UA
RU

Що чекає на нас у найближчі півроку? 5 процесів, що відбуватимуться з нашою психікою.

Редагувати переклад
Європейські психіатри вже розмірковують про наслідки війни. В першу чергу їх турбуватиме досвід травми свідка, оскільки це перша масштабна війна за історію людства яка настільки детально присутня в медіапросторі. Тобто це не репортажі на телебаченні, а все відбувається буквально онлайн на наших смартфонах. Звісно, ​​це матиме безпрецедентне вплив на українців і світ.

Що чекає на нас у найближчі півроку? 5 процесів, що відбуватимуться з нашою психікою.-Фото 1

У нас ситуація складніша. Нам би устигати розгрібати всі процеси, називати їх, попереджувати та опрацьовувати. Цим у цьому дописі й займемося, настав час зробити мінімальний апдейт по феноменах, що чекають нас у найближчому майбутньому.

Депресія

За наступні пів року депресія (якщо ще це не зробила) наздожене шкірного, хочемо ми цього чи ні. При чому їх може бути не одна. "Прекрасна новина," - подумали ви, але хороші новини теж є. Від депресії не треба текти, а потрібно їй “віддаватися” на деяку годину, і потім буде легше. Це гарна новина?

Депресія – неминуча стадія переживання горя. Свою чергу горе — це неминуча стадія переживання втрати. Люди здебільшого лише звикли думати, що горе це лише про втрату близького людини, а, наприклад, матеріальне, щось таке. Але це не так.

Нашій психіці у певному сенсі все одно, що втрачається. Якщо це важливо, то ми переживаємо горе. У когось під час війни втрати драматично складні: близькі люди, домашні улюбленці, дім, бізнес. Але втрата сенсів, зрозумілого майбутнього, часу, перспективи, омріяного літа кінець кінцем — це теж горе.

Втрати накопичуються, бо катастрофічна ситуація все ще відкрита. Рано чи пізно доведеться проживати горювання вже втраченого, а щось ще попереду. Депресія як частина цього процесу неминуча. Краще не чинити проти горюванню, разом з цим нарешті приходити і прийняття, полегшення і сили.

Повернення патернів

Приблизно під кінець другого місяця війни ми залишилися в шоковому стані. Ще за кілька місяців пройшли стадію орієнтації. Це коли на емоційному рівні все ще погано, але  на когнітивному рівні, що таке війна, в цілому, питань більше немає. 

Нині ми на стадії стабілізації. Не в сенсі, що все скоро буде стабільно, а в сенсі, що з початком цієї стадії ми намагаємось емоційний рівень також довести до стадії “живок немає”. Колись це навіть вдасться.

Так от, якщо під час шоку та орієнтація психіка може здивувати своїми проявами, не ті що оточуючих, навіть власника цієї психіки. То на стадії стабілізації повертаються звичні захисні механізми, способи адаптації та паттерни на яких роками встигла гойдатися зозулька.

Тому, якщо хтось на початку війни пообіцяв вам залишити остаточно дружину чи чоловіка і піти до вас, або клявся перейти на українську мову, і за півроку війни це не відбулося, то все, пішла історія, забудьте.

Самотність та нарцисизм

Ми живемо у нарцисичну епоху. Соціальні мережі, рейтинги, зірочки тощо. І як би це не вражало, але це найбільша війна в Європі за останні 80 років поглине цю епоху, а ця епоха вже  поглинає війну.  Феномен “Тік Ток” війни, травми свідка, бо всі події онлайн, різні ІПСО, – досліджень на роки.

Ми вже знаємо, що повертаються звичні адаптивні механізми, у тому числі й швидкий дофамін як психологічний ресурс. Лайки, перфоманс у соціальних мережах,  все це роками інтегроване в нашу життя, як форма нагороди собі.

Тому під час війни маємо унікальний візерунок — люди починають використовувати звичний спосіб, щоб хоч якимось задоволенням підтримати собі під час війни, але це створює ілюзію, що всім навколо вже добре адаптувалися до війни та живуть нормальною життям.

Це посилює самотність та відчуття на індивідуальному рівні: “Всі такі молодці, і тільки мені погано.” Як психотерапевт офіційно заявляю, погано всім. Настільки, що коли з'явилася можливість, люди почали влаштовувати посівну “вподобайок”.

Межовість

Цей пункт також витікає з попередніх. Калейдоскоп круасанів у сторіз і одночасно постів для зборів для ЗСУ може викликати межовий стан. У багатьох є все ще внутрішня спроба визначити: то люди і мудаки, і прекрасні одночасно. Але з такими діапазонами як під час війни це дуже важко інтегрувати. Нас усіх дуже штормить, і нам ще довго жити на фоні війни та воювати на фоні життя. Межовість зараз це нормальний стан за ненормальних обставин. І так буде якась година, особливо на початку стану стабілізації, яка триває дуже довго.

Гостінг

Гостінг, це коли людина просто обриває контакт без пояснення та попередження. Чи ви пишете людині, вона прочитала повідомлення, але не відповідає. Це відбувається і почне тільки посилюватись. У робочих стосунках, між друзями, у тіндерах — усюди, крім зовсім ближнього кола, і то питання.

Це відбувається через неймовірне емоційне виснаження. Усі ресурси йдуть на опрацювання об'ємних переживань: горювання, болю, ненависті, гніву тощо. На контакт просто не вистачає сил.

На початку війни "як ти?" було про заботу, кохання, піклування. А зараз це дістало. Бо нема сил щось пояснювати, описувати, і все це ще раз переживати. Бачиш це питання і думаєш: "ой, ну його". Усюди, де в контакті з людиною потрібно переживати, — вакантна точка входу в гостинг. Коли прийдемо до тями та з'явиться ресурс, цього одразу поменшає, але зараз, на жаль, буде багато.

Психотерапевт Ілья Полудьонний, співавтор книги та підкасту «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях»

Фото Ноа Бушера на Unsplash

Читайте також: SMALL TALK: РЕЖИСЕРКА АНІМАЦІЇ АННА ДУДКО ПРО ПРОЕКТ I'M FINE! ТА ТВОРЧІ ВИГОРАННЯ 

Статті на тему