Small Talk: Вікторія Кірісенко, мистецтвознавиця про сучасний україснький арт

В галереї Kirisenko Art Gallery триває проєкт«Зв’язок» художниці Лізи Обуховської. Мисткиня пропонує власний погляд на роль жінок у культурному полі. Вона створює платформи для діалогу про жіночу ідентичність, солідарність та роль мистецтва у формуванні колективних уявлень про жіночність. З мистецтвознавицею та галеристкою Вікторією Кірісенко ми шукали нову відповідь на старе запитання: чи потрібно розуміти сучасне мистецтво.

Я чую багато нарікань, що сьогодні важко навіть через арт інструменти доносити іноземцям про війну в Україні. Що ви з цього приводу думаєте?

З плином часу, середньостатистичні європейці дійсно вже можуть не так багато говорити та чути про війну в Україні. Та ця тенденція та час по-іншому, більш позитивно, впливають на роботу грантових інституцій. Їхня підтримка яких суттєво збільшилась з початку повномасштабного вторгнення. З часом вони вже виробили певну чітку стратегію та слідують за заявленим планом дій. Це сприяє розвитку та поширенню українського мистецтва за кордоном. Україна може використати наявний досвід функціонування культурних інституцій далеко за її межами. Зокрема щодо моделей їх підпорядкування, основних видів діяльності та налагодження співпраці з іншими державними та недержавними установами.

Років 10 назад я почула думку, з якою цілком згодна, сучасне мистецтво не має бути зрозумілим, його головна задача – викликати емоцію. Які задачі сьогодні покладаються на мистецтво?

Так, звичайно, емоції, які викликає мистецтво – невід’ємний елемент, це наша особиста реакція на побачене. Водночас мистецтво має бути й реакцією на сучасні соціально-політичні проблеми, взаємодію людей з навколишнім середовищем, технології та багато іншого. Своїми творами митці намагаються розширити межі розуміння навколишнього світу та залучити до розмови глядачів. Тоді на ці питання для кожного випливає своя відповідь. Саме ця взаємодія сприяє розвитку мистецтва. Деякі митці, зі свого боку, свідомо заявляють про обраний вектор руху, свою позицію. Це змушує людей прорефлексувати на певну тему чи проблематику, відслідкувати заданий митцем рух.

За ким з митців іноземних та українських ососбисто вам цікаво спостерігати та чому?

З іноземних слідкую за Manuel Valdes, Ron Mueck, Nanna Prieler, Marco Grassi. Серед українських митців: Альбіна Ялоза, Андрій Роїк, Андрій Дудченко, Ліза Обуховська.

Роботи Юрія Мусатова

«В очікуванні Прими», Сергій Корнієсвький

Є фільм «Оксамитова бензопила», згідно якого твори мистецтва власні впливати на життя та психо емоціний стан людини. Це правда?

Так, дійсно предмети мистецтва можуть впливати й на наш психоемоційний стан. Стіни ж моєї квартири прикрашають твори переважно українських митців. Це роботи харківського художника Віктора Погорєлова, відомого київського митця Петра Бевзи. А також кола представників Одеського нонконформізму (андеграунду), зокрема графіка Віктора Маринюка, Олександра Ануфрієва, Володимира Стрельникова та Валерія Басанця. Всі вони були яскравими учасниками творчих об’єднань «Човен» (1993), а згодом «Мамай» (1998). З сучасних одеських художників вдома маю також роботи Вадима «Бондеро» Бондаренко. Його творчість наповнена глибоким символізмом та посиланнями на гострі соціально-політичні теми.

Який фільм, на вашу, думку має подивитися кожен, щоб краще зрозуміти сучасне мистецтво?

Я б порекомендувала чудовий фільм «Серафина з Санліса» (2008) про художницю-наївістку Серафину Луї. Вона свого часу спромоглась вказати на власний простий спосіб відображення світу. Певною мірою це посприяло загальній переоцінці творчості наївних художників у Європі.

З літератури на тему мистецтва раджу звернутись до «Щоденника Вінсента ван Гога». В ньому зібрано більше ніж сімсот листів з приватного листування. Ця книга – унікальна річ, своєрідний блог митця ХІХ сторіччя. За допомогою якого можна розкрити для себе дійсно істинний масштаб цього яскравого, експресивного й обдарованого майстра. Та спростувати загальну думку, що склалася, про нього як про божевільного.

«Льодяник», Людмила Раштанова

Виставка Ксенії Дацюк «Щоденник власних почуттів»

«Lunch time», Ігор Коновалов

Читайте також: ОГОЛОШЕНО ПЕРЕМОЖЦЯ FUTURE GENERATION ART PRIZE 2024