Що чекає на нас в найближчі півроку? 5 процесів, що відбуватимуться з нашою психікою.

Європейські психіатри вже розмірковують про наслідки війни. В першу чергу їх бентежить досвід травми свідка, оскільки це перша масштабна війна за історію людства яка настільки детально присутня в медіапросторі. Тобто це не репортажі по телебаченню, а все відбувається буквально онлайн на наших смартфонах. Звісно, це буде мати безпрецедентний вплив на українців і світ.

У нас ситуація складніша. Нам би встигати розгрібати всі процеси, називати їх, попереджувати й опрацьовувати. Цим в цьому дописі й займемося, прийшов час зробити мінімальний апдейт по феноменах, що чекають нас в найближчому майбутньому.

Депресія

За наступні пів року депресія (якщо ще це не зробила) наздожене кожного, хочемо ми цього чи ні. При чому їх може бути й не одна. “Прекрасна новина,” — подумали ви, але хороші новини теж є. Від депресії не потрібно тікати, а потрібно їй “віддаватися” на деякий час, і потім буде легше. Це хороша новина?

Депресія — неминуча стадія переживання горя. Своєю чергою горе — це неминуча стадія переживання втрати. Люди здебільшого лише звикли думати, що горе це лише про втрату близької людини, а, наприклад, матеріальне, то таке. Але це не так.

Нашій психіці в певному сенсі все одно, що втрачається. Якщо це важливо, ми переживаємо горе. У когось під час війни втрати драматично складні: близькі люди, домашні улюбленці, дім, бізнес. Але втрата сенсів, зрозумілого майбутнього, часу, перспективи, омріяного літа кінець кінцем, — це теж горе.

Втрати накопичуються, тому що катастрофічна ситуація все ще відкрита. Рано чи пізно доведеться проживати горювання вже втраченого, а щось ще попереду. Депресія як частина цього процесу неминуча. Краще не чинити спротив горюванню, разом із цим врешті приходить і прийняття, полегшення і сили.

Повернення патернів

Приблизно під кінець другого місяця війни ми остаточно вийшли з шокового стану. Ще за кілька місяців пройшли стадію орієнтації. Це коли на емоційному рівні все ще погано, але  на когнітивному рівні, що таке війна, в цілому, питань більше немає. 

Зараз ми на стадії стабілізації. Не в сенсі, що все скоро буде стабільно, а в сенсі, що з початком цієї стадії ми намагаємось емоційний рівень також довести до стадії “питань немає”. Колись це навіть вдасться.

Так от, якщо під час шоку та орієнтація психіка може здивувати своїми проявами, не те що оточуючих, навіть власника цієї психіки. То на стадії стабілізації повертаються звичні захисні механізми, способи адаптації та патерни на яких роками встигла гойдатися зозулька.

Тому, якщо хтось на початку війни пообіцяв вам залишити остаточно дружину чи чоловіка і піти до вас, або клявся перейти на українську мову, і за пів року війни це не відбулося, то все, пішла історія, забудьте.

Самотність та нарцисизм

Ми живемо в нарцисичну епоху. Соціальні мережі, рейтинги, зірочки і т.д. І як би це не вражало, але це найбільша війна в Європі за останні 80 років поглине цю епоху, а ця епоха вже  поглинає війну.  Феномен “Тік Ток” війни, травми свідка, бо всі події онлайн, різні ІПСО, — досліджень на роки.

Ми вже знаємо, що повертаються звичні адаптивні механізми, в тому числі й швидкий дофамін як психологічний ресурс. Лайки, перфоманс в соціальних мережах,  все це роками інтегроване в наше життя, як форма нагороди себе.

Тому під час війни маємо унікальний візерунок — люди починають використовувати звичний спосіб, щоб хоч якимось задоволенням підтримати себе під час війни, але це створює ілюзію, що всім навколо вже добре, адаптувались до війни та живуть нормальним життям.

Це посилює самотність та відчуття на індивідуальному рівні: “Всі такі молодці, і тільки мені погано.” Як психотерапевт офіційно заявляю, погано всім. Настільки, що коли з’явилася можливість, люди почали влаштовувати посівну “вподобайок”.

Межовість

Цей пункт також витікає з попередніх. Калейдоскоп круасанів в сторіз і одночасно постів про збори для ЗСУ може викликати межовий стан. У багатьох є все ще внутрішня спроба визначити: то Люди й мудаки, й прекрасні одночасно. Але з такими діапазонами як під час війни це дуже важко інтегрувати. Нас всіх дуже штормить, і нам ще довго жити на фоні війни та воювати на фоні життя. Межовість зараз це нормальний стан при ненормальних обставинах. І так буде якийсь час, особливо на початку стану стабілізації, яка триває дуже довго.

Гостінг

Гостінг, це коли людина просто обриває контакт без пояснення та попередження. Чи ви пишете людині, вона прочитала повідомлення, але не відповідає. Це відбувається і почне тільки посилюватися. В робочих стосунках, між друзями, в тіндерах, — всюди, крім зовсім ближнього кола, і то питання.

Це відбувається через неймовірне емоційне виснаження. Усі ресурси йдуть на опрацювання об’ємних переживань: горювання, болю, ненависті, гніву і т.д. На контакт просто не вистачає сил.

На початку війни “як ти?” було про турботу, любов, піклування. А зараз це дістало. Бо немає сил щось пояснювати, описувати, і все це ще раз переживати. Бачиш це питання і думаєш: “ой, ну його”. Усюди, де в контакті з людиною потрібно переживати — вакантна точка входу в гостінг. Коли прийдемо до тями та з’явиться ресурс, цього одразу поменшає, але зараз, на жаль, буде багато.

Психотерапевт Ілля Полудьонний, співавтор книги і подкасту «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях»

Photo by Noah Buscher on Unsplash

Читайте також: SMALL TALK: РЕЖИСЕРКА АНІМАЦІЇ АННА ДУДКО ПРО ПРОЄКТ I’M FINE! ТА ТВОРЧЕ ВИГОРАННЯ