Small Talk: арт-менеджерка Etnodim Манана Глонті про ініціативу “Стіни музеїв”

Арт-менеджерка бренду традиційного українського одягу Etnodim Манана Глонті розказала про важливу культурну ініціативу “Стіни музеїв”, мета якого заохотити містян відвідувати будинки мистецтва, які під час війни пустують і несуть фінансові збитки. 

Ідеї проектів в Етнодомі завжди народжуються, я би сказала, в спільному полі. Тобто хтось один озвучує її, але вона завжди — наслідок спільної роботи і цінностей. Ідея з музеями прийшла мені в голову спонтанно, у нас була робоча зустріч і ми намагалися зрозуміти, як бренд може морально підтримати людей зараз. І зрештою, бажання стати хоча б маленькою емоційною опорою для людей вилилось у те, що підтримки потребує і культура. І що ми зробили? Законектили перше з другим. Бо людина має пам’ятати і берегти культуру, а культура натомість дає людині сили.

Вишиванка створена за мотивами творчості Василя Корчинського, українського художника, графіста, майстера витинанки

За мотивами творчості Івана-Валентина Задорожнього, майстра живопису, монументальних форм зображення, творця мозаїки та художніх проєктів

За мотивами творчості Олександра Саєнко, українського митця, декоратора

Чи вже зараз ви можете розповісти як на вашу ініціативу відгукнулися українці?

Ми отримали підтримку від людей. Взагалі аудиторія бренду — це неймовірні люди, я би процитувала одного літературознавця і сказала “з квітами в серці”, бо це дійсно люди з квітами в серці. І у нас з ними взаємна любов (усміхається).

А найбільше охочих відвідати музей Ханенків. Можу припустити, що не менше уваги було би до музею Гончара. І ми хотіли і з ними поспівпрацювати, але не вийшло, бо музей на реконструкції. 

Ви часто відвідуєте музеї?

За три роки життя в Києві я була у тому ж музеї Ханенків тричі. Кожного разу можна помітити щось нове та інакше. 

Неймовірно боляче за музей Сковороди. Була там років 8 тому, і знаю людей, що вкладали свою душу у цю справу. Працівники музеїв викликають у мене щире захоплення і повагу.

За мотивами творчості художниці Ганни Собачко-Шостак

За мотивами творчості художника-авангардиста Каземира Малевича

За мотивами творчості Юлії Гушул, української художниці та керамістки

Який ваш улюблений музей в Україні та світі?

Напевно, літературний музей в Харкові. Бо з того, що я знаю і бачила, він найбільш прогресивний. Один з напрямів їхньої діяльності — це не просто бути музеєм, а стати одним з найсучасніших музеїв в Україні. Для цього вони створюють відповідні проекти, фестивалі та події і добре відомі у своєму місті. Напевно, моя любов до цього музею зумовлена і тим, що я знайома з людьми, котрі там працюють, і у нас збігається світогляд.

У світі — складно сказати. У мене є декілька улюблених художників, і якби я обирала музей для відвідування, то спиралась би на те, що вони виставляють. Тобто обирала б в першу чергу експозицію.

Розкажіть про художню колекцію вишиванок Etnodim. Як народилася ідея її створення?

Ідею запропонував мій колега Артур Осипов. Їй зраділи наші дизайнерки, і героїв обрали саме вони. Кожна обрала художника або художницю, що надихає. Наприклад, Ліля Касянчук дуже любить творчість Івана Приходька. Разом із нею ми ходили на виставку його робіт, і мені було приємно, що вона поділилась цим захопленням і зі мною, що я мала змогу це все побачити. 

Улюбленої вишиванки в цій колекції немає, бо складно визначитися. Але можу сказати, що зраділа, коли Анна Фесенко обрала Олександру Екстер, бо мені хочеться, аби Олександра стала більш відомою серед українців. Це була геніальна художниця. І сукня вийшла чудова. 

А сукня, присвячена пану Приходько — це вибух щирості і наївності. Як сам автор.

За мотивами творчості народного художника Івана Приходько

За мотивами творчості Олександри Екстер, української художниці-авангардистки, дизайнерки, художниці кіно та театру

Який антивоєнний твір ви вважаєте шедевром?

Напевно “Герніка” Пікассо. Бо це була картина-відповідь на нацистське бомбардування міста. Його зрівняли з землею. Тоді художник за місяць намалював величезну картину — кажуть, що вона була його передчуттям великої і страшної війни. А репродукції цього полотна стали антифашистськими символами. 

Зараз в Україні заговорили дуже багато митців. Дуже страшно і сумно, але у нас буде своя “Генріка”. Шедевр, ціна якого — великий біль, що не передати словами.

Але я вірю, що Україна переможе і новий етап почнеться і в її мистецтві.

Читайте також: АЛЛА ГОРСЬКОЇ: ЛІДЕРКА ШІСТДЕСЯТНИКІВ