Коло традиції: справжня кутя – тільки в справжній макітрі!

Креативні індустрії, що працюють із артефактами і традиціями народної культури, – тема спецпроекту «Коло традиції», який ми започаткували спільно з онлайн-курсом про традиційну культуру «Знай свою Україну».

Гончарі, кажучи сьогоднішньою мовою, це дизайнери глиняного посуду, іграшок, кахлів, прикрас, без яких не уявити жоден інтер’єр. Опішнянська кераміка, косівська, подільська, гаварецька чорнодимлена, пістинська, глинська – це окремі мистецькі школи в Україні, і коли кажуть «Не святі горшки ліплять», я б посперечалася – довершені технологічно й мистецьки «горшки» вдаються тільки найкращим майстрам.

Колись в Україні гончарство було важливим ремеслом, але зараз посудні заводи і керамічні фабрики задовольняють будь-які потреби, масово і технологічно. Тоді чому ж у гончарів і в нашому технологічно-промисловому світі вистачає шанувальників і покупців? Може, не в утилітарності і простоті справа?

Ярослав Чабанюк, гончар, засновник Творчої майстерні «Яр»

В дитинстві ми з братом дуже любили  потерти мак у прабабиній макітрі

Я люблю традиційні форми посуду. І з усіх мені найбільше подобається макітра – вважаю, що макітра має бути в кожній родині. Вона є неодмінним атрибутом Різдва та приготування куті: справжня кутя тільки в справжній макітрі!

В дитинстві ми з братом дуже любили  потерти мак у прабабиній макітрі – це означало, що скоро почнуться зимові свята.

Для створення макітри потрібна особлива шамотна глина, адже такий посуд має бути міцнішим. Середину я не глазурую, щоб поверхня залишалася текстурною і мак з цукром можна було легко перетерти. Проте ззовні обов’язково декорую рельєфним орнаментом або поливами, щоб посуд гарно виглядав під час подачі на стіл.

Від бабусі в селі почув, як тестували макітри на ярмарку: потрібно було її перевернути, стати двома ногами на дно –  якщо витримувала, то можна і купувати.

Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЇ: УКРАЇНКИ МАЛИ ФАНТАСТИЧНИЙ СМАК ДО ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ ПРИКРАС 

Масштабувати бізнес і не втратити якість і атмосферу – виклик для творчої справи

Думаю, що став гончарем, бо завжди любив робити щось власноруч. Пробував різне –  від столярної справи до роботи зі шкірою. Але вперше потрапивши до гончарної майстерні, відчув, що це моє, ота «сродна праця», про яку казав Сковорода. Глину називають «живим» матеріалом, бо вона набуває різних форм, змінює свої властивості від температури печі. Заворожує, коли мільйони дрібних часточок спікаються в один виріб.

Люблю створювати теплі і практичні речі, які будуть використовувати щодня:  кавові горнята, великі миски і тарілі для подачі страв, зараз експериментую із формами для випікання хліба. Вважаю, що глиняний посуд живий, тож має жити у побуті поруч із людиною, а не стояти роками на поличках.

Скоро два роки як ми з дружиною та партнером відкрили нову гончарну локацію – Творчу майстерню «ЯР» в центрі столиці. Мене дуже тішить, що  більшість учнів є постійними, вони приходять до майстерні, щоб розслабитись після роботи чи творчо провести вихідні. Часто чую, що глина допомагає  відчути себе в моменті, тут і тепер. Адже в сучасному світі  люди рідко створюють речі власноруч, а  гончарство  дає можливість уповільнитись, переключити думки з робочих  питань,  зосередившись лише на формі, кольорі, фактурі.

Фішкою майстерні є заняття для дітей від 3-х років, в цьому віці важливо не пропустити момент, коли з’являється бажання створювати. Це впливає на загальний розвиток малечі і креативність у майбутньому.

Зараз ми думаємо про відкриття локації на Лівому березі Києва. Розуміємо, що масштабування – це виклик, особливо для творчої справи, адже важливо не втратити атмосферу та якість навчання.

Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЙ: ЧИ МОЖНА НОСИТИ СТАРИЙ АВТЕНТИЧНИЙ ОДЯГ?

Молочна кераміка – це про концепцію повільного життя

Мене надихають традиційні форми посуду, хоча я рідко повторюю їх без змін. Все ж вони виготовлялись для інших умов життя, наприклад були зручними для запікання в печі. Так само горщики-близнюки, як були відомі в кожному регіоні України. Цей посуд дозволяв зручно переносити їжу із собою, наприклад брати обід під час роботи на полі. Маленьким учням я пояснюю, що це традиційний ланч-бокс.

У своїй кераміці я використовую не лише традиційні форми (глеки, горщики, полумиски), але й давні способи обробки, наприклад, запікання в молоці або тісті. Посуд набуває теплого кольору від світло-бежевого до шоколадного, а ще змінюється з часом, проявляючи фактуру глини. Користуватися речами в молоченій техніці треба дбайливо, це про концепцію повільного життя. Їх необхідно мити лише вручну та просушувати на відкритому повітрі. Цікаво дивитися на свої роботи, якими користуються майже 10 років.

Зауважив, що покупці найчастіше замовляють речі у притаманному мені стилі. Думаю, це правильно, адже тоді майстер створює те, що подобається і виходить найкраще.

Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЇ: ДІВОЧІ ПРИКРАСИ — ВІНКИ І НАМИСТА 

Повʼязані теми:

українські традиціїза традицією

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: