Життя

Коло традиції: Українки мали фантастичний смак до поєднання різних прикрас

Татаренко Ірина

09 Квітня, 2021

Креативні індустрії, що працюють із артефактами і традиціями народної культури, – тема нашого спецпроекту «Коло традиції», який ми започаткували спільно з онлайн-курсом про традиційну культуру «Знай свою Україну».

Якщо уявити давню українську індустрію моди, то базар був головною галереєю бутіків, а торгівля – двигуном моди. Як справити собі нову сорочку селянки в давнину знали змалку – наткати полотна, вибілити, вишити, ось і обновка, а вінки, стрічки, дукачі, персні, сережки, коралі треба було шукати або у місцевих майстрів, золотарів, або у купців-торговців. Прикраси слугували і оберегом, і соціальним маркером, і інвестицією – у 17-18 століттях жіночі прикраси були на першому місці серед форм зберігання капіталу. Перли, коралі, дукачі – також традиційний цінний дарунок церкві як підвіски до ікон.

Ярина Дронь, засновниця бренду традиційних прикрас Roots, учасниця музичного гурту US Orchestra

Для мене найголовніше – зберегти традиційну естетику український прикрас

За фахом я фольклористка, а прикрасами займаюсь з дуже простої причини — я в них закохана. У нашій невеликій команді бренду Roots є контент-менеджер, фотографи, ювеліри, які виготовляють срібні деталі. Всі намиста роблю я cама: продумую колекції, збираю матеріали, шукаю зразки старовинних сережок, хрестів, дукачів, які ми відтворюємо. Тобто я завжди перебуваю в процесі пошуку.

ROOTS – це нішевий бренд, таким я його бачу і в майбутньому. Прикраси купують люди різного віку, роду та професій. Якщо описати їх одним словом, то це інтелігенція.

Для мене найголовніше – зберегти традиційну естетику наших український прикрас, яка кристалізувалася століттями. Вважаю їх досконалими і не бачу потреби в надмірних стилізаціях. Тому намагаюсь мінімум додавати “від себе” і максимально наблизитися до традиційного. Розглядаючи старі світлини, захоплююсь відчуттям балансу і вмінню жінок поєднувати прикраси. Навіть якщо це велике коралове намисто на багато низок (або й не одне), та ще перли або скляне намисто, бурштин, зверху хрест або дукач, сережки – багато всього, а виглядає цілісно. От і я в роботі прагну до тієї пишності та мінімалізму.

Ці прикраси передавались у спадок із покоління в покоління, завдяки таким речам зберігається тяглість традицій, формується ідентичність та відчуття приналежності до своєї великої культури.

Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЙ: БОРЩ ЯК КУЛІНАРНИЙ КВЕСТ

Про перли й «лускавки»

Оскільки про такі прикраси як корали, дукачі, сережки, думаю, люди знають більше, розповім про перли. Перли, як і корали, в Україну завозили з-за кордону. Дрібні перлини продавали на вагу, а великі — поштучно. Найціннішими вважались великі перлини, що добували в Перській затоці. У низках укладались перлини одного розміру або дрібніші перенизувались із більшими.

У часописі “Киевская старина” 1888 року є згадка про те, що дочка гетьмана Самойловича мала у своєму приданому перлову прикрасу із 55 низок перлів більшого, середнього і меншого діаметрів. А в комплектах прикрас Софії Острозької, Беати Острозької, Раїни Вишневецької були довгі намиста з перлів, які трьома, п’ятьма низками спадали на грудях.

Важливо знати і розуміти, що традиційні прикраси — це не тільки про село. Перлове намисто було дуже модним у колах шляхти та міщан. Однак стало популярним й у сільському середовищі. У селах не завжди носили саме натуральні перли, часто це були більш доступні імітації зі скла (“лускавки”). Селянки надзвичайно вміло поєднували їх із кораловими намистами. Частіше носили пишним “пучком”, щоб намисто облягало шию або ж спадало на груди – перлове намисто могло складатися з двох, п’яти, десяти і більше низок.

Перлові намиста ROOTS робимо із річкових перлів. Намисто з перлів дуже легко адаптувати до сучасного одягу, різних стилів. Вдягти одну коротку низку – класика. Одну довгу до легкої сукні — романтично. Пишні перли на багато низок та ще й разом із коралами — і ти наче зійшла з картини ХІХ століття. Варіацій безліч! І найприємніше те, що це все наше, рідне.