Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0
На цю тему поспілкувалися з Оксаною Саржевською-Кравченко, директоркою фонду «ІЗОЛЯЦІЯ».
![Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 1](https://marieclaire.ua/wp-content/uploads/2020/09/44553.png)
Фото: Костянтин Гомон
На початку березня у просторі креативної спільноти IZONE п’ятеро резидентів та резиденток проєкту Coming Out of Isolation 2.0. розповідали про свої майбутні відеороботи, які стосуються різних аспектів життя ЛГБТ+- людей. Кожен з митців — Яна Бачинська, Євген Коршунов, Олена Сіятовська, AntiGonna (Оксана Андрєєва) та Віталій Гавура — були абсолютно вільними у виборі як історії, яку хотіли розповісти, так і ракурсу оповіді, формату та мистецьких прийомів. Вони отримали гранти та реалізацію своїх ідей і менторську підтримку. Загалом весь проєкт Coming Out of Isolation 2.0. відбувається за підтримки the Human Rights Fund Посольства Нідерландів в Україні.
Пандемія та карантин тимчасово пригальмували роботу над проєктами та обмежили творчі можливості митців, але нарешті усі п’ять фільмів відзняті, презентовані й починають свій шлях до глядачів. Вони, беззаперечно, матимуть довгостроковий влив на свою аудиторію і, ми сподіваємося, змінять чиюсь думку про ЛГБТ+-спільноту на більш лояльну та зможуть зруйнувати деякі стереотипи. Я пишаюся результатами, які ми отримали, і сподіваюся, що ці відеороботи зможуть знизити рівень хейту та ворожого ставлення до представників ЛГБТ-спільноти.
Читайте також: П’ЯТЬ МИСТЕЦЬКИХ ВІДЕОРОБІТ ПРО ЖИТТЯ ЛГБТ+ ЛЮДЕЙ
Мистецька резиденція Coming Out of Isolation 2.0. проходить вже вдруге у фонді «ІЗОЛЯЦІЯ».
Її мета — сприяти подоланню дискримінації, ксенофобії та упередженого ставлення до представників та представниць ЛГБТ+-спільноти в Україні.
Перша резиденція була сфокусована на виставкових мистецьких проєктах, цього ж року ми обрали формат відео, бо це дає змогу значно розширити аудиторію. Такий вибір виявився вдалим і в контексті карантину — жоден інший формат навряд чи був би таким результативним. Відеоформат дав змогу митцям завершити роботи та презентувати їх навіть в обмежених карантинних умовах. І зараз проєкт набиратиме обертів.
![Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 2](https://marieclaire.ua/wp-content/uploads/2020/09/Zjomki-filmu-CHacho.jpg)
Зйомки фільму «Чачьо»
Вже незабаром ці п’ять короткометражок можна буде абсолютно безкоштовно переглянути на платформі Takflix. А стрічка Віталія Гавури «Чачьо» була відібрана для показу в рамках Одеського міжнародного кінофестивалю. Прогнозую, що й інші роботи згодом будуть відібрані на різні кінофестивалі. Це дасть змогу розповісти історії про життя та проблеми ЛГБТ-спільноти значно ширшій аудиторії.
Природно, що люди мають різні думки щодо нашої роботи з цією тематикою. Хтось вважає це потрібним і важливим, когось навпаки це обурює. Наші резиденти отримували неприємні коментарі та навіть погрози у соцмережах. Але є гарний результат, який зможе подивитися й потім відрефлексувати велика кількість глядачів.
Деякі фільми вийшли гранично експериментальними, деякі — розраховані на ширшу аудиторію, деякі можуть викликати неоднозначні емоції, сколихнути якісь власні переживання глядачів, не пов’язані з тематикою ЛГБТ+, але, безсумнівно, усі стрічки варті перегляду.
![Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 3](https://marieclaire.ua/wp-content/uploads/2020/09/Zjomki-filmu-YEvgena-Korshunova-Golovna-iortetsya-Sichi-2.jpg)
Зйомки фільму Євгена Коршунова «Головна фортеця Січі»
Чому я раджу їх дивитися не лише тим, хто цікавиться тематикою ЛГБТ+, а й тим, хто нею не цікавиться або взагалі не знає, що це таке, або досить вороже ставиться до подібних історій? Насамперед для того, щоб зрозуміти, що коїться в житті й в душі людей, котрі мають непорозуміння зі своїми батьками, зі своїми близькими через те, що не виправдовують очікувань родини та суспільства. Що робити, коли тобі нав’язують певну модель поведінки твої ж батьки й ти не маєш підтримки й не знаєш, куди йти? Як боротися зі стереотипами та ворожістю? Як це — йти проти традицій та усталеної суспільної думки? Це все – універсальні проблеми та досвіди, з якими стикаються не лише представники ЛГБТ-спільноти.
Скажу одразу, що реакція на ці відеороботи буде неоднозначною, вона залежатиме, зокрема, від готовності й відкритості глядача до таких тем. Деякі роботи можуть викликати бурю емоцій або загострити якісь внутрішні переживання глядачів. Це дуже сильні роботи, які говорять про універсальні досвіди, але через тематику ЛГБТ.
![Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 4](https://marieclaire.ua/wp-content/uploads/2020/09/7700.png)
Фото: Михайло Глубокий
Чому особисто мені важливо бути в цьому проєкті? Я мама двох дівчат. Світ стрімко змінюється, і я не знаю, який шлях вони собі оберуть, коли будуть дорослими, який вибір зроблять, які рішення ухвалюватимуть. Мої діти виховуються у стандартній сім’ї, вони бачать досвід гетеросексуальних стосунків. Але це не виключає того, що вони, коли подорослішають, зроблять свій власний вибір, який може відрізнятися від вибору їхніх батьків. І я не хочу потім мати щонайменших сумнівів чи роздумів щодо того, чи приймати дитину і її вибір. Я хочу підтримувати її та поважати її право на щастя. І цей проєкт також дає мені ширше розуміння того, як може бути.
Я дуже пишаюся тим, що ми у цьому проєкті займаємося тематикою ЛГБТ+, тим, що нам вдалося зробити плідну колаборацію з організацією «КиївПрайд», яка є профільною у роботі з темою ЛГБТ-спільнот. Ми показали не лише собі, а й іншим культурним операторам, що можна ефективно співпрацювати з іншими — не культурними — організаціями у створенні цікавого і якісного культурного продукту, який сприятиме суспільним змінам.
Читайте також: «МОЄ ОТОЧЕННЯ ЦІНУЄ МЕНЕ ЗА ТЕ, ЯКА Я ЛЮДИНА ТА СПЕЦІАЛІСТ, А НЕ ЗА ТЕ, КОГО Я КОХАЮ» — КЛІПМЕЙКЕР ЮРА ДВІЖОН ПРО КАМІНГ-АУТ ТА ЛГБТ
Саме культурний продукт буде більш зрозумілим широкій аудиторії, ніж просто фахове обговорення теми ЛГБТ+. Ми хотіли не лише показати життя людей з цієї спільноти, а й продовжити суспільну дискусію про права людини в України. Важливо, що це не просто короткометражки, це — відеопроєкти, які цілком потрапляють під визначення сучасного мистецтва. Саме мовою сучасного мистецтва цьогорічні резиденти неупереджено та критично говорять про різні, зокрема і небінарні, гендерні ідентичності та про різні досвіди. І саме можливості сучасного мистецтва дають змогу відкрити та відчути цю тему на дуже різних рівнях, зокрема емоційному.
Колись я вважала, що сучасне мистецтво — не для мене, що для його розуміння потрібно мати певну підготовку, не обов’язково профільну освіту, але певний естетичний досвід і знання. Перше знайомство з ним може збентежити, здивувати чи налякати. Але переваги сучасного мистецтва якраз в тому, що глядачеві не обов’язково мати фахове підґрунтя, щоб насолоджуватися ним, щоб отримувати власні емоції, власний естетичний досвід, щоб завдяки йому переосмислювати якісь речі. Тому я вважаю тенденцію, коли сучасне мистецтво говорить про складні й важливі теми — дуже важливою. Бо роль культури та культурного продукту — зокрема і в тому, щоб бути інструментами позитивних змін.
Багато людей і культурних інституцій зараз створюють культурний продукт не лише з естетичною метою, а і як інструмент для того, щоб поліпшити щось у суспільстві. Я пишаюся тим, що митці та культурні інституції зараз активно беруться за складні теми. А для ІЗОЛЯЦІЇ – це те що вкладено до нашої місії.
![Як сучасне мистецтво говорить про складні теми: досвід резидентів проєкту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 5](https://marieclaire.ua/wp-content/uploads/2020/09/ecc11f2aa46b878d26845ecef801a6a8.jpg)
Учасники та менторка. Зліва направо: Євген Коршунов, Antigona, Яна Бачинська, Олена Сіятовська, Віталій Гавура, Аліна Клейтман
Ще перший рік проєкту показав, що хоч це і нелегко, але ми можемо працювати з цією тематикою. Тоді великий суспільний резонанс викликала піднята нами тема ЛГБТ-людей серед військових. Ми були першими хто взагалі торкнувся цієї теми, ми зіткнулися з багатьма негативними коментарями, але й позитивних теж вистачало. Але важливо, що зараз люди вже відкрито говорять про це, що ця тема більше не є табу й не викликає настільки болісну реакцію, як кілька років тому.
З аудиторією, яка має упереджене ставлення, ми не можемо і не маємо працювати прямо й однозначно. Упереджені до ЛГБТ-спільноти люди не прийдуть на обговорення чи дискусію щодо цієї теми.
Наша основна аудиторія — це люди, які ще не зробили однозначний вибір. Це люди, які можуть стати лояльними, якщо подивляться хороший фільм, почують якісну дискусію тощо. І з кожним таким кроком — з нашим проєктом, з проєктами інших організацій, ми рухаємось уперед.
Читайте також: 6 МІФІВ ПРО ЛГБТ+, У ЯКІ НЕ ВАРТО ВІРИТИ
Це все відбувається поступово і часом непомітно. Хтось написав негативний пост про ЛГБТ+, до цього посту приєднаються люди, які також хочуть виразити свою негативну думку. Але вони будуть читати й інші думки, й інші коментарі під дописом, зокрема й тих, хто аргументовано озвучує іншу позицію. І через певний проміжок часу негативна думка поступово може змінитися. Не на позитивну, але на більш лояльну, більш толерантну, коли людина перестане хейтити або говорити образливі речі. І вже це буде дуже великим досягненням нашого і подібних проєктів.
Бо стереотипи можна зруйнувати лише так — заохочуючи людей дізнаватися більше, бачити й чути різні історії, переосмислювати свій і чужий досвіди. Бути відкритими до інших та до діалогу. І сучасне мистецтво може в цьому допомогти.