Яким буде наш психологічний стан через пів року?

За останні 7 місяців війни ми пережили чимало внутрішніх трансформацій: від емоційного вигорання, до злості та ненависті і зрештою прийняття. Разом  з психологинею соціального проєкту «Коло Турботи» ГО «Центр Соціального Лідерства» Оксаною Степанюк розбираємо, що чекає на нас далі та як впоратися з вагою емоцій.

Оксаною Степанюк, психологиня проєкту «Коло Турботи»

Наразі досить важко робити будь-які прогнози стосовно психоемоційного стану суспільства, оскільки ми і досі знаходимося в ситуації, яка не є завершеною. У психології це називається «центральна подія», що тягне за собою багато різних емоційно-забарвлених ситуацій.  Для нас повномасштабне вторгнення, що відбулося пів року тому, є незавершеною подією, яка і надалі тягне за собою чимало емоційних, фізичних та безпекових втрат.

Зараз психологія налічує два типи моделей, які пояснюють, як може змінюватися наш психічний стан в майбутньому.

Перший тип – лінійний, згідно з яким стадії проживання травматичних подій включають в себе:

• шок;
• заперечення;
• гнів;
• торги;
• депресію;
• прийняття.

Другий тип – це модель дуальних або двухколійних процесів до яких я, як спеціалістка, схиляюся найбільше. Ці моделі складаються з полюсу звичного життя та полюсу емоційного переживання, пов’язаного з подією. Наприклад, усім нам зараз близька ситуація, коли ми читаємо новини стосовно ядерної загрози, вони викликають у нас емоції тривоги, страху та переживання, а вже за декілька хвилин переключаємося на якісь буденні справи, як от оплата рахунку, приготування вечері тощо. Тож наступні місяці війни нас будуть супроводжувати саме такі емоційні коливання: від хвилювання через війну з усіма її наслідками до переживання за інші буденні речі.

Варто зазначити, що більша частина українців, а саме 75%-80% зможуть самотужки впоратися з емоціями та вже по завершенню війни повернуться до звичного ритму життя. Проте певний відсоток людей потребуватиме допомоги та професійного втручання для ефективної боротьби з пережитим стресом.

Що чекає на нас далі?

 Подальші психологічні стани залежатимуть від ситуації на фронті. Яскравим прикладом стали події минулих тижнів, коли, з одного боку, ми відчували величезне піднесення, радість, натхнення та об’єднання на фоні перемоги ЗСУ на східному напрямку. З іншого – нас переповнювало відчуття тривоги, пригнічення та зневіри через новини про фейкові референдуми з боку країни-агресора.  Тому такі коливання емоційних станів будуть нашою реальність і в подальшому.

Важливо пам’ятати, що резильєнтність, як здатність впоратися зі складними життєвими ситуаціями, є дуже індивідуальною. Є речі, які цьому сприяють, наприклад, наявність підтримки від близьких, хороший сон, правильне харчування, доступність різного роду послуг, як от медичні тощо. І навпаки відсутність цих базових речей погіршує нашу здатність протистояти стресу.

Єдине, що можна прогнозувати з певною долею впевненості – це те, що інтенсивність емоційних реакцій зменшиться. Зараз наша нервова система та психіка виснажені, тому ми не можемо реагувати на зовнішні події так, як раніше. В середині нас наче спрацьовує запобіжник, який не дозволяє виходити за певні рамки. Та й сил на інтенсивні переживання вже не так багато. Іноді людей це лякає. Вони думають, що стали байдужими чи бездушними. Проте це не так, ми зараз відчуваємо щось настільки, наскільки це може дозволити собі наша психіка.

Окрім того, сьогодні спеціалісти пильно слідкують за станом населення, оскільки за європейським класифікатором ми можемо зіштовхнутися з таким діагнозом, як  посттравматичний стресовий розлад.

Основні ознаки розладу включають: 

• Повторне переживання травмуючих подій згадування, нав’язливі спогади з минулого, боязнь усього, що нагадує про минулий досвід;
• прояви агресії, депресивний стан, емоційне напруження;
• порушення сну, тривалі нічні кошмари, раптові істерики;
• проблеми з концентрацією уваги, байдужість, апатія;
• підвищений рівень тривожності, постійні переживання та очікування найгіршого;

Цей стан потребує супроводу спеціалістів. Тому якщо Ви знайшли перелічені ознаки у себе чи близьких — зверніться по допомогу. 

Про соцмережі та їхній вплив

Те, що зараз люди почали активно переключатися з поширення сугубо новин на висвітлення різних аспектів свого життя – є закономірним та абсолютно нормальним процесом. У той чи інший момент усі ми прийшли до усвідомлення потреби інформаційної гігієни та діджитал детоксів. Нормально, що зараз з’являються світлини, відео та історії людей з особистого життя, адже усвідомлення, що життя триває – це те, що нам зараз необхідно.

Це не означає, що війни немає, оскільки люди все одно продовжуватимуть публікувати дописи зі збором коштів на амуніції, лікування, авто тощо, проте поєднуватимуть це з буденними не воєнними публікаціями. І це ті дві реальності, які ми вчимося поєднувати: війна та горе, життя і радість. Це поступово стає нормою нашого життя і скоро ми вже не відчуватимемо, що раніше було інакше. 

Якщо говорити про це з точки зору впливу на внутрішній стан людей, то тут варто зазначити, що такі речі тригеритимуть лише в тому випадку, якщо людина переживає складний період в житті. В усіх інших випадках це здаватиметься буденністю.

Щоб допомогти собі важливо:

1. Звернутися до спеціаліста — зараз є дуже багато сервісів, що надають допомогу, у тому числі і безкоштовно
2. Якщо це неможливо — потурбуватися про себе на базовому рівні, а саме про свій сон, харчування та режим «робота-відпочинок»
3.  Провести «переоцінку» того, що Ви робите. Виділіть ті справи, що дають Вам сил і ті, що їх забирають. І відповідно намагайтеся, по можливості, уникати других.
4. Користуйтеся засобами, що допоможуть Вам залишатися функціональним — планування, нагадування, тощо
5. Просіть про допомогу та перерозподіляти своє навантаження.
6. Дайте собі можливість виражати емоції, якщо це доречно і не ховайте все у собі. Розділене переживання стає легшим.

Якщо ви чи ваші діти потребують психологічної підтримки, звертайтеся на безкоштовну гарячу лінію «Кола турботи» — 0800331391 або пишіть нам в Instagram.

КОЛО ТУРБОТИ – це кваліфікована психологічна допомога дітям від 0-12 років та їхнім батькам, які пережили психотравмуючі події під час війни. Психологи проєкту  допомагають усім верствам населення, надають фахові поради, як подолати посттравматичний стресовий розлад.

Photo by Anthony Tran on Unsplash