Вісім головних еко-термінів, які мають знати усі

Все більше людей замислюються про майбутнє нашої планети. Як би це пафосно не звучало, але воно справді в наших руках.

Вже зараз ми поступово відмовляємось від поліетиленових пакетиків у супермаркетах, пластмасових стаканчиків у точках take-away та великої кількості речей. 

До речі, про речі. Ця тема близька і fashion-індустрії, яка прагне бути етичнішою, адже вона — друга промисловість у світі, що найбільш забруднює атмосферу. Наприклад, багато модних будинків відмовляються від використання натурального хутра (як Gucci, Prada, Miu Miu), а деякі мас-маркет бренді створюють речі з переробленого океанічного сміття, пряжі, кашеміру та шерсті мериносу (як H&M).

Читайте також: ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ ГРЕТА ТУНБЕРГ, І ЯК 16-річна ДІВЧИНКА МОЖЕ ВРЯТУВАТИ ВЕСЬ СВІТ?

Схоже, модна індустрія серйозно перейнялася ідеєю sustainability fashion (стійкої моди), до чого підштовхує своїх споживачів. Тому все менше людей позбавляються непотрібних речей, викидаючи їх на звалище. Вони дарують цьому «мотлоху» друге життя. Адже грамотне споживання ресурсів – відповідальність перед оточуючими людьми, природою та собою. Тому бути сьогодні еко-свідомим – престижно і не складно. Яскравий приклад тому – Stella McCartney. Бренд став обличчям сучасного еко-стилю, привчивши модниць до штучного хутра та шкірозамінників, сукні з переробленої пластикової тари, безклеєвих кросівок та туфель з вінілу. Чи не відстають і спортивні марки. Adidas створює кросівки з морського пластику, а Nike шиє футболки та форму для футболістів з поліестеру, що видобувається з перероблених ПЕТ-пляшок.

На тлі такої eco-friendly течії ми вирішили розібратися з найпопулярнішими еко-термінами, які регулярно використовуються у світі моди.

Стійка мода (sustainable fashion) — екологічна стабільність, стійкість, яка передбачає уявлення виробників та споживачів про способи переробки сировини та відходів, про спосіб життя та звички. Поняття включає три основні принципи: використання вже готових речей повторно; переробка відходів та речей для виготовлення нових; ремонт речей замість покупки нових.

Стійкі бренди практикують не лише відповідальний підхід до роботи, а й екологічні матеріали. Наприклад, ПЕТ-пляшки можуть використовувати для створення кросівок, перероблений папір – для упаковок, металеві банки – для ґудзиків, обрізки – для шкіряних виробів, волокна бука – для білизни, рибальські сіті та океанічне сміття – для одягу. Ще один підхід, який використовують бренди – це принцип «безвідходного крою», що передбачає мінімізацію відходів тканини при розкрої.

Читайте також: ВІД ІВАНА ДОРНА ДО ЛЕОНАРДО ДІ КАПРІО: ЯК УКРАЇНСЬКІ І СВІТОВІ ЗНАМІНОСТІ ПІДТРИМУЮТЬ ЕКРУХ

Відповідальне споживання (sustainable consumption) – принцип усвідомленого та економного використання природних та будь-яких інших ресурсів для задоволення необхідних потреб. Мета відповідального споживання — робити більше та краще меншими засобами.

Утилізація (waste disposal) – використання промислових та побутових відходів для різних цілей, у тому числі для виробництва нових продуктів. Утилізація може мати на увазі повторну експлуатацію відходів або окремих компонентів, а також їх повернення у виробничий цикл, тобто переробку. У буквальному сенсі «утилізувати» означає використовувати відходи з користю та з найменшою шкодою для навколишнього середовища.

Читайте також: ЕКОВІДПОВІДНЕ ВИРОБНИЦТВО: НА ПРИКЛАДІ ТРИХ БРЕНДІВ

Трешн (trash’n) – поняття, утворене від слів “fashion” і “trash” – “мода” та “сміття”. Трешн передбачає виробництво одягу та аксесуарів із неконвенційних матеріалів. Наприклад, фінський блогер та популяризатор стійкої моди Оуті Ліс Пюю зробила сукню для щорічного Президентського балу, що проходить у День незалежності Фінляндії, із алюмінієвих капсул з-під кави, призначених для кофемашин.

Ресайклінг (recycling) – багаторазове використання ресурсів за рахунок переробки відходів у нові матеріали та продукти. Абсолютним чемпіоном світу з ресайклінгу є Швеція. Так, у країні на звалища потрапляє трохи більше 1% відходів. Утилізація старої одягу, що вийшла з моди, — одна з головних турбот індустрії ресайклінгу.

Апсайклінг (upcycling) – повторне використання готового матеріалу без спроб його переробити. Термін виник у Німеччині, де вже в 90-ті місцеві жителі усвідомили, наскільки корисно і вигідно використати повторно досить дорогі, але речі, що вже вийшли з вживання, та матеріали. До речі, вінтажні, комісійні та секонд-хенд магазини – це частина процесу апсайклінгу. Цікаво, що в Україні також є прихильники апсайклінгу. Наприклад, дизайнер Ксенія Шнайдер активно використовує старі речі для створення модних лінійок нового одягу.

Даунсайклінг (downcycling) – переробка високоякісних матеріалів у щось більш низькопробне з огляду на технічні складнощі. Яскравий приклад тому — виготовлення ґудзиків із лопатей вітряних установок, що здані в брухт.

Читайте також: ЕКОЛОГІЧНІ ТРЕНДИ В ІНТЕР’ЄРІ, ЯКИМ ВАРТО СЛІД

Фрісайклінг (freecycling) – “вільне/безкоштовне звернення”. Простими словами, це новий тип поводження з непотрібними речами та предметами. Для цього влаштовуються фестивалі чи ярмарки, створюються сайти, де можна віддати непотрібні речі чи обміняти їх на щось інше. Сьогодні подібний формат «кругообігу речей у природі» дуже популярний, адже щось непотрібне вам обов’язково знадобиться комусь іншому.

Автор: Олена Худенко