Small Talk: актер Назар Задніпровський про театральну виставу «Авантюра Никодима Дизмі»
Редагувати переклад22 липня 2022, 11:00
Нещодавно у київському театрі ім.Франка відбулася прем'єра вистави «Авантюра Никодима Дизмі» за мотивами роману Тадеуша Доленги-Мостовича. Головну роль у виставі виконав відомий український актор Назар Задніпровський. Про підготовку до прем'єри, репетиції під звуки сирен та віру в победу він розповів в інтерв'ю Marie Claire Ukraine.
Назаре, чому варто відвідати цей виставу?
Бо це вистава найкращого театру у світі.
Це дуже актуальний текст, написаний як про сьогодення, і дуже особлива історія для мене. Цей роман приніс мені батько — народний артист України Лесь Задніпровський ще кілька років тому. У нас із режиссером Дмитром Чирипюком були сумніви і вагання: як цей величезний роман вмістити в один спектакль, як втілити сценічно все те, що так класно працює в літературній основі. І в якийсь момент я вже не вірив, що цей задум зможемо втілити в життя, адже до творчих питань додалися два ковиди і війна… фінального монологу графа Тож приходьте і подивитись що за вистава у нас вийшла.
На сайті театру зазначено, що прем'єра вистава мала відбутися у квітні, але це було неможливо із зрозумілих причин. Війна, зміна світогляду та цінностей, які вона несе — відбилися на постановці, на вашому підході до гри?
Звісно, війна вплинула на мене, але не на моє сприйняття героя чи вистави. Для мене це все ще історія такого собі щасливчика, який витягнув щасливий квиток, але не витримавши випробування славою, владою та грішми. Бувши ніким – сірою мишею – і, зрештою, дуже швидко перетворився на людину, яка заради кар'єри здатна піти на вбивство та зраду. Тож для мене ця історія однозначна, що до 24 лютого, що після.
Як відбуваються репетиції, оскільки війна триває, час від часу лунає сирена, є комендантська година.
Ми дуже покладаємось на наші ЗСУ, спокою також додає сусідство з урядовим кварталом, віримо, що ми під надійним захистом. Добирання на репетиції це, звісно, великі незручності, але порівняно з тим, що доводиться переживати нашим солдатам та українцям, чиї міста та села – це передова, наші клопоти – взагалі не проблема. Дякувати Богу, країна дає нам можливість працювати і випускати вже другу прем'єру під час війни. Я радію, коли до нас у театр приходять наші герої. Ми щодня видим як професійно і самовіддано вони виконують свій обов'язок, тож, я тішуся, що ми можемо віддячити їм хоч нашими виставами.
Як ви ставитеся до кенсення російської культури?
Я підтримую це на 95%. Вважаю, що мене російська культура не зробила потворою та вбивцею, а їх солдатів зробила, тож, мабуть, свою роль відіграє той пропагандистський соус, з яким подається ця культура. Для мене, як для актора, література значно ближча, ніж для людей інших спеціальностей, бо хочеш не хочеш, а це основа професії. Звичайно, я навчав на пам'ять і читав багато російської прози та поезії, Єсенін взагалі мій улюблений поет. Але якщо люди з Ірпеня, Бучі чи Маріуполя, скажуть мені: «Назаре, засунь свою думку в одне місце, всю російську культуру треба заборонити», то я погоджусь. Бо, порівняно з ними, я взагалі не переживши війни.
Яке твір ви хотіли б побачити на сцені театру ім. Івана Франка найближчим часом?
В юності я мріяв зіграти Хлєстакова, потім Манілова з «Мертвих душ», зараз… Не знаю, мене якось доля веде – не я знаходжу, а мене находять. Анатолій Хостікоєв сам запропонував мені роль Синьйора з вищого світу, Дізму для мене знайшов батько, «Скажене весілля» — Юрій Горбунов… Хіба що на кастинг «Великої різниці» я пішов сам. Мені щастити на талантливих режисерів, продюсерів та партнерів, тому сподіваюся, що хороша роль мене ще знайде.
Фото: Юлія Вебер
Статті на тему
