Girl power: інтерв'ю з Дашею Малаховою

Талановита, енергійна, красива, щаслива Даша Малахова – нова героїня нашої рубрики. Ця дівчина на власному прикладі доводить, що Girl Power не просто модне словосполучення, а реальність, у якій вона живе та творить. Актриса та телеведуча розповіла про свої головні інсайти цього року та поділилася планами на майбутній, а їх у неї дуже багато!

- Хто така Даша Малахова?

- Буквально кілька тижнів тому зрозуміла, що я творча людина. Раніше думала, що я і соціальний робітник, і бізнесмен, і ще багато ролей у мені живе. Але ні… я абсолютно творча людина, і ви перша, кому я про це розповідаю!

— Крім того, що Даша Малахова є творчою людиною, ви ще й публічна особистість. Ви ділитеся своїми думками у соціальних мережах та пишіть про особисте. Небагато популярних людей так роблять?!

— Завдяки своєму профілю у фейсбук я придбала дуже багато друзів, людей яких раніше не знала. Всі вони такі цікаві, успішні і мені дуже подобається, що ми знаходимо один одного за якимись сигналами. У реальному житті для мене люди діляться на дві категорії: друзі, сім'я, які тебе просто люблять і вони просто є у твоєму житті і ті, хто близький мені духовно. Це не завжди одні й ті самі люди.

— До вас звертаються у соціальних мережах незнайомі люди з особистими проханнями, відгукуєтеся на них?

— Ми дуже багато займалися соціальною роботою, ми датуємо близько 2 млн. гривень на рік на благодійність, але не говоримо про це вголос. Близько 6 років тому я вирішила — не допомагати окремим випадкам. Ми працюємо виключно із фондами.
Нещодавно я мав піст на тему благодійності. Я написала, що коли ти береш на себе відповідальність допомагати та обіцяєш допомогти, людина автоматично перекладає свої проблеми на тебе і ти стаєш відповідальною, а це проблема. Тому я дуже обережна з такими речами, проте практично всім, хто потрапляє в моє поле зору, я намагаюся допомогти.

Читайте також: GIRL POWER: ІНТЕРВ'Ю З ЛІРОЮ БОРОДИНОЮ

— Ви пам'ятаєте свою першу професійну дитячу мрію? Ким хотіли стати у дитинстві?

— Я хотіла бути стукачем, не знала, що це означає, але мені подобалося слово. Пожежником хотіла бути, а потім міліціонером. У мене бабуся професор у київському університеті, викладач філософії, етики та естетики. Вона мені у 9 років пояснила, що таке “театр”, сказала, що театр та актори перевиховують людей. Тоді я вирішила бути міліціонером, який ловитиме злочинців і водитиме їх у театр, щоб перевиховати.

— Коли акторство з'явилося у вашому житті? Яка була перша роль? Ви відчували, що це ваше призначення?

— Я у театрі з 14 років. Моя перша робота – акторка у театрі на Подолі. Я грала дитину без імені і це була досить велика роль, за мотивами п'єси Гарсія Лорке «Чудова черевичка» – гарна література та драматургія. З цією п'єсою ми їздили по всьому світу, і в Америці, і в Майамі були, їздили на фестивалі. Я не до кінця розуміла, що то моя робота. Тільки зараз відчуваю, що акторство – справа мого життя.

— Акторську освіту ви отримували у Британії. Помнете цей період, як довго прожили в Англії?

- Мені тоді було 16 років. Я вже грала у театрі з такими аткерами як Хостікоєв, Бенюк. Ми давали виставу в Единбурзі, потім до мене підійшов декан Королівського коледжу музики та драми та запропонував навчання в інституті. То справді був класний життєвий досвід. Я прожила там десять років. Але там все по-іншому... акторство інше.

Тут я забезпечена роботою, я донька художнього керівника театру, і для мене завжди щось знайдеться. Коли мої знайомі їдуть у пошуках кращого життя, я завжди говорю їм, що ми там “ніхто” і про це тобі завжди нагадають, у яку б країну ти не поїхав. Мені, звісно, ​​пощастило. Я одружилася на другому курсі і в мене завжди була підтримка.

Я швидко адаптуюсь. Якщо стану бомжем, через тиждень у бомжатнику оформлю міні-кафе. Це навичка виживання, він у мене від мами.

В Україні, у Києві маю певний статус. Я дуже хороша сім'я. Мене знають і люблять мене. Мені не комфортно за умов жорсткої конкуренції.

— Ви вірите, що кожен із нас має свою місію?

- Так, але вона не визначається професією.

— У чому полягає ваша місія?

- Робити світ краще!

- І як ви це робите?

По-перше, я спостережлива — це дуже гарна якість і для актора, і людини. Я стежу за сучасними тенденціями, мене вони дуже цікавлять. Україна років на 10 позаду світових трендів. Все здається, здавалося б, дуже прогресивним, але це неправда. Ми просто добре імітуємо. Це більше пов'язано з суспільством, я не про передові технології, хоча це теж має місце.

По-друге, мені подобається робити людей щасливими!

Читайте також: 5 РЕЧІ, ЯКІ КОЛИШЕ ПЕРЕСТАТИ ГОВОРИТИ СЕБЕ

— Про що ви ніколи не втомитеся говорити?

- Про щастя.

— Для творчої людини, для актриси дуже важливий стан натхнення. У вас перевірені джерела?

— Мене надихає природа. Ось зараз дивлюся у вікно і просто шаленіє від цієї краси, можу навіть розплакатися. Інші люди надихають, діти. Мені досить бачити. Я ніколи не була на тренінгах особистісного зростання, мені там стає нудно.

— Крім того, що ви актриса, ви ще телеведуча?

- Так, телебачення зайняло величезний відрізок мого життя. Ми записали 5000 програм, і це дуже багато. Але я б ніколи і нікому не рекомендувала витрачати своє життя на телебачення.

Коли я дивлюся назад і розумію, скільки я витратила сил, емоцій, нервів, часу, могла б вже написати багато книг.

— Ви зараз пишіть?

- Так, художній роман.

— Хто головні герої, можливо, мають прототипи в реальному житті?

- Їх п'ятеро. Дві подружки та троє чоловіків, їм усім за п'ятдесят. Вони розуміють, що у цій країні їм складно жити, тому стають наркодилерами. Герої списані з моєї сім'ї — тітки їхні чоловіки та родичі. Це буде найсмішніше, що я написала.

- Коли вийде цей роман?

— Знаєте, зі мною дуже важко. У мене немає конкретних цілей та серйозних амбіцій. Я просто роблю те, що роблю, і те, що мені подобається.

Читайте також: 8 ЗВИЧОК, ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ Втома

- Ви не стратег?

- Я стратег, але я стратег без мети. Стратег із місією. Я не думаю, що Шекспір ​​знав про техніку "смарт" та інші способи цілепокладання, але скільки користі він приніс світу.

У моєму житті складається все само собою і я не витрачаю енергію на постановку цілей, я концентруюсь на їх реалізації.

— Відкрити свій заклад це був продуманий крок?

- Ми закриваємо Kartata Potata. Це завжди дуже складне рішення: відкрити та закрити, але я смілива. Для мене головне — не образити інших людей, і в якийсь момент я зрозуміла, що витрачаю на це багато власних ресурсів та енергії. Зараз мені потрібна моя голова, а вона постійно є тут.

- Kartata Potata була успішним проектом?

— Так, цей проект був успішним і був дуже правильним. Ми не лише заробляємо гроші, а й несемо місію. У цьому форматі нам було дуже тяжко, тому що ми використовуємо якісні продукти, високу собівартість, навчання персоналу. В Україні, на жаль, до цього ще не готові. Картата Потата виконала свою місію, а я перед нею свою.

— З якими проектами надалі пов'язане ім'я Даші Малахової?

— Я буду пливти проти течії — мій звичний стан. Мінімум світського життя, багато буде театру. У березні прем'єра Купріна «Яма» і я більше часу приділятиму підготовці. Хочу писати, розвивати дитячу кулінарну школу, адже ми робимо дітей щасливими. Чоловікові хочеться приділяти час, сім'ї і, звичайно, собі.

Фотограф: Анна Лібова