Час змін. Станіслава Фурса ділиться досвідом зміни професії другого режисера на дизайнера інтер'єрів

Героїні нової рубрики Marie Claire «Час змін» діляться особистим досвідом про те, з якими труднощами вони зіткнулися і як змогли їх уникнути, наважившись на серйозний крок – будучи фахівцем у своїй професії спробувати себе у новій сфері. Наша героїня – Станіслава Фурса - розповідає, як змінила профіль другого режисера на дизайнера інтер'єру та що з цього вийшло.

Як ви наважилися змінити професію?

Я чітко пам'ятаю момент, коли усвідомила, що більше не хочу робити те, що роблю. Це була складна зйомка з маленьким бюджетом (звісно ж) та великими амбіціями. У принципі, класична схема у рекламному світі. І найскладніше у цьому процесі переходу – це дозволити собі цього робити. У мене не було жодного плану, але було непереборне почуття, що я не хочу більше займатися тим, чим займаюся. Крапка. Після цього я більше не брала пропозиції про зйомки і залишилася наодинці зі своїми думками. Я намагалася нічого не вирішувати і не підганяти себе. Це, до слова, давалося найважче. Потім поїхала в одиночну подорож до Копенгагена, де просто гуляла, дивилася на людей, на будинки, на качок у парку. Коли повернулася до Києва, моя близька подруга купила квартиру і в одному з діалогів, коли ми обговорювали, як там буде здорово та красиво (і вже навіть доглядали вінтажні меблі), я пожартувала: «Так давай я зроблю тобі квартиру. Я обожнюю вінтаж і зараз нічим не зайнята». І вона, несподівано для мене, легко погодилася. Ось тут стало по-справжньому страшно, але цікавість спробувати себе в тому, чого я, так чи інакше, завжди прагнула, побороло страх, і ми почали ремонт.

Ви усвідомлено йшли на ризик. Чого побоювалися найбільше? Як намагалися убезпечити себе від варіанта «якщо щось піде не так»?

У мене насправді не було жодних ризиків. Так, принаймні, я почувала себе. З грошима у мене дивні стосунки з дитинства, я не дуже обачлива, тому й не можу здорово оцінити ризики. Я знаю, що з ухваленим рішенням приходять і можливості, тому мені було важливо дозволити собі зістрибнути з корабля і вирушити у вільне плавання. Ну і, звичайно, я усвідомлювала, що завжди зможу повернутися у сферу, в якій у мене є навички і де зможу заробити. Найбільше побоювалася всіх технічних моментів, заміни стояків, комунікацій, електрики та всієї основної бази капітального ремонту. Тут багато відповідальності, потрібні добрі підрядники та розуміння всіх процесів. Ремонт у старому будинку, звичайно, сповнений сюрпризів, але все склалося найкращим чином.

Чи виправдалися ваші побоювання та надії?

Виправдалося одне побоювання – ремонт (сміється). Тому, що це довго і зовсім не просто! Найбільша надія була на те, що в мене все вийде, і моя подруга буде щасливою в цій квартирі. Коли одного разу я зайшла в гості і побачила на підлозі в коридорі малюнки крейдою, яку намалювала її дочка, внутрішньо набула повного спокою – я на своєму місці.

Яку головну пораду ви могли б дати тим, хто зараз вирішується на відповідальний крок – круто змінити професію?

Не особливо відчуваю себе людиною, яка може давати пораду у цьому напрямку, бо я не думаю, що змінила професію. Я просто дозволила собі робити те, що мені подобається, і усвідомлюю, що завтра це може бути щось інше. Найголовніша порада, яку я даю собі щодня, – це перевіряти, чи там я, де хочу бути, чи роблю я те, від чого кайфую, і чи перебуваю я з тими, з ким мені добре. Коли ти дозволяєш своєю інтуїцією працювати на повну силу, відчуваєш усім тілом, що ти на своєму місці, тоді це і є любов.

Фото надала героїня матеріалу

Читайте також: ЗВИЧКИ: ЧОМУ ВОНИ ВАЖЛИВІ, І ЯК ДОПОМОЖУТЬ ПІДВИЩИТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ