Small Talk: Альона Тимошенко, засновниця і директорка Української Кіношколи про українське кіно

Засновниця і директорка Української Кіношколи Альона Тимошенко – про те, яким буде нове українське кіно, яких фахівців воно зараз потребує і чи є в Україні інститут кінозірок.

Українській Кіношколі нещодавно виповнилось вісім років. Що змінилося за цей час? Що вплинуло на ці зміни, окрім війни? В яку сторону ці зміни?

Вісім років тому, коли ми  лише починали цей шлях, світ був іншим. З відкриттям  Кіношколи у нас було дуже багато амбіцій, бажань і планів. Ми вже двічі потрапляли в турбулентність, яку не могли передбачити – спочатку ковід, а тепер повномасштабна війна. Але, незважаючи на це, нам все-таки вдалось реалізувати задумане. Нам вдалось створити найкращу в країні кіношколу. І ми на цьому не зупиняємось. Змінюється світ, змінюється кіномистецтво, зʼявляються нові сенси. Ми робимо все, щоб адаптуватися до цих змін. Щоб наші навчальні програми відповідали новим запитам, новим трендам в сучасній кіносфері. Щоб наші студенти і випускники були затребуваними спеціалістами на ринку. Для цього нашим студентам викладають люди, які саме сьогодні знімають кіно.

Кілька років тому багато хто бідкався, що через 2-3 роки в Україні може «закінчитися» українське кіно. а воно… не закінчується. Чи закінчується?

Кіно в Україні не закінчиться. Звичайно, зараз цей період не такий активний як був до великої війни. Але на зміну йому точно прийде інший – прогресивний і наповнений новими фільмами.  Адже зараз є дуже багато історій навколо нас. Нам є що розповісти світу і є про що знімати кіно. Тому українське кіно точно буде.  Кожна людина – це нова історія, і ми повинні розповідати ці історії глядачам у всьому світі. 

Яких кадрів зараз найбільше потребує українське кіно?

Кожне кіно починається з ідеї. А її приносить найчастіше сценарист. З нашого досвіду ми бачимо, що саме сценарист зараз – найзатребуваніша професія в кіноіндустрії. Так само в топ виходять професії технічні, адже багато людей пішли на війну. Ми вже бачимо певну прогалину в кінематографі – нам не вистачає фахових операторів, звукорежисерів, режисерів монтажу… В принципі, всі професії завжди потребують хороших спеціалістів.

Зізнаюсь вам, що коли запускається якийсь проєкт, то в українській кіноіндустрії ніхто не розміщує оголошення на сайтах вакансій. Бо всі запитують рекомендації одне в одного. І якщо в нас є класні випускники чи студенти, які під час навчання показали себе з найкращої сторони – за ними стоїть черга. Якщо це відповідальні, системні, професійні люди – а за рік навчання ми це розуміємо – ми рекомендуємо їх для проєктів. І потім пишаємося їхніми успіхами. Фахові люди завжди потрібні, в будь-якій кіногалузі. 

Кілька років тому ми сперечалися з Олексою Гладушевським, що в Україні немає інституту зірок. Яку сторону ви зайняли б у цій суперечці? 

Кілька років тому ми справді могли про це сперечатися. Адже у нас були зовсім інші умови. Нам, будемо відверті, нав’язували російських зірок. Я дуже щаслива, що цей час закінчився, ми більше не дивимося в бік нашого сусіда, не беремо там зірок, не створюємо для них контент. Розпочалася епоха українського кіно і українських героїв. У мене є найкращий друг, ще з університету – актор Володимир Гладкий, ми дружимо з першого курсу. Так от, коли ми з ним виходимо на вулицю – буквально кожні десять метрів його зупиняють, щоб сфотографуватися з ним.

Інститут українських зірок зараз формується, у нас є дуже багато молодих зірок, яких впізнають на вулицях. Це говорить про те, що вони дійсно популярні, люди їх люблять і хочуть бачити на екранах. У нас в Українській Кіношколі вже є свій інститут зірок – це наші випускники, які стали відомими і популярними. Катерина Олос, Ірина Островська, Сергій Кисіль, Захар Шадрін, Артур Логай та багато інших – це ті актори, ті молоді таланти, які прийшли до нас навчатися зовсім з інших професій, але з великою мрією бути частиною українського кінематографу. І зараз вони вже відомі, грають головні ролі в українських фільмах та серіалах. 

Випускник акторської програми Української Кіношколи, актор Захар Шадрін отримав нагороду «Найкращий актор у фільмах 2023/2024» за роль у фільмі «НАЗАВЖДИ-НАЗАВЖДИ» на одному з найважливіших молодіжних кінофестивалів у Європі — Omladinski Film Festival Sarajevo

Хто є студентами Української Кіношколи? Хто з випускників досяг найбільш висот?

З кожного напрямку можу назвати багато імен. У нас є успішні продюсери, сценаристи, актори, звукорежисери, режисери, оператори. Люди, які працюють над великими проєктами і вже навіть створюють власні. Скажу чесно: коли в прокат зараз виходить український фільм – там точно є хтось із випускників, студентів чи викладачів Кіношколи. Це дуже приємно. 

На жаль, у моєму середовищі донині залишаються люди, які скептично ставляться до сучасного українського кіно. Які фільми ви порадили б їм подивитися , щоб вони змінили свою думку?

Перше питання, яке я ставлю на наших співбесідах людям, які розглядають Кіношколу як процес навчання для зміни своєї професії чи підвищення кваліфікації – що саме вони дивляться з українського кіно, який український фільм подивилися нещодавно і що з українського кіно їм подобається. Вже з одного цього запитання можна намалювати собі кінематографічний портрет абітурієнта. Я не вірю в те, що людина, яка хоче здобути професію в кінематографі, не дивиться українське кіно. Якщо так, скажу одразу – шансів потрапити до нас на навчання набагато менше.

Взагалі, на мою думку, зараз неможливо скептично ставитись до сучасного українського кінематографу. Є дуже багато чудових українських фільмів, які були визнані на міжнародних кінофестивалях – це говорить про те, наскільки наш кінематограф зараз цікавий за кордоном. Всередині країни ми бачимо, що глядач дедалі охочіше ходить на українські фільми. Тішить те, що кожна наступна українська стрічка в певному жанрі перебиває бокс-офіс попередньої, це чудова статистика. І це говорить про те, що інтерес до українського кінематографу – як і до всього українського –є і він  зростає. 

Який український фільм ви вже подивилися кілька разів, і не факт що ще декілька разів їх не передивитесь? 

Мабуть, найбільшу кількість разів я дивилась фільм “Памфір”, бо дотична до його виробництва. Але, крім цієї стрічки, в українському кінематографі точно є що подивитись. Наприклад, нещодавно ми з сином подивилися документальний фільм про Яремчука. І тепер син слухає його пісні. Можливо, якби я просто розповіла йому, хто такий Назарій Яремчук – це не викликало би в сина такого інтересу до його музики. А ось фільм спрацював. Ми маємо українських героїв, маємо потужні постаті в нашій історії. І ми повинні показувати їх сучасній молоді, нагадувати про них дорослому поколінню. І, звісно, вчити на цих історіях наших дітей. І саме таким способом, через кінематограф це можна дуже швидко зробити – закохати маленьких українців в українську історію, музику, культуру.

Яким ви бачите українське кіно у найближчі роки?

Нове українське кіно буде осмислене, наповнене сенсами, справжнім, живим. Це буде наш пережитий досвід, якого немає в жодної іншої країни. Наше кіно буде про героїв, про людей, які потрапили в обставини цієї війни. Зараз відбувається певна трансформація образу українського героя в нашому кінематографі. У нас дуже багато простих людей, які роблять героїчні вчинки. Наші герої – військові, волонтери. Ми живемо серед них. І саме про них буде нове українське кіно, яке такими історіями надихатиме інші країни. 

Читайте також: З МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ – НА УКРАЇНСЬКІ ЕКРАНИ. ВИЙШОВ ТРЕЙЛЕР ФІЛЬМУ «НАЗАВЖДИ-НАЗАВЖДИ»