Мода
Героїня MC Shop: Олена Базу
Поділись:
Український блогер та еко-активіст Олена Базу стала героїнею нашого нового проекту Магазин MC. В інтерв’ю Олена розповіла про усвідомлений підхід до життя і моди, місце сили та силу візуалізації.
— Наскільки складно жити за принципами свідомості в Україні: сортувати сміття, носити правильний одяг та купувати правильну косметику, харчуватися органічно?
— Не складно, якщо вибирати те, що є і не тиснути на себе, що ти «недо-еко». Сортувати сміття та відвозити його на сортування у Києві просто, в інших містах складніше, але можна хоча б папір та скло сортувати, його приймають скрізь, і алюміній та скло можна майже нескінченно переробляти, а ось пластик лише кілька разів. Тому краще відмовлятися від пластику на користь товарів у склі або алюмінієвій тарі. З одягом складно не лише в Україні, а й у всьому світі, бо немає поняття “екологічний одяг”, будь-яке виробництво вже не екологічне. Я вибираю дорогі марки, щоб їх носити багато років і потім продати в хорошому стані. Щось купую у інших хлопців як вінтаж (наприклад, на kyivness або в сейл-Instagram інфлюенсерів), що не ношу, теж продаю у себе @bazu_vintage.
— Ви несете еко-ідеї у маси. Чи були фідбеки від передплатників, які надихнувшись вашим стилем життя, вирішили змінити свій? Яка історія найбільше вразила вас?
– Так, таких людей сотні! Щотижня люди мене відзначають у сторіс. Хтось перестав брати пакети в магазині та став клеїти цінники прямо на овочі, хтось почав сортувати базове сміття вдома, хтось перейшов на етичну косметику, хтось перестав пити каву з коров’ячим молоком тощо. Одну історію не виокремлю, вони для мене всі дивовижні. Я тепер точно знаю, що одна людина не крапля в океані, а імпульс великої хвилі.
— У який момент ви вирішили “все, розвиваю особистий бренд”? І які перші кроки в цьому напрямі ви зробили?
— Такого моменту не було, бо я почала його розвивати ще 13 років. Я веду блог з того часу, тому що мені завжди хотілося ділитися. Тоді це було модно, як зараз Instagram у дітей. Тому певного моменту не було, я писала та розповідала, просто тому не могла цього не робити.
— Чи складно розвиватися в блогінгу зараз, коли конкуренція, здається, є найвищою (і зростає з кожним днем)?
— Зараз складно не в блогінгу, добрих інфлюєнсеров мало, бо для цього треба бути особистістю із твердою позицією. Нині складно всім, хто хоче уваги. Бренд косметики вже не конкурує з таким самим брендом, конкурентом є все, що оточує і все, що забирає на себе увагу. Бренди та люди вже борються за увагу, і надалі вижити можна буде лише завдяки щирості та кількості вкладених грошей у просування.
— Які теми ви найчастіше порушуєте у своєму блозі та соцмережах? Що вас хвилює ще, окрім складної екологічної ситуації у світі та в Україні зокрема?
— У мене, насправді, багато тем: особистий бренд та Instagram, монетизація свого імені, екологія та веганство, Тесла та подорожі. Зараз у своєму Instagram і Telegram-каналі “Базу і мислення” говорю багато про мислення, про гроші, про самоідентифікацію, про сором і гординю, про те, що гроші – це відображення нашої цінності, що ми не є наші проекти, про стан легкості і про те, що діяти потрібно в останню чергу, спочатку треба розуміти (або придумати) свої цілі та бажання, потім поміняти мислення, потім набути статки і тільки потім діяти. Інакше дія перетвориться на короткий спринт, а я все ж таки за тривалу екологічну для себе та оточення дистанцію.
— Ми торкнулися важливих тем, але хочеться поговорити про них трохи в іншому розрізі. Як за допомогою моди можна підтримувати ідею свідомого споживання?
– О, ну тут є де розвернутися (Посміхається). Можна не ходити на розпродаж без чіткого списку того, що потрібно, є ймовірність купити зайвого, тільки тому що воно дешеве. Можна купувати у брендів, які говорять про етичне виробництво та екологію, які спонсорують фонди, тобто тих, кому не байдуже. Можна віддавати речі в магазини на утилізацію, або віддавати своїм друзям, головне не викидати на звалище. Можна шукати вінтажні речі на ярмарках у містах Європи. Та й найголовніше — купувати менше, але краще, щоб носити довше, а не викинути наступного сезону.
– Як виглядає ваш гардероб? У які речі інвестуєте із задоволенням, а на чому готові заощадити?
— У мене дуже мало речей, усе чорного, білого чи коричневого відтінку. Всі речі мінімалістичні і, в принципі, все поєднуються один з одним. Інвестую в дороге взуття та сумки (хоча це неправильно називати інвестиціями), на собі не заощаджую. Раніше скуповувала поліестерові светри у мас-маркет-брендів, які ні тепла, ні задоволення не приносили. Нині так не роблю. Найкраще один кашеміровий, але теплий і на довгі сезони. Менше, але краще.
– Як можна описати свій стиль?
— Напевно, мінімалістичний. Люблю піджаки, бо шию найкращі для свого бренду Bazuhaus, сорочки, футболки, светри — база мого гардеробу. Занадто дизайнерські речі не купую, бо це зазвичай річ на один раз для фото у Instagram, а потім лежить без діла. Тому купую те, що точно носитиму довго.
— Вам близька ідея мінімалізму у стилі? Вона співзвучна з вашим способом життя?
— Так, звичайно, іноді я навіть приходжу до аскетизму. Так було нещодавно, коли я продала у своєму Instagram 90% свого гардеробу. Мрію, коли настане нарешті ера оренди і можна буде не купувати нові речі на вечір або для фотографій, а орендувати. За цим майбутнє, не за володінням, а за кількістю торкань.
— Якщо у вас список правил, які ви дотримуєтеся неухильно? Це саме “я ніколи не…”?
– Розкажи богу про свої плани і він посміється (Посміхається). Якщо говорити про побут, то я не їм тварин, не купую книги у паперовому вигляді, не беру рекламу у своєму Instagram за гроші. Але не люблю слово “ніколи”. Тому що це відразу обмежує, я все ж таки за те, щоб змінювати свою думку з часом і з досвідом, і щоб ніколи не вимовляти слово “ніколи”
— У своєму Instagram ви написали, що склали список із 300 бажань, і вони потроху починають збуватися. Ви вірите в силу всесвіту, силу думки чи щось ще? Розкажіть докладніше!
— У серпні я їздила на потужну офлайн-програму з опрацювання свого мислення і там було завдання написати 300 своїх бажань із ілюстрацією та цінником. Десь на 20 бажанні я вже почала гальмувати. Бажання та цілі важливо ставити, бо гроші приходять тоді, коли ти розумієш, на що їх витрачати. Це не обов’язково нова сумка, для мене це на 90% не речі, а комфорт. Наприклад, витрачати 4000 доларів на свій догляд на місяць, планувати подорож не за півроку, а купувати квитки сьогодні і вилітати завтра, це купувати найкращі продукти, ходити в найкращий спортзал, купувати найкращі курси та оплачувати найкращих менторів, можливість запускати проекти які хочеться, а нема на які вистачає.
Ще я люблю візуалізацію, це також добре розширює свідомість. Часто людям боляче навіть уявити себе на борту приватного літака чи поруч із людиною-мільйонером. Мозку все одно, проживаєте ви цей момент або вигадуєте, він все одно йде у бік картинки. І важливо цю картинку бачити. Дошки візуалізацій з фото з журналів я не люблю, але після пробудження мріяти набагато корисніше, ніж дивитися сторис.
У моєму житті збувається все, що я одного разу собі уявила. Тому що тоді тілу та мозку зрозуміло, до чого йти. Та й логіці стає зрозуміло, навіщо вставати раніше, навіщо так багато читати чи витрачати такі величезні гроші на ментора.
— Олено, які ваші місця сили?
— Прозвучить дивно, але це Патріарші ставки в Москві. Я жила і працювала в Нью-Йорку, багато де була в Європі, але саме на Патріках я зловила ту легкість, яку дуже легко можу в собі підняти подумки. Тобто, справа не в самому місті, а в тому моменті, який просто випадково стався саме там. Так і закріпилось.
— Вам удається зберігати легкість у критичних ситуаціях? Вмієте стримувати емоції, коли накипіло і хочеться вибухнути?
– Вже так. Тому що я навчилася не боротися зі світом. На незнайомих людей тепер дивлюся як на себе — з любов’ю, розумінням. Тому що мої думки це не я, моє тіло це не я. Але весь світ і люди – у них є я. Людина кричить чи робить щось неприємне не тому, що вона так хоче, а тому, що вона по-іншому не вміє. І я це розумію та бачу. У критичних ситуаціях у мене мозок починає дуже тверезо працювати. А просто в конфліктних я спочатку звертаюсь до себе: що я відчуваю, чому мене це зачіпає, що бачу в людині навпроти. Перестати боротися зі світом – це урок, який я нарешті вивчила та почала практикувати.
— Хто найважливіша людина у вашому житті?
– Я сама. Мрію, щоб усі люди на це запитання, нарешті, почали так відповідати. Коли ми називаємо когось, крім себе, ми живемо не своїм життям. А життям дитини, чоловіка, дружини, мами, бабусі. Хто нам дав право вирішувати іншого жити його життям? Егоцентризм і зарозумілість починається там, коли ми змінюємо фокус зі свого життя на чуже. Коли людина живе не своїм життям, вона починає знецінювати себе (а, отже, і людей навколо), починає чекати від інших, що вони діятимуть так, як у мультику, починає засуджувати іншого за інший вибір, за іншу думку. Коли людина живе своїм життям, вона самодостатня, вона не хоче піднести себе, принижуючи іншого, вона не вимагає і не чекає, не заслуговує на любов і не боїться втратити. Бо знає, що поряд завжди є рідна людина – вона сама. І дає іншим право жити так, як хочеться їм.
— Чи відвідує вас бажання почати життя з чистого аркуша: щось змінити, чогось позбутися, чогось прагнути іншого? Так би мовити, змінити траєкторію руху.
– З чистого листа точно немає, але зробити квантовий стрибок періодично хочеться. Ми не можемо хотіти того, що не знаємо. Тому багато читаю Forbes, де насправді не про бізнес, а про те, як жити по-іншому. Мені вже не хочеться просто трохи краще квартиру, трохи дорожче за машину і трохи красивіше взуття. Вже хочеться чогось нового, тому я так активно розширюю своє мислення, знайомлюся з новими людьми, ставлю багато запитань, більше мовчу, більше слухаю.
Хочемо висловити подяку у зйомці проекту команді професіоналів:
Фото – Аня Іконнікова
Стиль – Анна Алі
Мейк та зачіски – Марія Чучкалова и Наталія Пономаренко з MakeUpMe Academy
Фотостудія – Finegold Production
Поділись:
Також читайте
