Яким буде наш психологічний стан через півроку?

За останні 7 місяців війни ми пережили чимало внутрішніх трансформацій: від емоційного вигорання, до злості та ненависті та зрештою прийняття. Разом із психологією соціального проекту «Коло Турботи» ГО «Центр Соціального Лідерства» Оксаною Степанюк розбираємо, що чекає на нас далі та як впоратися з вагою емоцій.

Оксаною Степанюк, психологіня проекту «Коло Турботі»

Наразі досить важко робити будь-які прогнози щодо психоемоційного стану суспільства, оскільки ми і досі знаходимося у ситуації, яка не є завершеною. У психології це називається «центральна подія», що тягне за собою багато різних емоційно-офарблених ситуацій. Для нас повномасштабне вторгнення, що відбулося пів року тому, є незавершеною подією, яка і надалі тягне за собою чимало емоційних, фізичних та безпекових втрат.

Зараз психологія налічує два типи моделей, які пояснюють, як може змінюватись наш психічний стан у майбутньому.

Перший тип – лінійний, згідно з яким стадії проживання травматичних подій включають:

• шок;
• заперечення;
• гнів;
• торги;
• депресію;
• прийняття.

Інший тип – це модель дуальних чи двоколійних процесів, до яких я, як спеціалістка, схиляюся найбільше. Ці моделі складаються з полюса звичного життя та полюса емоційного переживання, пов'язаного з подією. Наприклад, усім нам зараз близька ситуація, коли ми читаємо новини щодо ядерної загрози, вони викликають у нас емоції тривоги, страху та переживання, а вже за кілька хвилин переключаємось на якісь буденні справи, як від оплати рахунку, приготування вечірі тощо. Тож наступні місяці війни нас супроводжуватимуть саме такі емоційні колівання: від хвилювання через війну зі всіма її наслідками до переживання за інші буденні речі.

Варто зазначити, що більша частина українців, а саме 75%-80% зможуть самостійно впоратися з емоціями та вже по завершенню війни повернутися до звичного ритму життя. Проте певний відсоток людей потребуватиме допомоги та професійного втручання для ефективної боротьби з пережитим стресом.

Що чекає на нас далі?

 Подальші психологічні стани залежать від ситуації на фронті. Яскравим прикладом стали події минулих тижнів, коли, з одного боку, ми відчували величезне піднесення, радість, натхнення та об'єднання на фоні победи ЗСУ на східному напрямку. З іншого – нас переповнювало відчуття тривоги, пригнічення та зневіри через новини про фейкові референдуми з боку країни-агресора. Тому такі коливання емоційних станів будуть нашою реальністю і надалі.

Важливо пам'ятати, що резильєнтність, як здатність впоратися зі складними життєвими ситуаціями, є дуже індивідуальною. Є речі, які цьому сприяють, наприклад, наявність підтримки від близьких, гарний сон, правильне харчування, доступність різноманітних послуг, як від медичні тощо. І наоборот відсутність цих базових промов погіршує нашу здатність протистояти стресові.

Єдине, що можна прогнозувати з певною долею впевненості – це те, що інтенсивність емоційних реакцій зменшиться. Зараз наша нервна система та психіка виснажені, тому ми не можемо реагувати на зовнішні події так, як раніше. У середині нас наче спрацьовує запобіжник, який не дозволяє виходити за певні рамки. Та й сил на інтенсивні переживання вже не так багато. Іноді людей це лякає. Вони думають, що стали байдужими чи бездушними. Проте це не так, ми зараз відчуваємо щось таке, наскільки це може дозволити собі наша психіка.

Крім того, сьогодні спеціалісти прискіпливо слідкують за станом населення, оскільки за європейським класифікатором ми можемо зіштовхнутися з таким діагнозом, як  посттравматичний стресовий розлад.

Основні ознаки розладу включають: 

• Повторне переживання травмуючих подій згадування, нав'язливі спогади з минулого, страх усього, що нагадує про минулий досвід;
• прояви агресії, депресивний стан, емоційне напруження;
• порушення сну, тривалі нічні кошмари, раптові істерики;
• проблеми з концентрацією уваги, байдужість, апатія;
• підвищений рівень тривожності, постійні переживання та очікування найгіршого;

Цей стан потребує супроводження спеціалістів. Тому якщо Ви знайшли перелічені ознаки у себе чи близьких — зверніться за допомогою. 

Про соцмережі та їхній вплив

Те, що зараз люди почали активно переключатися з поширення суто новин на висвітлення різних аспектів своєї життя – є закономірним та абсолютно нормальним процесом. У той чи інший момент усі ми прийшли до усвідомлення потреб інформаційної гігієни та діджитал детоксів. Нормально, що зараз з'являються світлини, відео та історії людей з особистої життя, адже усвідомлення, що життя триває – це те, що нам зараз необхідно.

Це не означає, що війни немає, оскільки люди все одно продовжуватимуть публікувати дописи зі збором коштів на амуніції, лікування, авто тощо, проте поєднувати це з буденними не воєнними публікаціями. І це ті дві реальності, які ми вчимося поєднувати: війна та горе, життя та радість. Це поступово стає нормою нашої життя і скоро ми вже не будемо відчувати, що раніше було інакше. 

Якщо говорити про це з погляду впливу на внутрішній стан людей, то тут варто зазначити, що такі речі тригеритимуть лише в тому випадку, якщо людина переживає складний період у житті. У всіх інших випадках це буде здаватися буденністю.

Щоб допомогти собі важливо:

1. Звернутися до спеціаліста — зараз є дуже багато сервісів, що надають допомогу, в тому числі і безкоштовно
2. Якщо це неможливо – потурбуватися про себе на базовому рівні, а саме про свій сон, харчування та режим «робота-відпочинок»
3.  Провести «переоцінку» того, що Ви робите. Виділіть ті справи, що дають Вам сил і ті, що їх забирають. І відповідно намагайтеся, по можливості, уникати інших.
4. Користуйтеся засобами, що допоможуть Вам залишатися функціональним — планування, нагадування тощо
5. Просіть про допомогу та перерозподіляти своє навантаження.
6. Дайте собі можливість виражати емоції, якщо це доречно і не сховайте все в собі. Розділене переживання стає легшим.

Якщо ви чи ваші діти потребують психологічної підтримки, звертайтесь на безкоштовну гарячу лінію «Кола турботи». 0800331391 або пишіть нам у Instagram.

КОЛО ТУРБОТІ – це кваліфікована психологічна допомога дітям від 0-12 років та їхнім батькам, які пережили психотравмуючі події під час війни. Психологи проекту допомагають усім слоям населення, надають фахові поради, як подолати посттравматичний стресовий розлад.

Фото Ентоні Тран on Unsplash