Розлучення на тлі виїзду з країни: колонка психолога

Під час війни люди стикаються зі складними викликами. Війна розділила багато пар, не тільки територіально, а й емоційно. Чому стаються розлучення та як їх уникнути розповідає психологиня Юлія Гайдай.

Юля Гайдай, психотерапевтка, співавторка психологічних Ігор Playersgetready

Порушення простору «ми»

Коли створюється пара, в ній виникає і певне середовище, простір. Можна назвати його простір «ми». Це середовище складається з того чим і як пара живе: традиції, ритуали, динаміка, цінності, близькість, інтимність і всі умови, зовнішні та внутрішні. І війна впливає на цей простір.

Багато пар вимушено роз’їхалися. Хтось із партнерів евакуювався в іншу країну, щоб зберегти родину в безпеці, а хтось лишився і не хоче або не може, покинути домівку. Кожне подружжя, що стикнулося з цією проблематикою, знає наскільки складним є це рішення.

А дистанція впливає на пару. На відстані ми здобуваємо різні досвіди під час війни. Хтось вимушений адаптуватись до повітряних тривог і ракетних обстрілів, а хтось – до нового простору, мови та ментальності. І коли подружжя розділяється, цей простір «ми» опиняється під загрозою, бо пара перестає здобувати спільний досвід і втрачає вибудуване середовище.
Так, всередині пари може виникати багато роздратування одне на одного.  Від непорозуміння; від того, що речі, які раніше не доводилось пояснювати, тепер необхідно детально розписувати; від того, що партнер не поруч і не може підтримати; від того, що немає на кого покластися в побутових моментах, немає тактильності і підтримки присутністю. Іноді стаються події, на обробку яких потребується колосальний ресурс, а сил поділитися цим з партнером по телефону просто не лишається, бо є ризик що він або вона це зовсім не зрозуміє і не зможе співвіднести себе з цим досвідом і підтримати так, як людина того потребує.

Ця роздратованість і злість тут схожі на захист від безпомічності і тривоги. Адже опинитися в нових незнайомих умовах – бентежно. Жінки, які покинули країну з дітьми і лишили чоловіків вдома, можуть несвідомо дратуватися на своїх партнерів за те, що вони тепер вимушені все вирішувати і організовувати самостійно, без звичної допомоги. Жінки опиняються у незнайомому середовищі без опори та вимушені налаштовувати всі процеси самостійно.
І чоловіки, які лишилися одні, постають перед складними викликами війни.
В моменти такої сильної напруги ми потребуємо інших, потребуємо надійної прив’язаності, друга, когось, хто зрозуміє, потребуємо близькості, безпеки і того, щоб бути зрозумілими.

Відсутність ресурсу

На підтримку добрих стосунків потрібен ресурс. Під час війни, в умовах повної невизначеності і фізичної загрози життю, енергії на цивілізовану і обережну комунікацію стає менше. Бо багато психічного ресурсу витрачається на обробку складних переживань. Відповідно, стає менше сил на компроміс.

Люди почувають себе виснаженими, стає більше реагування, ніж осмислення. У нормальний час люди могли би спокійно сісти і поговорити про те що їх турбує, а в часи, коли ми боїмося за своє життя, сил на ввічливі форми спілкування стає менше. Хочеться втікти від конфліктів і уникнути будь-яких складнощів.

Стиль прив’язаності

Також поведінка в розлуці може визначатися і стилем прив’язаності. Люди з тривожним стилем більше нервують і вередують. Люди з уникаючим – більше уникають і відсторонюються. Це може створити ще більше напруги всередині і подвоїти відчуття дистанції між партнерами.

Кризові компоненти

Війна підсвічує всі кризові компоненти, як в особистості, так і в парі. Кризи стають явними, а те, що вдавалось ховати в цивільному житті, під час війни виходить назовні. Це можуть бути приховані конфлікти, недомовки, незадоволення, відкладені сварки і так далі.

Навіть дрібні проблеми в стосунках під час війни можуть оголитись і показати, чи є насправді в парі безпека, підтримка, рівність, прихильність та інтимність.

Читайте також: ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ДЛЯ ПІДЛІТКІВ: КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ