Про що мовчить жінка: Євгенія Подобна, воєнна кореспондентка, журналістка

Євгенія Подобна - воєнна кореспондентка, журналістка, лауреатка Шевченківської премії за книжку «Дівчата зрізають коси» (2020). Разом з іншими учасниками дискусій порушуватиме теми, яких часто уникають, і ставитиме запитання, яких бояться. Євгенія курує кластер «Війна» 28 BookForum.
 

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

Не можна мовчати про будь-яку несправедливість. Не можна мовчати про брехню, коли когось ображають, особливо того, хто не може сам себе захистити. Про що не варто говорити вголос? Думаю і сьогоді, і завтра, і завжди краще тримати при собі свої думки про чужу зовнішність, вагу, орієнтацію, особисте життя і не роздавати порад там, де про них не просять. 

Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?

З собою. Просто побути наодинці з собою і ні про що не думати, не перераховувати в голові список справ, не прораховувати таймінг на сьогодні, не мучити себе філософськими роздумами про високі матерії, а просто помовчати з собою. 

Кого, на вашу думку зараз не чують?

Всі усіх. Ми не чуємо один одного. Це добре ілюструють соцмережі, де може висловитись кожен: всі готові говорити, але майже ніхто не готовий слухати і, головне, чути. Ми живемо в епоху інформаційного шуму — неймовірної кількості інформації, яка сиплеться на людину звідусіль. Докричатись крізь нього дуже складно, тому непочутих і непочутого — складно навіть перелічити. Для мене війна — це найважливіше, що зараз відбувається в країні. Прозвучить пафосно, але там, на лінії, зараз не просто твориться історія, а вирішується наша доля на найближчі десятки років.

Коли, на вашу думку, людина стає дорослою?

Коли йдуть її батьки. Скільки б не було людині років, доки живі твої тато і мама, ти — дитина.

Якою була ваша улюблена гра в дитинстві?

Брати інтерв ю ручкою від скакалки у дітей в дворі. 

Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

Я постійно сварю себе. Завжди здається, що можна було зробити це краще. Востаннє хвалила за свій останній документальний фільм. Попри те, що тема дуже складна, багато героїв, локацій, відряджень, ми зняли і змонтували його в рекордні терміни — за місяць. Та за кластер на 28 BookForum, який я курую. На кластері будуть надзвичайно цікаві гості — військові, переселенці з окупованих територій, колишні полонені — люди з унікальним життєвим досвідом, знаннями, поглядами на життя і цінностями — ледь не про кожного з них можна написати окрему книжку. Ці люди не говорять пафосних банальностей, їх цікаво слухати, вони конструктивні і змушують замислитись. 

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Жива клітина. Малесенька-малесенька, аби побачити її потрібна дуже серйозна техніка. Але водночас — яка різноманітність форм і функцій, це досконалий, ідеально продуманий і ідеально працюючий механізм. Навряд людина колись зможе створити щось настільки досконале.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Найбільше в світі я б хотіла мати не талант, а надздібність — позбавляти людей болю — фізичного і душевного. Останні 7 років я ледь не день в день стикаюсь з людським болем. Чого тільки не було: мами, які шукали своїх без вісти зниклих дітей, мами, в яких гинули сини і доньки. Мами, чиїх дітей страшно катували перед тим, як вбити. Мені фізично ставало погано, коли бачила дітей, які плакали і питали: «Чому мій тато? Невже я його більше ніколи не побачу?». Або казали: «Я не вірю, тато живий, не кажіть, що він помер». А ще — люди, що хворіють на рак, люди, які отримують важкі травми, люди, які втрачають близьких, люди, які опиняються сам на сам в жахливих ситуаціях. Найгіршим було те, що ти бачиш таке горе і зовсім нічим не можеш допомогти. В такі моменти мені постійно приходить ця утопічна думка — як би було круто вміти робити щось, щоб людям переставало боліти і вони могли жити далі.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Моя родина. Це — найважливіше і найдорожче, що в мене є. 

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Незалежно від того чоловік чи жінка, людям личить щастя. Щасливі люди заряджають інших, як батарейки. Людям личить бути собою. Людям личить залишатись людьми в будь-якій ситуації.  Що не прикрашає людей? Хамство, байдужість, злість. Незалежно від статі.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Я — міцна чорна кава з кардамоном, корицею, дрібкою чорного перцю і медом. Я навряд алкогольний напій, бо алкоголь змушує бути менш критичним. А в професійному плані — я точно детокс-коктейль.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Любити і цінувати себе. А ще — займатись спортом. Мам, з наступного місяця обіцяю піти в спортзал. Або в басейн. Але це не точно. (Усміхається.)

Чим пахне щастя?

Осінню. Бабиним літом.

Фото надала Євгенія Подобна