UA
    RU

    Про що жінка мовчить: Соломія Кирилова, акторка фільму «Памфір» з програми Канн-2022

    Редагувати переклад
    Соломія Кірілова, акторка фільму "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука, що увійшов до програми Канн-2022 - героїня постійної рубрики Marie Claire Ukraine.
    Соломія Кірілова

    Фото: Катерина Скрагленко

    Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?


    Як на мене теперішній час перейшов в абсолютну безкомпромісність, зараз неможливо говорити, діяти чи мислити «півтонами» – час абсолютної зміни, чітких, конкретних, а головне персональних рішень. 

    Не можна говорити про «старі реалії». Не можна «грати в піддавки», наприклад спілкуватися російською, коли Тобі «нє панімають». Дорікати комусь у тій чи іншій поведінці чи бездіяльності. Це час який висвітлює все – «як є».


    Варто! Вивчати, переусвідомлювати та досліджувати історію свого роду та причинно-наслідкові події, для розуміння наслідків рішень, вчинків чи бездіяльностей попередників.

    Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

    На жаль, саме завдяки цим страшним реаліям відкриваються найсокровенніші таємниці про себе та близьких. Це водночас як великий дарунок та абсолютне щастя, так і зустріч із тотальним ужасом.


    24 лютого заново та абсолютно дивовижно відкрилася мені Людина (з якою ми, досить неочікувано, опинилися 24/7 саме в цей час випробування, зростання, страхів, ступорів, абсолютного щастя та безумовностей любовних. Людина, з якою я можу мовчати – глибоко – змістовно Часом ми піджартовуючи, абсолютно серйозно освідомлювали, якщо це «кінець», то, в принципі, саме завдяки цьому людині поруч – це гідне та щасливе завершення.

    Коли ви в останній собі хвалили, а за що зварили?

    Хвалила за те, що нарешті вчу собі відпочивати, зварила – за те, що не вмію та не дозволяю собі цього. Зрозуміла, що це окрема наука, «працю» (бо наразі треба собі свідомо змушувати до цього), відпущеність та вміння.



    Соломія Кірілова Памфір

    Кадр із «Памфір». Фото: Антон Куліба.

    Ѓазвіть найРерасивіу СЂС–С‡ С– СЗРѕРјСѓ РІРё С—С— такоя вважаєте ?

    Мої музичні інструменти – віола та фідель, бо вони живі, навіть важко віднести їх до категорії «речей», я відчуваю як змінюється їхнє звучання, часом, навіть якість деревини, залежно від погоди чи навіть мого настрою.


    Але з частими переміщеннями та переїздами протягом усього життя, починаючи зі вступу в універ, я майже зовсім відтотожнила собі від речей.

    Ось коли почалася повномасштабна війна 24-го вранці, я вкинула до наплічника грубжезну книгу Симоненка, біблію, піджак із секонду та парфумами… та фідель, на віолу вже не було місця. В екстремальний момент саме ці речі здалися мені найціннішими.

    Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?


    Талант – це перш за все дар та призначення, тому моє ставлення до цього абсолютно відповідальне, та далеко не «власницьке» чи споживче. Також я з власного досвіду упевнювалася, що талант можна відкривати та розгортати, слідуючи дорозі Любові, і відповідно до Твого шляху, зростають та розгортаються, або ж закриваються таланти. Знаю, що якщо людина щось по-справжньому любити, то в неї це буде виходити талантливо. Талант – це безумовно щось, що точно Тобі не належить. У мене дуже багато талановитих друзів та близьких, я впевнена, що більшість погодиться, що поняття «таланту» дуже хитке, адже, як не дивно це звучити, але його можна згубити. Тут швидше йдеться про те, щоб таланту, який уже в Тобі відкрився, не зрадити – це є велика праця та завдання всього життя.

    Якби ви могли залишити тільки одне спогад, щоб це було?

    КРИМ. Крізь всю життя у моїй пам'яті живе історія, яка ще в детстві розгорнула мою любов до незбагненних горизонтів. Коли я зі старшим братом (Стасом) і нашими друзями (здебільшого хлопцями) втікали на пірс, стрибали у воду і гребли доти, доки люди на горизонті не ставали наче мурашки, далі довго відпочивали, лежачи пузом до гори, і верталися, залишаючи в серці та в пам'яті нашу велику неосяжну таємницю.

    СРРРСРРСРРСРРСРРСРРСРРСРРСРРСРРРСРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРСРРРРРРРРСРРСРРРРРСРРСРРРСРРСРРСРРРСРРСРРРСРРСРРРСРРСРРСРРРСРРСРРРѓРѓСѓРЈРѓРѓСѓСѓСћРѓРѓРѓСѓСѓРѓРѓСѓСѓ ?

    Сучасний чоловік – воїн. Чоловікам у всі часи визнавати відповідальність та відповідність собі, гідність, мудрість, рішучість, шляхетність, вміння приймати та відповідати за свої рішення, поступки. 

    Щодо жіноцтва, то я геть зовсім не прихильниця фемінізму і перебирання жінкою чоловічих рис, тому гадаю це далеко не прикрашає і в перспективі зовсім не покращує співіснування з протилежною статтю. Люблю гармонію, життєвий лад і порядок, коли всі і все на своєму місці. Жіночність – наше все!

    Тож безумовно всім нам, перш за все, личити – свідомість, незалежно від статі – це ознака людськості.

    Соломія Кирилова 2

    Фото: Артем Тихонков

    Якби вам довелося собі порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

    Я часто шучу з друзями, що я не є «слабоалкоголік», тож якщо говорити про мене, то я алкоголь – «не для слабких». Міцний напій який зносить мізки. Якщо говорити в актуальному контексті – це міг би бути коктейль «смерть москаля». Хоча все ж таки люблю чисті смаки. І якщо ж говорити про мене, при всій моїй багатогранності, по суті я чистий міцний напій, може навіть концентрат, ба може навіть не алкоголь, а гранатовий фреш.

    До якого поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

    Бути більш ніжнішою, а ще нарешті зробити маму – бабкою, люблю дітей, але поки що…

    Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, наоборот, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

    Моє відношення до «краси» дуже умовне, а відповідно і реакція на всіх можливих «красенів», не маю жодних думок чи навіть рефлексій щодо цього.

    Я люблю людей Дуже, і перше на що реагую – це певна відкритість, якість відношення та любов до життя. Це і є для мене найвища краса, за якою рокривається і вирощується краса візуальна. Гарний чоловік – це та яка вміє мислити.

    Чим гахне щастС?

    Собаками, обожнюю собацюр! Насправді часто згадую як у дитинстві, коли тужила за мамою часто впивалася носиком у її домашні речі, тож щастя пахне дитинством, а якщо ще точніше – грудним дитятком, а ще – молоком.

    Читайте також: У КАННАХ З ОВАЦІЯМИ ВІДБУЛАСЯ СВІТОВА ПРЕМ'ЄРА ФІЛЬМУ «ПАМФІР»

    Статті на тему