибокої ночі.

Яку пораду про чоловіків чи стосунки дала тобі мама? 

Наскільки б сильними не були почуття – не розчиняйся в любові повністю. Не втрать себе

Чи є у вас сімейні реліквії, які ви передаєте з покоління в покоління?

Золотий годинник моєї прабабці Марини. Історія самого годинника дуже ніжна. Мама його майже не носила і берегла для мене. Я отримала годинник на тридцятиріччя. Сподіваюсь, мені теж буде кому його передати.

Фото: Ольга Климук

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: МАРІЯ КВІТКА, ФОЛЬКЛОРИСТКА, СПІВАЧКА, ХУДОЖНИЦЯ З КОСТЮМІВ