Інтерв'ю. Джаред Літо: «Люди, які своїми діями втілюють у життя мрії мільйонів інших людей – мене надихають.»

В українських кінотеатрах вийшов фільм "Морбіус", у якої Джаред Лето перевтілився у загадкового антигероя. Починаючи з «оскароносного» образу Рона з «Далласького клубу покупців» і до Паоло Гуччі у «Домі Гуччі», актер розчиняється у своїх ролях, оживляє своїх персонажів, показуючи їх трогательними, жахливими чи таємничими, проте завжди незабутніми. Про нову роль та ролі різних людей та подій ми поговорили з ним для Marie Claire.

Фото: instagram/jaredleto

Джареде, чим тобі привабила ця роль?

Мене окрилила нагода вивести на екран персонажа, якого там досі ніколи не було. Такого все важче й важче знайти, а мій був у цьому сенсі унікальний – персонаж Marvel, який жодного разу не переступав між кількох епізодів із коміксів про Людину-Павука.

Розкажи про твого героя – доктора Морбіуса.

Доктор Морбіус страждає на серйозну хворобу крові і, маючи на меті вилікуватися і допомогти таким самим бідолахам, як він, вдається до відчайдушної спроби знайти ліки. У своїх гарячкових дослідженнях Морбіус вирішує поєднати ДНК людини і летуча-вампіра – єдиного млекопитаючого, який живиться кров'ю, чий організм здатний виробляти антикоагулянти… Така генетична мутація, на думку Морбіуса, вилікує його самого і всіх, хто страждає на таку саму хворобу. Новий препарат не лише виліковує його, а й дає йому надлюдську силу, стрімкість олімпійського спортсмена, навіть здатність до ехолокації, як у летучої гадані – він може «бачити» предмети у просторі, уловлюючи їхнє звучання. Проте лікування перетворює Морбіуса на кровожерливого монстра – чудове істоту з потягом, який він заледве здатний контролювати.   

Як ти готувався до ролі?

Я грав доктора Майкла Морбіуса вразливо слабким, неймовірно могутнім, неймовірно страшним. Тут велетенський діапазон, тому це дуже цікаво. Не лише тому що фільм наповнений екшеном, трюками, бійками, а й тому що сама роль складна.

У чому відчував складність?

Я не звик грати ролі, які нагадують мене самого у повсякденній житті. Доктор Майкл Морбіус за вимовою та поведінкою схожий на мене (сміється ). Щоразу, борючись зі своєю хворобою, він опиняється на роздоріжжі різних граней своєї особистості. Це схоже на синдром відміни, астральний перехід. Мене приваблюють ролі, які дають можливість змінюватися – не лише фізично, а й духовно, емоційно, будь-хто.

Добре, що не зовнішньо. Бо у твого героя курносий ніс, як у летучої гадини, запалі щоки і рот, повний гострих, як лезо, ікл… Взагалі, скільки часу потребував такий «макіяж»?

Щодо зовнішності персонажа, то ми з режиссером Еспіноса відразу домовилися, що його вона буде створена за допомогою візуальних ефектів, а не за допомогою гриму та накладних елементів.

Ти славишся тим, що не шукаєте легких шляхів та обираєш складні ролі. Наприклад, Джокера…

Дякую, різні персонажі потребують різних підходів. З Джокером все було більш-менш зрозуміло, бо його характер близький до мого. Не найкращий факт із моєї біографії, та насильства і життя вулиці я спостерігав на власні очі. Щось піддивився у кримінальних хроніках. Мене налякало усвідомлення, що часто страшні речі каятимуться не через безумство, а є результатом холодного розрахунку…

…транссексуалу Рейон із «Далласького клубу покупців»…

З Рейон усе було інакше. Я не хотів втілювати чергову карикатурну драму-квін. Чоловіка-дивака, який носить жіночий одяг та яскраво фарбується. Мені хотілося продемонструвати, скільки достоїнства, людяності та сміливості може бути у людях. Я приділив багато уваги їхній культурі, багато зустрічався з ними, щоб зрозуміти мотиви та поступки мого героя.

…Паоло Гуччі з «Дім Гуччі».

На початку я мав грати іншого персонажа. Та, прочитавши сценарій, просто влюбився у Паоло, якому так і не дали стати відомим дизайнером. Рідлі Скотт дав мені повну свободу дій, тож я старався як міг. У мене було небагато матеріалу – лише кілька фотографій та запис інтерв'ю. Та Паоло мені здавався дуже дотепним та людиною з шармом. Я просто кайфував під час цієї роботи.

У «Морбіусі» будуть також сцени, в яких ми вкотре зможемо оцінити твою чудову форму. У чому секрет?

Не повірите, але подібні питання мене заганяють у глухий кут. Можу лише сказати, що якісна життя – це чесна життя. Турбота про себе та своє здоров'я. І, звичайно, сон та медитація!

Скільки ж ти дозволяєш собі поспати за твоєї щільної графіки?

Намагаюсь робіть це якомога частіше (усміхається). А ще намагаюся «не засиджуватися», постійно змінювати картинку та рід діяльності. Закінчивши роботу над фільмом – переключився на музыку. Записавши альбом – розпочавши роботу над новою ролью.

Ти практикуєш медитації, але все одно є люди, які дратують?

Це люди, які самостверджуються за чужий рахунок. Тобто можуть наговорити мерзотних промов, вважаючи, що це додасть їм сил. Або принизити когось, сподіваючись, що це підвищити їх в очах оточення. Це дратує.

Які люди тобі приємно дивують?

Люди-мрійники, які, незважаючи на скепсис оточення, завдяки вірі в собі та у своє діло втілюють у життя неймовірні речі. Люди, які цими діями втілюють у життя мрії мільйонів інших людей – мене надихають.

Які якості ти найбільше цінуєш у людях?

Чесність і вірність собі.

Які якості найбільше цінуєш у чоловіках?

Чесність, вміння тримати слово. Як, власне, і в жінок.

Хто для тебе втілення жіночності?

Моя мама. Вона жіночна й одночасно незалежна та сильна жінка, яка багато працювала, щоб покращити нашу життя. Оскільки вона самотужки ростила нас із братом, займалася нашим вихованням та освітою. І це ніяк не вплинуло на її неймовірну жіночність.

Найкраща порада, яку ти отримав у житті?

Без ризику немає нагороди!

У нас кажуть «хто не ризикує, той не п'є шампанське!»

Згоден, просто я не п'ю шампанське (сміється ).

Чим пахне щастя?

Часом ранковою кавою та малиновим джемом, часом порохом, а часом попкорном (сміється )… А ще святим та можливістю жити на повну!

Олександра Маленка

Автор: Дарина Лотоцька