«Я думаю, що певною мірою Трамп є в кожному з нас»: ексклюзивне інтерв’ю Себастіана Стена напередодні прем’єри байопіку «Учень. Історія Трампа»

17 жовтня в українських кінотеатрах стартує «Учень. Історія Трампа» – гримуча суміш стрічок про світ великих грошей («Вовк з Волл-Стріт»), політичної сатири («Влада») та реальної історії про сумнозвісну заможну родину. В ексклюзивному інтерв’ю Marie Claire Себастіан Стен, відомий за франшизою Marvel «Месники» та спортивною сатиричною драмою «Я, Тоня», докладно розповів, як готувався до ролі, та як він сам – хлопчик, що народився у соціалістичній Румунії, – відкрив і зрозумів для себе капіталістичну американську мрію, живим уособленням якої є Дональд Трамп.

Прем’єра стрічки, котра розповідає про становлення Дональда Трампа, відбулася на Каннському кінофестивалі. А в прокат у США кіно скандинавського режисера іранського походження Алі Аббасі за сценарієм відомого американського журналіста Гебріеля Шермана вийде за тиждень до української прем’єри – і менше ніж за місяць до президентських виборів. І сам цей факт є дивом, адже команда Трампа намагалася активно завадити виходу фільму в Америці: на заваді стала лише Перша поправка до Конституції США – про свободу слова.

За сюжетом, події якого відбуваються у Нью-Йорку у 1970-1980-ті, молодий Дональд (Себастіан Стен), амбітний син забудовника Френка Трампа, наймає одіозного адвоката Роя Кона (Джеремі Стронг), щоб вирішити проблеми з активістами, котрі звинувачують компанію Трампів у расизмі. Молодий Трамп хоче не тільки врятувати імперію батька, а й побудувати власну. І містер Кон навчить свого учня «головним принципам» політичного життя: атакуй, нічого не визнавай і завжди перемагай – за будь-яку ціну.

Себастіане, у фільмі ви домоглися вражаючої візуальної, фізичної подібності до Дональда Трампа, хоча наче взагалі не схожі на нього у реальному житті. Як вам це вдалося?

У мене на телефоні було 130 відео із ним – його манерами, особливостями того, як він говорить. І ще 562 його фотографій з різних періодів – від 1970-х до сьогодні. Все це – щоб вивчити його мовлення та спробувати імпровізувати як він. Я почав усвідомлювати, що потрібно говорити по-іншому – змінюючи губи, подаючись вперед, коли вимовляєш приголосні, особливо вибухові звуки.

До того ж режисер Алі Аббасі хотів, щоб ми імпровізували. Алі після якоїсь сцени міг підійти на другий дубль і сказати: «Чому б тобі не поговорити трохи про податки і як ти не хочеш їх платити?». Тому я мав знати, на які благодійні організації Трамп жертвував, наприклад, у 1983 році, і як це могло зменшити для нього податки. Щовечора я повертався додому і намагався не тільки підготуватися до наступного дня, але й передбачити, куди поведе нас Алі.

Змінилася не лише ваша міміка. До знімань у проєкті «Учень. Історія Трампа» ви, Зимовий солдат із кіновсесвіту Marvel, тримали відповідну форму. А тут вам довелося доволі швидко і різко змінитися…

Швидко – це точно. Ви здивуєтеся, скільки ваги можна набрати за два місяці! (Сміється). Якщо точно – 15 фунтів (близько 7 кг – ред.) Але ця фізична трансформація Трампа є частиною сюжету фільму: у міру того, як зростає його відчуття власної значущості, збільшується і він сам.

Дональд Трамп – один із найвідоміших людей у світі. Є безліч його біографій, його історія розказана вже неймовірну кількість разів. Тож навіщо робити це ще раз?

Коли хтось каже: «Навіщо нам цей фільм? Ми все це знаємо», я відповім: «Можливо, ви знаєте, але ви цього не переживали. Переживання, проживання цих двох годин у кіно – це щось, що ви можете відчути – якщо у вас ще залишилися почуття».

Ну і ще момент. Візьмемо Баха чи Бетховена – кожен музикант гратиме їхні твори по-різному (до речі, мати-піаністка назвала актора саме на честь Йоганна Себастьяна Баха, – ред.). Тож цей фільм – мій варіант того, як можна зіграти Трампа: я хочу передати те, що зрозумів про нього для себе. Я намагаюся позбутися очікувань, що мене будуть за це хвалити; не думати, сподобається це людям чи вони це ненавидітимуть. Люди говоритимуть що завгодно. Сподіваюся тільки, що вони принаймні подумають, перш ніж щось сказати.

То ж що саме ви зрозуміли про Трампа для себе?

Люди дуже сильно і полярно реагують на нього. Вони вважають його або сином Божим, або втіленням Люцифера, і я думаю, що нам потрібно повернути його на землю в надії зрозуміти. Я думаю, він набагато розумніший, ніж хтось хоче думати. Він постійно повторює одне й те саме – і так створив для вас бренд.

Який це бренд?

Бренд переможця. Працюючи над роллю, я розумів це його прагнення піднятися, подолати перешкоди будь-якою ціною і перемогти. Я розумів це просто з власних дуже маленьких, скромних починань з американською мрією (додамо, що для Себастіана Стена ця мрія не є вродженою: актор народився 1982 року у соціалістичній тоді Румунії; 1989-го через революцію переїхав із матір’ю до Австрії; і лише коли йому було 12 років, опинився у США, куди його мати вдруге вийшла заміж, – ред.). Мене виховували з усвідомленням американської мрії: Америка – це країна можливостей, де мрії збуваються, де можна зробити з себе щось велике. Ти можеш стати ким завгодно, якщо у тебе є хороша ідея. Ми любимо переможців у цій країні. Це – факт, який мені близький у багатьох сенсах.

Тобто ви зрештою відчули певну спорідненість із Трампом?

Я думаю, що певною мірою Трамп є в кожному з нас. Знаю, що це не популярна думка, або люди, можливо, не хочуть цього визнавати. Але… Я сподівається, що фільм спрямує людей до відновлення зв’язку з власною людяністю – в усіх її проявах. Ми повинні мати краще, здоровіше ставлення до звіра всередині кожного з нас.

Важливо досліджувати темні елементи, які живуть у кожному з нас, а не пригнічувати й уникати їх, удаючи, ніби їх не існує. Тому що, виводячи їх на світло, ми можемо ліпше зрозуміти, як краще з ними взаємодіяти. Думаю, у цьому є цінність, тому що не вважаю, що хтось має моральну перевагу.

А як щодо правди? У фільмі «Учень. Історія Трампа» вона – ну чи зневага головного героя до неї – має дуже важливе значення. Навіть його три головні правила – «Атакуй. Нічого не визнавай. Завжди перемагай» – теж про це…

Скажу так – люди зараз створюють власну правду. І я з цим змирився. Мені не потрібно переконувати когось силою, якщо вони вірять у те, у що хочуть вірити. Але спосіб впоратися з чимось – включно зі зневагою до правди – це протистояти цьому.

Читайте також: ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю МАРҐАРЕТ КВОЛЛІ: «У «СУБСТАНЦІЇ» МЕНЕ «НАДІЛИЛИ» БЮСТОМ, ЯКОГО ВИСТАЧИЛО Б НА ВСЕ ЖИТТЯ, – ПРОСТО НЕ НА МОЄ»