UA
    RU

    Українські документальні фільми, які допоможуть краще зрозуміти Україну

    Редагувати переклад
    Один з авторів відомого сайту про кінематограф IMDb склав топ-50 укрїнських документальниї фільмів, які варто подивитися, щоб краще зрозуміти Україну. Пригадуємо, на думку редакції, найпотужніші з них. Бо як зазначив український режисер Тарас Томенко: "Кіно - це потужня зброя. Влучає не гірше Хаймерсів!"

    «Людина з кіноапаратом», Дзиґа Вертов, 1929

    Фільм є одним із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду. Кіноапарат у фільмі є дійовою особою самого процесу зйомки: в повітрі, під землею, в самій гущі подій тощо.

    «Битва за нашу Радянську Україну», Олександр Довженко, Юлія Солнцева, Яків Авдієнко, 1943

    Сюжет розповідає про події осені 1943 року на південних фронтах німецько-радянської війни. Фільм відрізняється від собі подібних тим, що вперше глядачі військової хроніки почули «живі голоси» бійців, величезною кількістю філософських узагальнень, написаних Довженком. У стрічку включені кадри трофейної німецької кінохроніки.

    «Подорожні», Ігор Стрембіцький, 2005

    Фільм про дитинство, яке не повертається, про мрії, які не здійснюються, і про те, що божевілля може бути і щастям, і горем.

    «Красна Маланка», Дмитро Сухолиткий-Собчук, 2013

    Фільм складаєтья з 5-ти новел про свято Маланка, що єднає людей і Природу. Кожна з новел розкриває природу та сутність одного з персонажів свята Маланки на фоні різних життєвих подій, відзнятих за участю різних людей.

    «Сери та сеньйори», Олександр Течинський, 2013

    Стрічка розповідає про кількох українців, які восени з’їжджаються до міста Умань, аби заробити гроші, працюючи носильниками під час паломництва хасидів на свято Рош ха-Шана.

    «Присмерк», Валентин Васянович, 2014

    82-річна Марія та її хворий син Сашко живуть у глухій провінції. Він боїться смерті матері, але Марія відчайдушно чіпляється за життя, усвідомлюючи, що нікому буде подбати про її сина. Їхні вчинки видаються ірраціональними, проте вони демонструють прагнення героїв не здаватися. 

    «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди», Олег Чорний, 2014

    Фільм розповідає про село Бучак на Канівщині, яке від 1950-х років завдяки режисерові Олександру Довженку стало своєрідним Голлівудом над Дніпром. В селі та на його околицях були зняті:  «Українська рапсодія» (Сергія Параджанова), «Вечір на Івана Купала» (Юрія Іллєнка), «Сон» (Володимира Денисенко), «Іванове дитинство» (Андрія Тарковського) тощо.

    «Українські шерифи», Роман Бондарчук, 2015

    Через те, що в селі Стара Збур’ївка практично немає міліції, функцію охорони громадського порядку беруть на себе двоє місцевих жителів. Однак після того, як починається війна, настрій у жителів села змінюється.

    «Зима у вогні: Боротьба України за свободу», Євген Афінеєвський, 2015

    Фільм показує 93-денний період зими 2013—2014, змальовуючи такі події, як рух за громадянські права, що перетворюється на підтримувану мільйонами людей революцію. У кінострічку увійшли: інтерв’ю з протестувальниками, записи з місця подій та великомасштабний погляд на конфлікт.

    «Жива ватра», Остап Костюк, 2015

    Фільм про життя, про традицію, про конфлікт двох світів — сучасного і древнього, про природу гір (диъ фильму видбуваються в Українських Карпатах), про долю людську, про любов, про родину, про місце під сонцем, про вогонь живий і про вівчарство — усе це в голові маленького хлопчика, котрий, може, стане пастухом — Іванка.

    «Добровольці Божої чоти», Леонід Кантер та Іван Ясній, 2015

    Режисери стрічки протягом тривалого часу жили разом з донецькими кіборгами і бійцями батальйону Правого сектора, що зветься ДУК(Добровольчий Український Корпус). Вони зняли документальний фільм, який описуєподії, що відбулися у донецького аеропорту і селищі Піски протягом останніх місяців.

    «Дибук. Історія мандрівних душ», Кшиштоф Копчинський, 2015

    Прибиральник могили ребе Нахмана в Брацлаві готується до прибуття 20000 хасидів, які їдуть відсвяткувати єврейський Новий рік.

    «Маріуполіс», Мантас Кведаравічюс, 2016

    У центрі сюжету – життя маріупольців в умовах війни. Зйомки проходили протягом весни-осені 2015 року в місті Маріуполь, селищах Широкіне та Сартана. «Це візуально потужна данина місту в умовах кризи, присвячена його поетам та шевцям», — заявили в прес-офісі Берлінського міжнародного кінофестивалю.

     

    «Будинок „Слово“. Нескінчений роман», Тарас Томенко, 2017

    Це драматична історія українських письменників, яких зібрали під дахом одного будинку, аби змусити працювати на благо радянської системи. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох. Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє до божевільні. Фільм про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло.

    «Невидимий Батальйон», Аліна Горлова, Ірина Цілик, Світлана Ліщинська, 2017

    Кіноальманах українських військовичок в умовах бойових дій на Сході України. Перший український документальний фільм про війну і жінок на війні, знятий жінками.

    «Земля блакитна, ніби апельсин», Ірина Цілик, 2020

    У фільмі йдеться про сім’ю, яка живе в так званій «червоній зоні» Донбасу, де вже шостий рік тривають воєнні дії. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть герої стрічки, не припиняються. Але, попри всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. 

    Фото: Олександр Довженко на зйомках фільму, 1932 р.

    Читайте також: ЄВГЕН ГУДЗЬ, ФРОНТМЕН GOGOL BORDELLO: «ЛЮДИ ПРАГНУТЬ УКРАЇНСЬКОГО ВАЙБУ!»

    Статьи по теме