Sustainability Guide: Промислова криза через війну в Україні: до чого готуватись українцям та світу

Очевидно, що військові дії на південних територіях України негативно відобразяться на світовій економіці.

Ми всі переживаємо за долю українців в окупованих росією областях, адже окрім жорстокого поводження з місцевим населенням, рашисти створюють умови, непридатні для життя. Причому, це стосується не тільки нашої країни, війна в Україні несе загрозу світовій економіці.

Напевно, ви вже відчули на собі цей ажіотаж з гречкою та сіллю, яку вже не знайдеш на полицях магазинів. А наближення сезону овочів та фруктів лякає ще більше, адже нестача необхідних сезонних продуктів, які надходили з Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей спричинять дефіцит вітамінів. До чого готуватися українцям і чим небезпечна війна, розпочата російською федерацією, розповів  Амосов Михайло, керівник відділу екологізації промисловості, ГО Екодія спеціально для Marie Claire Ukraine.

Як війна в Україні може спричинити промислову кризу? Що потенційно може втратити світ і до чого це може призвести? 

Через вибір у сторону відмови від нафти і російського вугілля, європейська промисловість буде розглядати варіанти перебудови і переходу на відновлювані джерела енергії, і буде потребувати додаткових коштів, щоб відмовитися від викопного палива. Це може бути такий турбулентний період у світовій промисловості.

Безпосередньо те, що поки не буде отримувати світ від України, це по-перше, це металургійна продукція, адже “Азовсталь” та металургійний комбінат Ілліча фактично зруйновані і зупинили своє виробництво. Так само Запоріжсталь була законсервована і зупинене виробництво. А це, в свою чергу, відображається на експортних потужностях України. Також, експорт українського зерна спричинить кризу в країнах третього світу.

Окупанти масово вивозять зерно з України, що це означає для українців? З чим можемо зіштовхнутися? 

З приводу крадіжки зерна з українських елеваторів. Це величезна проблема, адже через це може бути спричинений голод на окупованих росією територіях, сотні тисяч тонн зерна вивезені в сторону Криму або росії і були завантажені на російські кораблі та відправлені на величезних танкерах в сторону Близького Сходу, Азії. Говорять, що першим покупцем, ймовірно, виступила Сирійська Республіка, яка дуже дружно ставиться до росії, в той час, як Єгипет відмовився від купівлі зерна, адже для них було очевидно, що воно крадене. 

Також така крадіжка зерна, за оцінками експертів, може викликати штучний голод на окупованих територіях. Це йдеться про Херсонську, Запорізьку, Донецьку, в певній мірі, Харківську області. Ці регіони з часом можуть відчувати серйозні обмеження в промислових товарах. Крім того, місцеві фермери в цих регіонах отримали директиви, що вони можуть і мають висіювати лише озиму пшеницю, яка була посіяна минулого року, соняшник та кукурудзу – це все, що цікавить окупантів. Інші сільськогосподарські продукти їх не цікавлять наразі.

З феноменом штучного голоду ми вже зустрічалися (при.ред. голодомор 1932-33 рр.) і, як бачимо, технології і шляхи російської федерації нічим не відрізняються від радянських часів і, на жаль, українці змушені переживать штучний голод знову. Варто сподіватися, що ЗСУ отримають необхідне озброєння, щоб звільнити ці території і можна буде швидко все налагодити в промисловому плані, а також захистити нашу берегову лінії, щоб відкрити можливість експорту. Тоді ми можемо отримати необхідні кошти від експорту українського зерна за кордоном, а це, в найкращі роки, близько 20 мільярдів доларів.

Читайте також: Sustainable Guide: Глобальний договір ООН в Україні: «Росія нищить українське довкілля. Але бізнес готовий цьому протидіяти»

Що робити українцям і як мінімізувати вплив війни в промисловому плані,якщо Херсонщина та Миколаївщина під окупацією, посівна виконується не в повному обсязі. Де брати продукти?

Критичних і стратегічних продуктів нам буде вистачати. Якщо говорити про кавуни, дині, овочі, то тут може бути проблема, адже їх не можливо буде вивозити з окупованих Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. Те саме чекає на вишню і черешню, оскільки ці ягоди надходили до наших полиць з Мелітополя Запорізької області. Тобто ми будемо відчувати ці обмеження, але я б не сказав, що це дуже критично. І зараз уже розвиваються такі проекти, як “Сади перемоги”, які здавали посівний матеріал в громадах по всій території України, щоб українці могли висівати необхідні їм овочі, фрукти та ягоди на власних грядках. Завдяки більш теплому клімату, який утворився у нас за останні роки, можна вільно висіювати кавуни, дині та інші овочі чи фрукти і отримувати хороший врожай.

Крім того є така ініціатива в Європейському Союзі, яка називається  солідарне сільське господарство, коли люди з міст домовляються з людьми з сіл, що вони будуть приїжджати до них і допомагати працювати на городі в обмін на те, що в кінці сезону вони отримують мішок чи два овочів та фруктів, або отримувати щомісяця корзину продуктів з цього ж городу. Було б добре, якщо б і в Україні люди так домовились між собою і забезпечували себе необхідними вітамінами та нутрієнтами.

Щодо доступу до продукції: в Україні наврядчи буде відчуватися голод у цьому році, за виключенням, звісно, окупованих росією територій. Більшу загрозу несе неможливість експортувати зерно з українських портів за кордон. І саме країни, які були залежні від українського зерна – відчують голод сто відсотків.15-20 мільйонів голодних людей в світі в цьому році забезпечено хлібом, через те, що вже є розрив логістичних ланцюгів у поставці українського зерна у бідніші країни. Наприклад, ООН теж закупляє зерно з України, щоб подолати голод в країнах Африки.

Які ініціативи дає держава для підтримки фермерів великих та локальних сімейних ферм?

В Україні існує ряд програм для підтримки фермерських господарств, але є ризик, що цю підтримку отримують лише великі господарства, а малі локальні ферми залишаться “за бортом”,тому що вони типу працюють в тіні, не платять податки і їх неначе не існує, але вони відіграють дуже важливу роль у продовольчій безпеці у себе в громаді, вони забезпечують овочами чи фруктами школу, садок чи місцеву лікарню. І є ризик, що малі господарства залишаться осторонь цього.

Я маю на увазі те, що великі агрохолдинги, зі своєю чіткою структурою, стабільним штатом робітників та юристів, зможуть оформити цю допомогу, тому великі фермерські господарства отримають цю підтримку стовідсотково. На жаль, дрібніші та сімейні ферми більше уваги приділяють тому, щоб вирощувати їжу і немає такої можливості чи достатньої кваліфікації, щоб ще й оформляти собі державну підтримку. Вони не встигають одночасно і поратися на городі чи в полі, і займатися юридичними справами.

Тут більшу роль відіграє допомога від Організації Об’єднаних Націй, вони отримують підтримку через Світову продовольчу організацію, які передавали і посівний матеріал у дрібні сімейні фермерські господарства, допомагали з паливом, з інструментами, щоб посівна кампанія відбулася і вдалося виростити необхідну кількість їжі. І загалом, є ризик, що якщо не отримують допомоги всі верстви продовольчого ланцюга, то велика частина цих підприємств просто загине.

Отже, українці будуть забезпечені необхідними продуктами, а ми радимо всіляко підтримувати локальні маленьки ферми та дрібні господарства (бабуся, яка продає продукти зі свого городу також рахується). В такий спосіб ви підтримуєте свідоме споживання, допомагаєте триматися на плаву маленьким підприємствам та отримуєте екологічно чисті товари.

Фото:unsplash.com