Small Talk: режиссерка Дарія Онищенко звернулася разом з українськими жінками до європейських лідерів

За ініціативи режисера Дарії Онищенко ("Забуті", "Істальгія") жінки з різних міст України, які наразі перебувають у Німеччині, записали відеозвернення до європейських лідерів та політиків з проханням якнайшвидше надати важке зброю Україні.

Дяарія, до виникла ідея зробити саме відеозвернення від жінок? Жінки з яких міст України приєдналися до ініціативи?

До ініціативи долучилися українські жінки, які зараз перебувають у місті Мюнхен, серед них багато біженців, а також членки нашої діаспори. Багато жінок не потрапили у фінальний монтаж, загалом у зйомці взяло участь майже 80 жінок з різних куточків України. Ідея відео полягає в тому, щоб пояснити європейському суспільству і європейським політикам, які виросли на антивійськовій доктрині, що світ, на жаль, змінився через російський терор. Без постачання важкої зброї Україні вся Європа перебуває під загрозою знищення. Світ не є чимось заданим — його зараз доводиться виборювати. Українці віддають свої життя за мир і в Європі також. Українські жінки єдині у своїй підтримці ЗСУ і просять Європу якнайшвидше надати Україні все необхідне важке зброю, щоб зберегти життя наших дітей і подарувати їм мирне майбутнє.

ви в Німеччині живете давно, чи відчуваєте ви підтримку від німецьких громадян та які тези лунають серед суспільства щодо війни в Україні?

Я багато років живу і працюю між Німеччиною та Україною. Так, від початку війни з боку німецького суспільства відчувається величезна підтримка. Німці прийняли дуже багато наших біженців, ділилися останнім, аби прихистити у собі наших людей. Україна отримує від Німеччини також і величезну фінансову допомогу. Нескінченні волонтерські та гуманітарні проекти спрямовані зараз на підтримку України та наших біженців. На жаль, досі дуже повільно відбувається постачання важкої зброї, але тут необхідно зазначити, що ставлення до цього питання у політиків Німеччини дуже різне. Багато представників Бундестагу, навіть із партії Олафа Шольца, критикують зараз його нерішучість та постійні затримки у виконанні обіцянок. Ми, українці в Німеччині, збираємо підписи та створюємо петиції, аби збільшити тиск на владу саме в цьому харчуванні. Так саме наші акції та демонстрації завжди наголошують на тому, що важке оружня необхідне нам негайно!

З початку війни ви активно працюєте на користь України у Німеччині, що встигли зробити та що плануєте? Які ініціативи працюють найефективніше за кордоном?

Народна дипломатія з 24 лютого вже показала всьому світу свої результати — ми, українці, об'єднані у нашій боротьбі, нас — миллиони. Кожна акція, кожний протест, кожний прапор на вулиці європейських міст, шкірна зустріч із європейськими політиками, все це працює на нашу победу. Нас чують і бачать — жодна війна не викликала такого несподіванки світу і жодна країна не викликала такого співчуття і солідарності, як Україна. І це звичайно також і заслуга мільйонів українців по всьому світу, які безперервно нагадують про нашу боротьбу за Незалежність. Я особисто живу з постійним чуттям, що роблю недостатньо, що можна робити більше, хоч і працюю на перемогу всі шість місяців без зупинки, займаючись як організацією демонстрацій у Німеччині, так і гуманітарною допомогою нашої армії. Але саме усвідомлення того, що наші найкращі хлопці та дівчата зараз там, на лінії фронту, ризикують своєю життям, дає сил робити ще більше і більше. Безмежно вдячна всім нашим захисникам і безмежно ними пишаюсь.

Шість місяців війни в Україні. Як змінилися ваші відчуття та думки за цей період?

Світ змінився назавжди. Переповнює біль за всі наші втрати, за шкірного загиблого, за кожне зруйноване місто, вулицю, будинок. Але прийшло усвідомлення, що наш генетичний код несе у собі 400річну боротьбу наших пращурів за незалежність. 400 років незупинної боротьби за волю. Це є в кожному з нас і це дає дуже багато сил і віру в нашу спільну победу. Війна чітко розставила пріоритети та показала, хто чого вартий. Ми стали безкомпромісними, постаріли, але й помудрішали років на 10 за ці 6 місяців. Для мене за ці 6 місяців тисячі людей, які зверталися за допомогою, підтримували на демонстраціях, писали з фронту, допомагали відправляти воєнку — стали рідними, найріднішими у світі…

Читайте також: СПЕЦІАЛЬНИЙ ВІДЕОПРОЕКТ МАЙСТЕРНІСТЬ ВІД GUNIA PROJECT ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ