Мода

Small Talk: художниця Олеся Трофименко про роботу над декораціями для показу Dior

Татаренко Ірина

15 Липня, 2022

Українська художниця Олеся Трофименко створила полотна з українським традиційним орнаментом для показу осінньо-зимової колекції Dior, який відбувся під час Тижня високої моди в Парижі. Про співпрацю з брендом та спілкування з Марією Грацією Кюрі, пошуки натхнення та розради Олеся розповіла в ексклюзивному інтерв’ю арт-журналістці Дарії Кибець.

Олесю, розкажіть про процес створення декорацій для Dior?

Концепція сформувалася, коли почали говорити про співпрацю. У той момент я була в селі, далеко від Києва. Представники Dior зв’язалися з моєю кураторкою Соломією Савчук. Спочатку згадували роботи Поліни Райко, Соні Делоне, яка працювала з Dior у 50-х роках. Та я пояснила, що мій стиль дуже відрізняється. Мене просили створити щось життєствердне. І зрештою команда Dior була в захваті від ідеї про дерево життя як лейтмотив усіх декорацій. У підсумку з’явилося 13 ескізів. На деякі з них мене надихнули мотиви народних рушників, на інші – вишивка козацьких старшин XVII століття. Робота була дуже масштабною.

Чи задумувалися ви раніше як художниця про роботу у модному сегменті?

Ще з дитинства мода дуже приваблювала мене. Як і багато інших дівчат, я влаштовувала імпровізовані покази одягу для батьків, уявляла себе на подіумі. Згодом фокус уваги змістився на музику та кіно. Мрія про моду залишилася десь далеко у дитинстві, хоча любов до красивого одягу залишилася.

Зрештою моя співпраця з брендом Dior – кращий доказ тому що коли натхненно займаєшся улюбленою справою, то згодом отримуєш неочікувані приємні бонуси.

Фото: instagram/mariagraziachiuri

З якими викликами ви зіткнулися під час співпраці з Dior?

Перший і найголовніший виклик – розміри приміщення. Стіни відбудовують щоразу, як роблять нові декорації. Отож було триста сорок п’ять метрів стін висотою чотири з половиною метри, поверхню яких необхідно було розмалювати. Другий виклик – обмаль часу. Ми розпочали роботу у квітні, розуміючи, що 4 липня має відбутися показ у Парижі. За цей час треба було встигнути зробити величезну кількість вишивки, загалом кількість роботи була шаленою. І в мирний час я б відчувала тремтіння від такої відповідальності та масштабів. Зараз же події, що відбуваються в Україні, настільки переважають у свідомості, що позбавили левиної долі звичного хвилювання під час роботи.

Як відбувалося спілкування з Марією Грацією Кюрі?

Варто почати з того, що загалом за кулісами показу я почувалася як удома. Я працюю у кіноіндустрії, тож коли побачила гримерки і павільйони, то одразу відчула себе у своїй стихії. Знайомство з Марією Грацією Кюрі було простим і невимушеним. Ми півгодини проговорили про ситуацію в Україні, і вона пояснила мені свою позицію, чому так важливо залучати моду для показу серйозних проблем.

«Мода – поза політикою, тому, звісно, містить ряд обмежень, проте вона охоплює набагато більше людей, аніж більшість інших видів творчості» – сказала Марія Грація Кюрі, і я не можу не погодитися з нею.

В одному з інтерв’ю ви зауважили, що довелося відмовитися від новин про війну, аби зосередитися на роботі. Вам це вдалося хоча б на короткий період?

Звісно, повністю абстрагуватися від думок і переживань неможливо. Проте дійсно в момент, коли почалася інтенсивна робота в Парижі, я зрозуміла, що необхідно обмежити інформаційний потік. Оскільки новини сильно відображаються на моєму емоційному фоні та можуть вплинути на результат роботи.

У чому, окрім творчості, вдається знайти розраду від новин і подій?

П’ять років тому мені пощастило купити будинок у сільській місцевості далеко від столичного життя. Вирощування рослин дуже мене рятувало. Вже на четветрий день війни я пішла саджати розсаду. Так само допомагає знання, що несеш відповідальність за когось, крім себе. Тож мене також рятувала турбота про своїх собаку та котиків. І, звісно, я виливала негатив у картини, не пов’язані з роботою з Dior.

“Вторгнення / Це мала бути інша картина, 06.03.2022” – підпис до картини в Інстаграмі Олесі. Фото: instagram/ololies

Які з останніх новин вас щиро порадували?

Нещодавно мій знайомий кіномеханік надіслав мені відео свого колеги, який воює в лавах ЗСУ. На відео він, сидячи в окопі під атаками, декламує власний вірш. Це відео, сповнене гумору, сміливості та впевненості, змусило мене щиро усміхнутися та вкотре надихнуло на незламну віру у перемогу.