Найнеочікуваніша роль Геллі Беррі: актриса та продюсерка про новий горор «Хижий ліс»

В українських кінотеатрах іде горор «Хижий ліс», режисера Александра Ажа, який подарував любителям жанру стрічку «Пагорби мають очі». Головну роль у фільмі зіграла володарка премії «Оскар» Геллі Беррі, вона ж співпродюсерка картини. Що її зачепило в ідеї фільму «Хижий ліс» і чому вона вирішила взяти участь у цьому проєкті? Читайте в розмові з акторкою Геллі Беррі і продюсеркою Голлі Джетер.

Фото: instagram/halleberry

Картина розповідає про мати-одиначку, яка разом із своїми дітьми поселяється у глушині. Вона навчає їх суворим правилам виживання для власного захисту. Головне з них – це завжди залишатися в полі зору одне одного. Щойно вони переступають поріг рідної домівки, на кожного з них починається полювання. Це невідомі, страхітливі істоти підстерігають їх у тіні. Коли один із синів зникає в лісі, сімʼя змушена вийти за межі свого дому.

Photo Credit: Courtesy of Lionsgate

Про жанр горор

Геллі, ти вже знімалася в горорах раніше. Що тебе привабило у світі фільму «Хижий ліс»?

Геллі Беррі: Мені подобається занурюватися в темні ролі. Коли я можу повністю зникнути в персонажці та зіграти когось, хто зовсім не схожий на мене. Це перша причина.

А друга – коли я прочитала сценарій, світ, який я уявила, був абсолютно новим для мене. Я не розуміла як це – бути матір’ю? Як це народити дітей вдома і не покидати будинок протягом десятиліття? Виховувати дітей на самоті, де вони можуть спілкуватися лише один з одним. Коли закінчаться ресурси, що робити далі?

Занурюючись у сценарій і досліджуючи теми, пов’язані зі страхами, психічними порушеннями та злом, стало ясно, що в фільмі закладено багато змістів. Психічне здоров’я — це дуже актуальна тема, про яку ми нарешті починаємо відкрито говорити.

Геллі, у картині багато шарів, і вона постійно змушує нас сумніватися в реальності того, що відбувається. Як тобі вдалося пропрацювати цей широкий спектр емоцій, які переживає твоя героїня? 

Геллі Беррі: Як я вже казала, мені подобається занурюватися в темні глибини й видобувати звідти емоції. Я мала знайти баланс між вірою в те, що мама страждає від психічного розладу й піддає своїх дітей мукам? Чи  у те, що зло реальне, і вона просто захищає їх? Я багато говорила з режисером, щоб визначити моменти, коли мають проявлятися обидві сторони. Глядачі мали замислюватися: «А що ж було насправді?»

Голлі, у фільмі відчувається дух моторошних казок. Ви надихалися ними при створенні фільму?

Голлі Джетер: Я думаю, що Алекса захопила подібна ідея. Коли мама читає казки дітям, вона мали би бути захоплюючими. Але при цьому не створювати додаткових запитань до неї. Тож, Алекс шукав моторошні історії. Зрештою, у нас є будинок у темному лісі — це звичний троп таких казок.

Photo Credit: Courtesy of Lionsgate

Photo Credit: Courtesy of Lionsgate

Про головну героїню

А які відчуття від фільмування у лісі? Чи допомогли вам складні умови краще зрозуміти цю героїню? 

Геллі Беррі: Так, звісно. Ми перебували в умовах дикої природи, що сильно допомогло, особливо молодим акторам. Іноді їм важко відтворювати персонажів. Але коли ми щодня приходили у справжній старий будинок у лісі, – це допомагало всім. Іноді нас лякали щури, що бігали майданчиком, а іноді з’являлися ведмеді. У нас навіть були балончики з ведмежим репелентом. Усі ці елементи створювали справді похмуре й атмосферне оточення.

Голлі Джетер: Ми намагалися досягти максимальної автентичності за цих обставин. Нам було важливо, щоб уся родина поводилася як маленьке плем’я, яке живе у диких умовах. Немає електрики, хлопчики ніколи не контактували з іншими людьми, ніколи не мали телефонів, ніколи не бачили телевізора, слухали лише одну платівку… Тому вони розмовляли трошки інакше, мали би інший словниковий запас. Ми шукали такі події, які б показали, що їм не потрібно виражати себе так, як ми до цього звикли. Тому кастинг з пошуку дітей, які могли би зануритися у такий світ був дуже важливим для нас.

Також я була надзвичайно вражена як команда попрацювала над локацією. Вона виглядала настільки живою, настільки органічною. Навіть вибір шпалер бува не випадковий. Вони так скадрували сцену з мамою. В результаті, коли та йшла зі свічкою, що її вогонь контрастував з цими шпалерами. Й створював потойбічне враження та підкреслював зв’язок цієї жінки з її будинком. Це дуже зачаровує.

Читайте також: КЕЙТ БЕКІНСЕЙЛ: 5 ФАКТІВ, ЯКІ ВАС ЗДИВУЮТЬ