Ексклюзивне інтерв’ю Марґарет Кволлі: «У «Субстанції» мене «наділили» бюстом, якого вистачило б на все життя, – просто не на моє»

Ми знаємо Марґарет Кволлі за серіалом «Залишені», за роботами у Квентіна Тарантіно в «Одного разу в… Голлівуді» та у Йоргоса Лантімоса в «Бідолашних створіннях», але такої неоднозначної та потужної ролі, як у «Субстанції» Коралі Фаржа, в кар’єрі акторки ще не було.яя«Субстанція», що виходить в кінотеатрах України 10 жовтня, стала справжньою сенсацією Каннського кінофестивалю-2024, де отримала нагороду за найкращий сценарій та зірвала 13-хвилинні овації після прем’єри.

Цей сатиричний горор-трилер розповідає про Елізабет Спаркл (Демі Мур), самотню колишню суперзірку, котра тепер веде популярне телевізійне фітнес-шоу. Та у день 50-річчя Елізабет продюсер шоу Гарві (Денніс Квейд) звільняє її зі словами, що та вже застара для такого проєкту. У той самий день в житті Елізабет з’являється «Субстанція» – загадковий препарат для реплікації клітин, що створює оновлену версію людини. Так народжується прекрасна Сью (її, власне, й грає Марґарет Кволлі): молодший, гарніший, досконаліший варіант самої Елізабет. Старша і молодша жінки починають жити по черзі – тиждень через тиждень, – але невдовзі це життя перетворюється на справжнє пекло…

В ексклюзивному інтерв’ю Marie Claire Марґарет Кволлі докладно розповіла, які фізичні та моральні випробування їй довелося пройти заради «Субстанції», та чому результат однозначно був того вартий.

Марґарет, ваша героїня Сью – втілення стереотипного уявлення про ідеальну жіночу красу. Ви в прекрасній фізичній формі, але, здається, що для цієї ролі вам довелося докласти екстразусиль і ще попрацювати над собою. Чи це справді так?

О, так. Щоб досягти атлетичної фігури, для мене найняли особистих тренерів. Ми з ними працювали, як навіжені, але Коралі Фаржа все одно лишилася незадоволеною результатами. Вона хотіла бачити мою героїню водночас атлетичною і гуперболізовано жіночною: Коралі називає такий образ «оболонкою» класичних жінок-ікон – таких як Мерилін Монро і Джессіка Реббіт з «Хто підставив кролика Роджера».

Ого! І що ж ви зробили?

Мені довелося сказати: «Добре, я зробила, як ви казали, – і ви незадоволені. Що ж, я беру справу у свої руки». І перед зніманнями, що почалися влітку минулого року, я самостійно кілька місяців тренувалася, піднімаючи ваги, щоб отримати це «ідеальне» тіло Сью. І маю сказати, що мені пощастило, що всі оголені сцени ми знімали на початку, бо протягом п’ять місяців роботи над фільмом мій зад просто поступово спадав (Сміється). А з грудьми вийшло ще цікавіше: чудодійного зілля для них не було, тож нам довелося їх… приклеювати. Коралі знайшла неймовірну команду протезистів, щоб «наділити» мене бюстом, якого вистачило б на все життя, – просто не на моє.

Роль Сью передбачала ще один фізично складний момент – дуже ефектний танець. Та, певно, для вас це не стало проблемою? Адже ви – професійна танцівниця, певний час вчилися балету у престижній нью-йоркській трупі American Ballet Theatre.

Насправді, стало. Навіть не стільки фізично, скільки психологічно. Перед зйомками цієї сцени було стільки сліз… Я не була готова до того, як важко буде втілити повну впевненість у сцені, де я насправді її не відчувала. Це виявилося складнішим, ніж я думала – удавати, що почуваєшся гарячою, коли насправді так не почуваєшся. І в цьому відчутті, певно, є дуже багато від ключової ідеї фільму. До знімань я буквально щодня практикувала цей танець, тому що він абсолютно не відповідав тому, як зазвичай рухається моє тіло. Але мені дійсно сподобалося напружуватись і розбиратись у цьому.

Спробую обійтися без спойлерів, тому просто скажу, що у фіналі «Субстанції» тілесна трансформація героїні просто вражає. Скільки знадобилося часу на такий грим?

Шість годин. А ще у фінальній сцені ми використали 30 тис. галонів (приблизно 11,3 тис. літрів – ред.) штучної крові. Загалом в результаті фінального гриму моя голова майже не могла рухатися. Я бачила лише одним оком. Нічого не чула, не могла поворухнути руками. Втілювати це було фізично виснажливо. Але… чистота душі в цей момент була такою освіжаючою! І це дуже сильно відчувалося на контрасті. Адже на той момент я грала Сью вже чотири з половиною місяці, і це було морально важко.

Чому?

Тому що вона була зовсім бездушна, чесно.

І при цьому – неймовірно красива…

Сью – це чоловічий ідеал жінки. І це було частиною того, що мене лякало в цій ролі: гіперсексуалізований персонаж, який існує насамперед як символ недосяжного ідеалу. Та водночас це стало й однією з причин, чому цей фільм був для мене цікавим: адже я ще ніколи не грала таку роль, де персонажка – поверхнева і при цьому має бути мегасексуальною. Натомість я грала купу дивачок – і щаслива з цього.

А ще вже понад рік ви – щаслива дружина. Скажіть, чи важко було поєднувати такий активний знімальний графік – спочатку «Субстанція», а потім «Види милосердя» Йоргоса Лантімоса, – і початок подружнього життя?

Ми з Джеком (чоловік Марґарет – Джек Антонофф, американський музикант, співак, продюсер, лідер гурту Bleachers, – ред.) знали, на що йшли, тож все ОК (Посміхається). Хоча, звісно, коли справа дійде до дітей, доведеться трохи пригальмувати. Я хочу двох. Мої брат і сестра – мої найкращі друзі, тому я не можу уявити, як можна жити без цього.

Коли вже зайшла мова про родину, не можу не згадати про вашу маму – акторку Енді Мак-Давелл…

Я завжди пишалася своєю мамою. Її робота завжди багато для неї означала. Вона дійсно багато працює. І я думаю, що частково причина того, чому я завжди могла мріяти про щось більше, – це завдяки її успіху. Вона змусила мене повірити, що немає жодних обмежень. Я захоплююсь цим поколінням жінок – поколінням, з якого моя мама і моя колега по «Субстанції» Демі Мур, яка, до речі, 1985-го знімалася з мамою в одному фільмі, «Вогні Святого Ельма». Адже вони проклали шлях для нас, і тепер моє покоління має набагато більше можливостей самореалізуватися, ніж у нашому віці мали вони.

Ну і насамкінець хочу спитати: чи були всі фізичні й моральні складнощі, крізь які вам довелося пройти заради «Субстанції», того варті?

Так. Без жодних сумнівів – так. Після завершення знімань я відчула, що була причина, чому я погодилась на це, – що це кіно просто мало бути зняте, і зняте саме так, як вийшло. Тому що воно потрібне саме таким. Його мета – не просто шокувати, але – змусити замислитися. І переосмислити багато речей. І я сама відчуваю певну свободу, пройшовши крізь цей досвід.

Читайте також: «ЦЕ — НЕ СМІЛИВІСТЬ. Я НЕ В УКРАЇНІ»: КЕЙТ ВІНСЛЕТ РОЗПОВІЛА, ЩО ДЛЯ НЕЇ СПРАВЖНЯ ХОРОБРІСТЬ