Small Talk: актор В’ячеслав Довженко та режисер Станіслав Тіунов про фільм «Буча»

Фільм «Буча» задовго до прокату обріс домислами та легендами. В розмові з режисером фільму Станіславом Тіуновим і виконавцем ролі головного поганця В’ячеславом Довженком ми навіть не намагалися їх розвіяти, навпаки, поговорили про ставлення до хейту та неетичні сцени

Хто кого обрав: Станіслав відомого актора в каст, чи В’ячеслав – потужний сценарій?

Станіслав: У мене не було, чесно кажучи, інших варіантів, хто міг би зіграти цю роль. Я на березі розумів, що це має бути лише Слава. Як режисер, я бачу його внутрішній світ і гру, та усвідомлюю, наскільки він зможе завантажити своє бачення цього відображення зла, наскільки він здатен перевтілитись у це. Якби Слава відмовився, мабуть, ми б шукали актора за межами України.

В’ячеслав: Лестить, що нікого не бачили, окрім мене. (Сміється.)

Фільм «Буча» від початку супроводжує хейт, як ви боретесь із цим?

Станіслав: Я з музикальної індустрії прийшов у режисуру. Хейтер – це твій постійний глядач. Він прийде на концерт, скачає трек, десять разів подивиться кліп, напише коментар. Тому я люблю та ціную хейтерів. Бо вони – найвідданіші фанати. Погано, коли немає хейтерів. Це значить, що ти зробив продукт, який нікому не цікавий.

В’ячеслав: Раніше були критики, тепер – хейтери. В чому різниця? Критики працювали, наслідуючи певну схему. У хейтерів інакше, кожен хоче бути кращим та оригінальнішим за іншого. І вони ладні йти на будь-що, аби привернути до себе увагу, а тим самим – і до продукту, який хейтять.

У вас траплялося, коли спочатку ви щось дуже хейтили, а потім вслухалися або вдивлялися, і кардинально змінювали думку?

Станіслав: У восьмому класі друзі затягли мене на концерт «Мумій Троля». Гурт щойно випустив свій перший альбом. Я не був фанатом, навпаки, ця музика здавалася мені суцільною маячнею. Але коли на концерті я почув гру саксофона під пісню «Мальчик-солдат» – відчув сироти на шкірі, відтак кардинально змінив ставлення до цього гурту.

В’ячеслав: У хейту людська природа. Банальна історія: в школі тобі подобається дівчина, а ти підходиш до неї і кажеш: «Катя – дура». А як ще до себе привернути увагу, якщо кожна людина живе у своїх комплексах? Тобто ти в них перебуваєш, ти в них варишся, і ти розумієш, що у тебе немає шансів. А якщо ти скажеш, голосно скажеш: «Катя – дура», то вона на тебе зверне увагу.

«Казати правду завжди етично»

Я чула, що хейт до фільму здійнявся, зокрема, через наявність неетичних сцен.

Станіслав: Я не вважаю, що у фільмі є такі сцени. У фокусі стрічки – емоції та відчуття людей. Ми робили закритий показ для бучанців, які пережили окупацію, вони дякували за фільм, їхні слова були про те, що це кіно має побачити кожен. Переконаний, їхня думка багато важить.

В’ячеслав: Якщо вже говорити про етику, то неетично – те, що Росія зняла власну стрічку про Бучу, зі своїм збоченим поглядом на історію. І вони це намагаються шерити серед європейських глядачів. А ми кажемо правду, бо фільм заснований на реальних подіях. Казати правду завжди етично.

В’ячеславе, грати поганця важче чи легше за позитивного героя?

В’ячеслав: Що менша в тебе роль, то вона має бути яскравіша. Що роль об’ємніша, то ретельніше її слід зіграти. Тому немає ролі, яку зробити легко, а яку – важче. Це все складний процес. У даному випадку складність полягала в тому, що це свіжа історія. Я граю одержимого ідеологією фашизму. Це руйнівна стихія і для людини, і для її оточення. Цей меседж потрібно передати європейському глядачу, на якого орієнтоване кіно. Тому що Європа до сьогодні, на жаль, перебуває в ілюзіях, не розуміє або не хоче розуміти суті конфлікту, його складності та наслідків.

Станіслав: Під час роботи над фільмом ми з командою надихалися «Божественною комедією» Данте Аліг’єрі. Персонаж Слави – це Люцифер. І у фільмі він також доходить до озера Кацит, найостаннішої точки цих шарів пекла. А ось тут, думаю, хейтерам уже стане цікаво – знайти всі ці гачки «Божественної комедії».

В’ячеславе, ви знали, що граєте Люцифера?

В’ячеслав: Ні. (Сміється.)

Хто ваш улюблений поганець?

Станіслав: Танос. Він класний поганець, бо надихає. Поганець має бути об’ємний. Ти мусиш до нього щось відчувати. Прекрасний приклад поганця в новому серіалі «Ріплі». Та ти ж дивишся серіал і весь час переживаєш за нього!

В’ячеслав: Я люблю Ганнібала Лектора.

Що ви хочете донести цим фільмом українцям?

Станіслав: На одному показі мене хтось запитав: «Стас, який фільм ти мав робити до «Бучі»?» «Про подорож у часі», – відповів я. «У тебе вже вийшла гарна подорож у часі», – завершив свою думку той, хто питав. Тому я волів би, щоб люди не забували, як ми всі об’єдналися заради перемоги, як ми підтримували одне одного. Бо багато хто вже про це забув. І згадує лише, коли лунає повітряна тривога або прилітає біля його будинку. А є люди, які після перегляду нашого фільму кажуть: «О, я мало доначу, буду донатити більше», або «О, я хочу зателефонувати мамі», або «О, я розумію, що в мене взагалі нема проблем, бо я щасливий, живий і здоровий».

Який фільм нагадав вам про важливі речі?

Станіслав: «Оппенгеймер» Крістофера Нолана.

В’ячеслав: Якщо згадати «Форреста Ґампа» Роберта Земекіса, то це історія про маленьку людину, з якою проживаєш цілу епоху. І зрештою, закохуєшся в цього не надто розумного хлопця. І це змушує тебе думати про певну людяність у бік оточення. Згадаймо «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова – фільм безумовно закохує тебе у західноукраїнську природу, у побут, традиції. Як казав один режисер, фільм – це певна телеграмка, яку тобі надсилає автор. Дуже сподіваюся, що «Буча» матиме своїх адресатів, до яких буде точно доходити.

Яке питання ви не поставили один одному під час цього знімального процесу, але дуже хотілося?

В’ячеслав: Стасе, чому ти вирішив відростити волосся?

Станіслав: Я вирішив, що допоки фільм не вийде у прокат, я не буду стригти волосся. Може, я 7 листопада вийду з короткою зачіскою, подивимося. Славо, а кого б ти обрав зіграти – ковбоя чи космічного героя?

В’ячеслав: Космічного героя.

ТЕКСТ: Ірина Татаренко

ФОТО: Андрій Грей

Одяг надано бутиком брендового одягу SPAZIO

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: РЕЖИСЕР ТА СЦЕНАРИСТ ПАВЛО ОСТРІКОВ