Хустня-шістдесятниця Любов Панченко місяць голодувала під час російської окупації у Лісовій Бучі
Редагувати переклад28 квітня 2022, 15:08
Весь місяць під час російської окупації – 84-річна Любов Панченко була в своїй хаті і помирала з голоду. Коли «прилетіло», лише тоді про неї згадали – прибіг сусід і допоміг прийти до тями. Згодом Любов Михайлівну відправили на евакуацію.
Любов Панченко – професійний художник-модельєр України, почесний громадянин міста Бучі, лауреат премії ім. В. Стуса, член Спілки Українок, яка належить до групи славних митців-шістдесятників, які відроджували українську культуру в часи хрущовської відлиги. Тарас ЗДОРОВИЛО з'ясував подробиці про стан здоров'я та місце перебування художниці для видання «Україна Молода».
Додому у свій будинок у Лісовій Бучі місткиня повертатися не може, бо під час бойових дій у її оселі двері-вікна-скло вибило вибуховою хвилею від розриву снаряда, що потрапив у хлівець. Та, навіть, якби хата була в ідеальному стані, то вона все одно категорично не може бути сама, адже лежача. Їй потрібний повний догляд: годування з ложечки, заміна памперсів, пелюшок. Єдиний позитивний момент, то це те, що свою творчу спадщину, яка зберігалася до війни в хаті Панченка, майстриня віддала до Музею шістдесятництва (інакше за годину окупації все було б розграбовано).
Напередодні війни (2 лютого 2022 року) Любов Панченко перетнула межу у 84 роки – її прийшли вітати працівники музею та інші шанувальники творчості художниці: тоді вона гарно вбралася, самостійно ходила, жартувала, була щиро рада гостям. Зараз жінка повністю змучена тривалим голодуванням «завдячуючи» російській окупації: вона «лежача», на неї важко дивитися – страшенно схудла.
Завідувач Музею шістдесятництва у Києві, де зберігаються роботи Любов Панченко, Олена Лодзинська – розповіла подробиці щодо ситуація, що склалася щодо майстрині.
«Любов Михайлівну 2 квітня привезли до столичної лікарні, але ми ще про це не знали і шукали її по всіх усюди: нам давали якісь інші зовсім адреси, ходили різні чутки, — почав розповідь Олена Лодзинська. — І лише, коли її вже в цій 5-й лікарні переводили з одного відділення в інше нарешті хтось зреагував, що ж лежить запит-пошук на людину. (Спершу її поклали у терапію, а коли побачили, що через нерухоме лежання утворився пролежень – перевели до хірургії).
Тож наразі пані Любов лежить у Святошинському районі у 5-й лікарні, що на вул. Відпочинку, 11 у хірургічному відділенні, у 612 палаті. Там її ще трохи можуть потримати. Лише кілька днів, як ми дізналися про її місцеперебування. На жаль, людей, які потребують лікування багато в лікарні, досить жорсткі вимоги щодо перебування в них пацієнтів, тому вирішили зустрітися із заввідділом, щоб попросити потримати Любов Михайлівну в лікарні до моменту позитивного вирішення питання про її подальше перебування десь в іншому місці.
Вчора ми таки зустрілися із завідуючим, але він і слова не давав вставити: сказавши, що має намір передати Панченку спеціальним патронажним службам, бо не може її довго тримати. Але… Ці будинки пристарілих тепер – лише приватні й місячне перебування у них вартує до… 15 тисяч гривень! Хоча… у них є певна кількість соціальних місць, зокрема, десь аж на Житомирській трасі. (Хто її там зможе у такій далині провідати).
Проте, у Києві є Геронтологічний Центр для людей, які мають заслуги перед Україною і там їх утримують за кошти держави. І наша пані Люба, як на мене, саме з цієї категорії. І ми хочемо з'ясувати, яка там ситуація і спробувати прилаштувати пані Любу не в якусь там «богодільню», а на більш пристойне місце.
І з цього приводу треба буде робити, причому терміново, звернення підписані серйозними людьми та організаціями. Але спочатку маємо додзвонитися до того центру і з'ясувати, що їм потрібно, аби людину взяли.
Ось така зараз ситуація, яка постійно змінюється.
Найбільше чого я побоююся, що батьківщина Панченків дасть згоду на будь-який заклад-пансіон, десь далеко й туди, куди ми не зможемо їздити. У майстрині – є сестра, яка отримує її пенсію, але фактично нею не опікується через те, що всю свою мистецьку спадщину Люба передала до нашого музею шістдесятництва.
Якщо ж доведеться класти Любу Михайлівну у платний пансіонат, то галас звичайно ж можна піднімати на весь світ: може хтось із спонсорів і знайшовся забезпечити їй пожиттєвий пансіон.
Хочу особливо подякувати Софії Розуменко та Андрію Смику: знаючи, що ваша донька волонтерить із друзями на столичному залізничному вокзалі, відразу зателефонувала їй і розповіла про Любу. Вона дуже перейнялася ситуацією і одразу організувала допомогу: великі пакунки з харчами, памперсами тощо, які Андрій привіз до лікарні. (Любов Панченко – одна з п'яти героїнь проекту «60.Втрачені скарби», який ініціювала та втілила з командою однодумців у життя саме Софія Розуменко, який зараз також виходитиме на сайті Marie Claire Ukraine. - Ред.).
Додам, що Люба зараз хоч і дуже ослаблена, але при ясному розумі й радіє, коли до неї приходять до палати провідати, поговорити. Залишається лише сподіватися на одужання пані Любові та вирішення її «квартирного» питання».
Редакції «Україна Молода» та Marie Claire Ukraine звертаються до всіх небайдужих допомогти фінансово видатній українській місткіні, яка зараз у немічному стані й потребує підтримки.
Ось номер картки чоловіка пані Олені, Олександра Васильовича Ткачука – він голова Громадської організації «Музей шістдесятництва»: Приват Банк 4149 4991 3590 8596.
Фото та текст: «Україна Молода»
Читайте також: ЛЮБОВ ПАНЧЕНКО: ЇЇ ДУША В КОЗУ
Статті на тему
