Чи безпечно пити воду з бюветів?
Повномасштабне вторгнення росіян показало слабкі місця наших міст і інфраструктури. Речі, на які ми раніше не звертали увагу, набули нових сенсів і ваги.
Вода – перший пункт у цьому списку. Ми не звертаємо увагу на її присутність за її наявність. Проте варто відкрити кран і послухати тишу – одразу стає зрозуміло, як багато води ми споживаємо, коли підіймаєш її самотужки на неперший поверх. Українці достатньо ощадливі у використанні води порівняно з іншими країнами. Житель Києва споживає близько 300 літрів води на добу. Для прикладу, Нью-Йорк – 600, Париж – 500, Лондон – 260. Але немає межі досконалості.
Аварійні відключення водопостачання показали, що міські бювети одне з пріоритетних джерел водопостачання столиці. Перший бювет у Києві було споруджено німцями під час Другої світової війни для потреб військового госпіталю. Масовість бюветів була продиктована згодом викликами вибуху на ЧАЕС, коли Дніпро зазнав забруднення від Припʼяті. Влада міста почала активно створювати свердловини, які мали забезпечити населення безпечною водою. Коли підтвердилась, що небезпеки радіоактивного забруднення немає, бювети стали джерелом водопостачання під час відключень води.
«Бюветна» ера відродження тривала у період каденції міського голови О. Омельченка, який активно лобіював їх благоустрій.
Станом на сьогодні, до послуг киян більше двох сотень бюветних комплексів. Ними опікується спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» і ПрАТ АК «Київводоканал» (39 одиниць).
На сайті «Київводфонд» kyivvodfond.com.ua можна скористатись електронною картою їх розташування, а у розділі «Бюветні комплекси» познайомитись з аналізами води, які проводяться щоквартально. На сайті «Київводоканал» vodokanal.kiev.ua у розділі «пошук» можна знайти дані про стан і контроль якості бюветів за 2018 рік.
Рекомендую ознайомитись з інформацією про стан найближчого бювету біля вашого дому, бо поінформований – отже озброєний.
Автор тексту: Марʼяна Гінзула